LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС755/6958/19

від 11.11.2020 · Цивільна

Ухвала 11 листопада 2020 року м. Київ справа № 755/6958/19 провадження № 61-12453ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив: 17 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарженнязазначених вище судових рішень та залишено касаційну скаргу без руху з наданням строку для усунення її недоліків. На виконання вимог вищевказаної ухвали ОСОБА_1 направила до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу та квитанцію № 0.0.1879331210.1 від 21 жовтня 2020 року про сплату судового збору у розмірі 1 536, 80 грн. Однак, в уточненій касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скаргаз визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Суд звертає увагу заявника, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні)пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого(яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). Крім того, ОСОБА_1 не сплатила судовий збір за оскарження судових рішень в частині позовної вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осібта не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у квітні 2019 року. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 921, 00 грн. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 , ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргунеобхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, та надати квитанцію про доплату судового збору. Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України, ухвалив: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скаргина рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»