Постанова КАС ВС № 686/10057/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2020 року м. Київ справа № 686/10057/16-а адміністративне провадження № К/9901/17261/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): cудді-доповідача - Радишевської О.Р., суддів - Кашпур О.В., Шевцової Н.В. розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №686/10057/16-а за позовом ОСОБА_1 до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, начальника Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Джубаби Д.О., державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Лубкович О.Р., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому, Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області - про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання виконавчого листа недійсним та таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, звернення стягнення на пенсію, стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року, ухвалену у складі: головуючого судді Колієва С.А., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Смілянця Е. С., Залімського І. Г., УСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Другий МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області, відповідач-1), начальника Другого міського відділу Державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Джубаби Д.О. (начальник Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області, відповідач-2), державного виконавця Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Лубкович О.Р. (далі - державний виконавець Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області Лубкович О.Р.), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДКС у Хмельницькій області, третя особа-1), Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (далі - УПФУ в м. Хмельницькому, третя особа-2), Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області (далі - ГТУЮ в Хмельницькій області, відповідач-3) - з вимогами: 1.1. визнати рішення, дії та бездіяльність Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області, начальника цього відділу Джубаби Д.О., державного виконавця цього відділу Лубковича О.Р. стосовно неналежного контролю з боку начальника Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області Джубаби Д.О. за діями державного виконавця при здійсненні цим відділом виконавчих дій з повороту виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року у справі за її позовом до Управління ПФУ у м. Хмельницькому поза виконавчим провадженням № 29048029 і ВП №290445831, що відноситься до повноважень і здійснюється Управлінням ДВС Головного управління юстиції; не надіслання позивачці постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2016 року, постанови від 17 березня 2016 року про звернення стягнення на її пенсію та про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій; 1.2. визнати виконавчий лист, який виданий на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року про поворот виконання рішення від 28 жовтня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 гривень недійсним і таким, що не підлягав виконанню Другим МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області; 1.3. скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2016 року, постанову від 17 березня 2016 року про звернення стягнення на її пенсію та про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій; 1.4. стягнути з Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області за рахунок Державного бюджету заподіяну позивачці матеріальну шкоду в розмірі 688,49 гривень; 1.5. стягнути за рахунок Державного бюджету України через ГУ ДКСУ в Хмельницькій області заподіяну моральну шкоду в сумі 5000 гривень. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

2. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-39/10, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року, зобов`язано зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 0,5 місяців навчання на денній формі у Київському технологічному інституті харчової промисловості, місяць відпустки після закінчення навчання, 1,5 місяці перебування на обліку як безробітної; визначити коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу 448 місяців; здійснити перерахунки індексації розміру пенсії та коефіцієнти підвищення пенсійних виплат за 2004, 2005 роки, а також суми недоплачених пенсійних виплат за 2005, 2006 роки відповідно до коефіцієнтів підвищення пенсійних виплат за 2004 рік - 1,06481, за 2005 рік - 1,09530, що відповідають сумам індексації пенсії на кінець 2004 року - 33,29 грн, січень-лютий 2005 року - 52,12 грн, разом станом на 28 лютого 2005 року - 85,41 грн; стягнуто в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 500 грн компенсації за моральні страждання.

3. Постановою Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2015 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

4. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, задоволено заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про поворот виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-39/10: 4.1. зобов`язано ОСОБА_1 повернути УПФУ у м. Хмельницькому районі безпідставно стягнуті кошти в розмірі 500 грн відшкодування моральної шкоди.

5. На виконання вказаної ухвали Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 04 лютого 2016 року був виданий виконавчий лист № 686/20042/15-а.

6. Постановою державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області від 10 березня 2016 року відкрито виконавче провадження 50396780 про стягнення із ОСОБА_1 на користь УПФУ у м. Хмельницькому 500,00 грн.

7. Постановою державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області від 17 березня 2016 року звернуто стягнення на пенсію ОСОБА_3 шляхом утримання з неї 20 відсотків щомісячно до повного погашення заборгованості в розмірі 500,00 грн.

8. Постановами державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області від 17 березня 2016 року стягнуто із ОСОБА_1 50,00 грн витрат на проведення виконавчих дій та 50,00 грн виконавчого збору.

9. Не погоджуючись з указаними постановами та діями начальника Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області, що виразилися в неналежному контролі за окремими діями підлеглих державних виконавців, позивачка звернулася до суду. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково: 10.1. визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області Лубкович О.Р. стосовно ненадіслання постанови від 10 березня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №686/20042/15-а, виданого 04 лютого 2016 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, постанови від 17 березня 2016 року про звернення стягнення на пенсію боржника та постанов від 17 березня 2016 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення з боржника виконавчого збору; 10.2. скасовано постанову державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області від 17 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,00 грн; 10.3. скасовано постанову державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області від 17 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 50,00 грн; 10.4. стягнуто з Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області грошові кошти в сумі 100,00 грн. 10.5.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що примусове виконання рішень здійснюється після закінчення строку для його самостійного виконання, який обчислюється з дня вручення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

12. Установивши, що в спірних правовідносинах постанову про відкриття виконавчого провадження позивачці не надсилалося, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що виконавчі дії державним виконавцем Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області було розпочато за відсутності відповідних правових підстав.

13. Як наслідок суди попередніх інстанцій дійшли висновків про незаконну бездіяльність державного виконавця Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області щодо ненадсилання позивачці постанови про відкриття виконавчого провадження та про незаконність постанов державного виконавця щодо звернення стягнення на пенсію позивачки, стягнення з неї виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

14. Водночас суди попередніх інстанцій уважали, що підстав для задоволення інших позовних вимог немає.

