Постанова 4855 № 640/15529/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15529/20 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м. Київ Головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми процесуального права. 09 жовтня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 12 жовтня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2015 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. відкрито виконавче провадження №48144382 про стягнення боргу у розмірі 4 907 179, 77 грн. щодо примусового виконання виконавчого листа №761/25534/13-ц, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 21.07.2015 року. 24 червня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборським А.В. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №48144382 у зв`язку фактичним виконанням судового рішення. 24 червня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборським А.В. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №48144382. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборського А.В. від 24.06.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62414863 про стягнення з ОСОБА_1 61 371,94 долари США та 175,05 грн. виконавчого збору на користь держави, щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №48144382 виданої Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборського А.В. від 24.06.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №62414922 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 1 275,76 грн. витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №48144382, виданої Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). 25 червня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Амборським А.В. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62414863 про стягнення з ОСОБА_1 195,96 грн. щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору №48144382, виданої Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Вважаючи оскаржувані постанови протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. № 1404-VIII (надалі за текстом - «Закон № 1404-VIII») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Пунктами 1, 3 частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 24.06.2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1 і 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час винесення спірних рішень) передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, з системного аналізу статтей 27, 39, 40 Закону №1404-VIII вбачається наступне. У разі повернення виконавчого документу, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження було відкрито 21.07.2015 року, тобто за попередньою редакцією статті 27 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавчий збір стягувався за фактично виконане рішення суду, однак оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат прийнята в період дії редакції від 03.07.2018 року Закону (редакція набрала чинності 22.08.2018 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання»). Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». Предметом спору у даній справі є постанова про стягнення виконавчого збору від 24 червня 2020 року, а тому підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору, а твердження скаржника про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 1404-VІІІ у редакції, що була чинною до 28.08.2018 року, є помилковим внаслідок неправильного розуміння дії законодавчих актів в часі. Також позивач в апеляційній скарзі зазначає, що державним виконавцем не вказано посилання на норми закону, щодо нарахування виконавчого збору не на суму у гривневому еквіваленті, а на суму в доларах. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчислені боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону №1404-VIII. Відповідно до пунктів 3,4,5 статті 49 Закону №1404-VIII у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника. Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/25534/13-ц, на підставі якого виданого виконавчий документ, стягнення з боржників суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, несе двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. А тому у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті в межах повноважень та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження». Оскільки відповідно до положень ст.40 Закону №1404-VIII та враховуючи те, що судом визнано правомірною постанову про стягнення виконавчого збору, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №48144382 є також правомірною. Щодо постанов відповідача про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25 червня 2020 року у розмірі 195,96 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.06.2020 року у розмірі 1275,76 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1300/29430, встановлені види та розміри витрат виконавчого провадження. Так, у відповідності до розділу 1 Наказу до видів витрат виконавчого провадження віднесено: 1. виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2. пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; 3. послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; 4. послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 5. проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 6. послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; 7. банківські послуги при операціях з іноземною валютою;8. сплата судового збору; 9. плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; 10. інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій. Розміри витрат виконавчого провадження врегульовані розділом 2 вказаного наказу. Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію № 512/5, розділом VI якої врегульовано фінансування витрат виконавчого провадження. Згідно з пунктом 1 даного розділу фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону №1404-VIII. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №

554. Відповідно до пункту 2 цього розділу витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. В оскаржуваній постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 25.06.2020 року відповідачем наведено перелік витрат виконавчого провадження, а саме: папір - А4 - 29*0,23=6,67 грн., друк на принтері - 29*0,23=6,67 грн., оплата за користування ЄДРВП (відкриття виконавчого провадження) - 1*69=69грн., марка (рекомендований з повідомленням лист) - 2*31 грн=62 грн., марка (рекомендований лист) - 1*15 грн=15 грн., марка (простий лист). В оскаржуваній постанові про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 25.06.2020 року відповідачем наведено перелік витрат виконавчого провадження, а саме: папір - А4 - 29*0,23=6,67 грн., друк на принтері - 29*0,23=6,67 грн., оплата за користування ЄДРВП (відкриття виконавчого провадження) - 1*69=69грн., марка (рекомендований з повідомленням лист) - 2*31 грн=62 грн., марка (рекомендований лист) - 1*15 грн=15 грн., марка (простий лист) - 4*8= 32 грн., конверт -7*0,66=4,62 грн. Загальна сума - 195,96 грн. В оскаржуваній постанові про стягнення витрат виконавчого провадження від 24.06.2020 року відповідачем наведено перелік інших витрат виконавчого провадження, а саме папір - А-4 в кількості 158*0,23=36,34 грн., рекомендоване в кількості 78*15 =1170грн., конверт не маркований С5 в кількості 78*0,66=51,48 грн., друк на принтері папір А-4 в кількості 78*0,23=17,94 грн. Загальна сума - 1275,76 грн. Таким чином, оскаржувані постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 25.06.2020 року у розмірі 195,96грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.06.2020 року у розмірі 1275,76 грн. є правомірними. Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП №48144382, виданої Відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до розділу VI Інструкції № 512/5 державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Оскільки норми чинного законодавства передбачають обов`язок державного виконавця, а не право відкривати виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, оскаржувана постанова від 24.06.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП 62414922 є правомірною та скасуванню не підлягає. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем правомірно прийнято оскаржувані постанови з дотриманням процедури, передбаченої Законом № 1404-VІІІ. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України/ Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.