Постанова 4857 № 300/390/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/390/20 пров. № СК-А/857/4920/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Довгополова О.М., Ільчишини Н.В. з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в справі №300/390/20 (суддя Грицюк П.П., час ухвалення 15 год. 40 хв., м. Івано-Франківськ, повне судове рішення складено 16 березня 2020 року) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправними та скасування постанов,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60287994 від 14.01.2020 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61146488 від 05.02.2020. Рішенням від 16 березня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) від 14.01.2020, винесену у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору з виконання виконавчого листа № 2-1525/10, виданого 28.11.2016, в розмірі 141777,82 грн. Визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) від 05.02.2020, винесену у ВП №61146488 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови № 60287994, виданої 14.01.2020. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2258 (дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) гривень 58 копійок. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що оскаржена постанова про стягнення виконавчого збору була винесена відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» (Закон №1404-VIII) одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 11.10.2019. 14.01.2020 державним виконавцем помилково, з порушенням норм ст.74 Закону №1404-VIII, після передачі матеріалів виконавчого провадження з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції до Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про скасування постанови від 11.10.2019 про стягнення виконавчого збору. Того ж дня, 14.01.2020 виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до його заяви, та з врахуванням ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII, оскаржувану постанову ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору з виконання виконавчого листа № 2-1525/10, виданого 28.11.2016, в розмірі 141777,82 грн. Не заперечує, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61146488 від 05.02.2020 щодо примусового виконання постанови ВП №60287994 від 14.01.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 141777,82 грн, винесена з порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків реєстрації виконавчого документа лише 05.02.2020, проте це єдине порушення носить формальний характер і не може мати наслідком не стягнення виконавчого збору в сумі 141777, 82 грн. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв`язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 28.11.2016 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області видав дублікат виконавчого листа у справі №2-1525/2010 за результатами розгляду цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 683 383 грн, 42 085, 82 грн штрафних санкцій, 1700 грн судових витрат, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 11.10.2019 державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУ юстиції в Івано-Франківській області Самійляк О.М. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60287994. Цього ж дня, 11.10.2019 державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 141777,82 грн (а.с. 76-77). А також винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника в даному виконавчому провадженні (а.с. 78-79, 85-86, 90-91). 26.12.2019 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" подало заяву про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-1525/2010 від 28.11.2016, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ ,,ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором в сумі 1417778,25 грн, яка отримана відповідачем 27.12.2019 (а.с. 92). Відповідно до постанов від 14.01.2020 матеріали виконавчого провадження з Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції були передані до Івано-Франківського МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) прийнято постанову у ВП № 60287994 від 14.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 94-95). Крім того, 14.01.2020 державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) виніс постанову про скасування процесуального документа, саме - постанови про стягнення виконавчого збору від 11.10.2019 (а.с. 103-104), водночас виніс нову постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60287994 від 14.01.2020 в розмірі 141777,82 грн. У подальшому, 05.02.2020 відкрито виконавче провадження ВП №61146488 з виконання постанови ВП № 60287994 від 14.01.2020 по стягнення виконавчого збору у розмірі 141777,82 грн (а.с. 68-69) , чим порушено вимоги ч. 5 ст. 26 Закону України ,,Про виконавче провадження. Вважаючи зазначені вище постанови про стягнення виконавчого збору ВП №60287994 від 14.01.2020 та відкриття виконавчого провадження ВП №61146488 від 05.02.2020 незаконними, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався наявністю в діях державного виконавця порушення порядку винесення та доведення до відома боржника постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Дане порушення у своїй сукупності із порушеннями строків повернення виконавчого документа, порядку скасування процесуального документа, порушення строків при відкритті виконавчого провадження є достатніми підставами для визнання протиправними та скасування постанови від 14.01.2020 у ВП №60287994 про стягнення виконавчого збору та від 05.02.2020 про відкриття виконавчого провадження №61146488 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України ,,Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ. Так, відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, що діяла станом на 14.01.2020) визначено, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Наслідки повернення виконавчого документа передбачені статтею 40 Закону №1404-VIII. Так, частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, Законом №1404-VІІІ чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме - постанові про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №580/1328/19, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору ВП №60287994 від 14.01.2020 була винесена за наявності постанови ВП № 60287994 від 14.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу та за умов, передбачених ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII, а саме постанова про стягнення виконавчого збору не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. При цьому колегія суддів враховує, що постанова про стягнення виконавчого збору від 11.10.2019 була скасована державним виконавцем відповідно до постанови про скасування процесуального документа від 14.01.2020. Суд також зауважує, що надання правової оцінки законності постанови про скасування процесуального документа не є предметом даного спору. Як вже зазначалося, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Аналогічні норми містить Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, розроблена відповідно до Закону України ,,Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII ,,Про виконавче провадження (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Крім того, пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції регламентовано, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. Отже, наведені приписи Інструкції вказують на те, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Водночас при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. При цьому колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, відповідно до яких обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Тобто, за своєю природою виконавчий збір є винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до його фактичного виконання. Проте ретельно дослідивши обставини справи, суд першої інстанції правильно встановив, що стягнення за пред`явленим до примусового виконання дублікатом виконавчого листа №2-1525/2010, виданим 28.11.2016 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, протягом здійснення державним виконавцем виконавчого провадження ВП №60287994 фактично не відбулось, оскільки примусове виконання було припинено за заявою стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про повернення виконавчого листа без виконання на підставі ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець не вчинив дій, які б призвели до фактичного виконання судового рішення та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, про що свідчить і відсутність результатів виконання (суми, яку фактично стягнуто) у постанові ВП №60287994 від 14.01.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм, колегія суддів погоджується, що у спірних правовідносинах оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору винесено без реального виконання рішення суду та фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на його примусове виконання, відтак, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові ВП №60287994 від 14.01.2020, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, а тому є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61146488 від 05.02.2020 по примусовому виконанню постанови ВП №60287994 від 14.01.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавчого збору у розмірі 141777, 82 грн, то така є похідною від попередньої вимоги, а тому також підглядає задоволенню шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61146488 від 05.02.2020. Щодо обґрунтувань апеляційної скарги про наявність лише формальних процесуальних порушень, допущених державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження, які не можуть мати наслідком не стягнення виконавчого збору в розмірі 141 777, 82 грн, то колегія суддів відхиляє такі, оскільки вказані порушення не були єдиними та визначальними підставами для скасування оскаржуваних постанов. Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в справі №300/390/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Святецький судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 04.12.2020.