15. Зокрема, суди попередніх інстанцій вказали, що виконавчий лист № 686/20042/15-а, виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 04 лютого 2016 року, відповідав вимогам до виконавчих документів, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження немає.

16. Суди попередніх інстанцій також уважали, що позивачкою не доведено завдання їй відповідачами моральних страждань, які вона оцінила на суму 5000,00 грн. IV. Провадження в суді касаційної інстанції

17. У касаційній скарзі позивачка, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у частині відмовлених позовних вимог, просить скасувати їхні рішення у цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

18. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивачка зазначила, що 03 вересня 2016 року подала до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, яку було прийнято судом. В уточненій позовній заяві вона просила визнати протиправними рішення, дії, бездіяльність начальника Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області щодо неналежного контролю за діями державного виконавця під час здійснення ним дій з повороту виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2010 року у справі №2а-39/10. Позивачка також зазначає, що просила суд першої інстанції стягнути з Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області 688,49 грн матеріальної шкоди; визнати недійсним виконавчий лист, що виданий на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2015 року та таким, що не підлягає виконанню Другим МВ ДВС Хмельницького МПУЮ в Хмельницькій області.

19. Як зазначає позивачка, відмовляючи в задоволені цих вимог, суди попередніх інстанцій не навели жодних мотивувань щодо підстав відхилення аргументів і доказів, якими були обґрунтовані позовні вимоги у цій частині.

20. Третя особа-1 у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. 22. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України. 23. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В. М., суддям Данилевич Н. А., Шарапі В. М.

25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 08 травня 2020 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Шевцовій Н.В. V. Джерела права й акти їхнього застосування

27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №?2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

28. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до КАС України і розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень КАС України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

31. Водночас пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

32. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Умови і порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

35. Відповідно до частини першої статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

36. Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

37. У постанові державний виконавець указує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

38. Частиною першою статті 27 Закону №606-XIV передбачено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

39. Згідно з частиною першою статті 32 Закону №606-XIV заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

40. Відповідно до частини першої статті 83 Закону №606-XIV контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

41. Частиною другою статті 83 Закону №606-XIV передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. 42. VI. Позиція Верховного Суду

43. Статтею 159 КАС України (у редакції, що була чинною на момент постановлення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

44. Аналогічні положення закріплені у статті 242 КАС України в чинній редакції.

45. З викладеного випливає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд уважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд урахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

46. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

47. Зокрема, у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) у ситуації, коли національний суд розглянув по суті справу, проігнорувавши підстави позову.

48. Так, у пункті 25 рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00) ЄСПЛ зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не є у компетенції ЄСПЛ вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку ЄСПЛ, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним і важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.

49. Таким чином, КАС України зобов`язує суд дати відповідь на аргументи сторін і вказати доводи, що становлять основу рішення. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення судом рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання судом принципів, закріплених у Конвенції.

50. Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій зазначеним критеріям законності та обґрунтованості не відповідають.

51. Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала зміст позовних вимог. 52. 03 жовтня 2016 року позивачка подала до суду першої інстанції заяву про уточнення позовних вимог, яку суд першої інстанції протокольною ухвалою від 10 листопада 2016 року прийняв до розгляду.

53. Водночас, задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції у своєму рішенні не навів будь-яких мотивів відмови в частині її вимог про: 1) визнання протиправними дій/бездіяльності начальника Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ щодо неналежного контролю за діями державного виконавця під час здійснення виконавчих дій з повороту виконання постанови Хмельницького міськрайонного суду від 28 жовтня 2010 року поза виконавчим провадженням ВП № 29048029 та ВП № 290445831, щодо ненадсилання позивачці постанов Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ від 10 березня 2016 року, від 17 березня 2016 року; 2) визнання виконавчого листа, що виданий на виконання ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 20 жовтня 2015 року про поворот виконання рішення від 28 жовтня 2010 року недійсним і таким, що не підлягав виконанню Другим МВ ДВС Хмельницького МПУЮ; 3) стягнення з Другого МВ ДВС Хмельницького МПУЮ за рахунок Державного бюджету матеріальної шкоди в розмірі 688,49 грн.

54. Суд апеляційної інстанції на вказані процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, уваги не звернув і оцінки рішенню суду першої інстанції в контексті предмету і підстав позову не надав, хоча саме з підстав невідповідності рішення суду першої інстанції критеріям мотивованості позивачка зверталася з апеляційною скаргою.

55. Суд також погоджується з аргументами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не було мотивовано підстав, якими вони керувалися, відмовляючи в задоволенні вимог позивачки про стягнення моральної шкоди.

56. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 і розвинуті ним у постанові від 22 січня 2020 року в справі №560/798/16-а. Верховний Суд у цих справах зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

57. Виходячи із загальних засад доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який розмір.

58. При цьому слід ураховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

59. З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

60. Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка не надала доказів, які б свідчили про заподіяння їй моральної шкоди.

61. Водночас доводів позивачки, якими вона аргументувала заподіяння їй моральної шкоди, суди попередніх інстанцій в контексті викладеного підходу до відшкодування моральної шкоди не проаналізували.

62. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. Частиною другою статті 352 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

64. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 65. VII. Судові витрати

66. Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

67. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

68. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

69. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати.

70. Адміністративну справу №686/10057/16-а у частині відмовлених позовних вимог направити на новий розгляд до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

71. Судові витрати не розподіляються.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська Судді: О.В. Кашпур Н.В. Шевцова