Ухвала КАС ВС № 460/119/20

УХВАЛА 03 грудня 2020 року Київ справа №460/119/20 адміністративне провадження №К/9901/30055/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року в справі №460/119/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, стягнення коштів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮ України), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати продовження з 01 серпня 2019 року бездіяльності (саботажу) щодо надмірно тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини в справі «Кононов та інші проти України» від 06 червня 2013 року, яким зобов`язано державу Україна виконати рішення національних судів, ухвалених на користь ОСОБА_1 , в частині виконання ухвали Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року, та ненадання обґрунтованої відповіді у визначений строк на звернення від 03 грудня 2019 року незаконною і протиправною; - стягнути знецінену суму коштів для придбання житла у розмірі 164004,75 грн відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Кононова та інші проти України» від 06 червня 2013 року, яким зобов`язано державу Україна виконати ухвалу Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року щодо стягнення з Володимирецької селищної ради на його користь указаної суми; - відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200000 грн за продовження дискримінаційної, незаконної і протиправної бездіяльності відповідача, що призвело до надмірно тривалого невиконання, знецінення стягнутих коштів та зволікання (волокита, саботаж) виконання судових рішень і ненадання у визначений законом строк обґрунтованої відповіді; - зобов`язати нарахувати і виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати та знецінення коштів у сумі 164004,75 грн, починаючи із лютого 2009 року (після набрання указаною ухвалою законної сили) по час виплати; - зобов`язати нарахувати і виплатити простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діяла в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти із лютого 2009 року (час набрання законної сили ухвали Володимирецького районного суду від 26 червня 2008 року) по цей час. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність МЮ України з 01 серпня 2019 року щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 06 червня 2013 року у справі «Кононова та інші проти України» (заява №11770/03 та 89 інших заяв) в частині виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 ; - стягнуто з МЮ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 06 листопада 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу МЮ України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року в справі №460/119/20. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з таких підстав. Статтею 329 КАС України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. З оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року встановлено, що її прийнято у відкритому судовому засіданні, повний текст якої складено 05 жовтня 2020 року. За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 04 листопада 2020 року. Касаційну скаргу подано 06 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі скаржник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, помилково вважаючи, що останнім днем на касаційне оскарження судового рішення є 28 листопада 2020 року. Водночас до матеріалів касаційної скарги додано копію супровідного листа від Восьмого апеляційного адміністративного суду №460/119/20/01-17/44316/20 від 05 жовтня 2020 року про направлення скаржнику копії постанови від 29 вересня 2020 року, а також копію конверта, в якому вона направлялась. Згідно з інформацією із офіційного сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення №7900729892846 копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року скаржником отримано 12 жовтня 2020 року. Оскільки касаційну скаргу подано скаржником протягом тридцяти днів із дня вручення оскаржуваного судового рішення, Суд уважає, що заява про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Скаржник до касаційної скарги не додав документу про сплату судового збору, водночас заявив клопотання про відстрочення його сплати. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, скаржник не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства з питань звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати чи зменшення його розміру. Таким чином, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Цим же пунктом визначено ставку за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з частинами третьою і четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, установленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Зі скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що позивач у цій справі є фізичною особою і, звернувшись до суду в 2020 році, заявив позовні вимоги немайнового і майнового характеру. Касаційну скаргу подано перегляд судових рішень в частині задоволених позовних вимог, а саме: однієї немайнової та однієї майнової в сумі 5000 грн. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Отже, за подання цієї касаційної скарги скаржник мав сплатити 3363,20 грн судового збору (200 % від 1681,60 грн (2102,00 грн х 0,4 + 5000 грн х 1 %, що є менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частин першої, четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Водночас скаржником у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а також не наведено які саме порушення норм матеріального чи процесуального права допущені судом. Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин, відповідно до норм статей 169, 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із установленням скаржнику строку для усунення її недоліку шляхом: надіслання нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи із зазначенням підстав для оскарження судового рішення та наведенням норм матеріального чи процесуального права, які допущені судом; сплати судового збору та надіслання відповідних доказів на підтвердження його сплати. Керуючись статтями 132,133, 169, 248, 328, 329, 330, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Задовольнити заяву Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк. Відмовити Міністерству юстиції України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року в справі №460/119/20 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур С.А. Уханенко