Постанова 4851 № 520/10916/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 р.Справа № 520/10916/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 18.08.21 року по справі № 520/10916/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) третя особа: Акціонерне товариство "Альфа-Банк" про скасування постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Акціонерне товариство "Альфа-Банк", в якому просив: - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) від 07 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 53 141, 13 гривень за виконавчим провадженням № 27896461 та закрити виконавче провадження № 65708998 від 07 червня 2021 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 07 червня 2021 року № 27896461. - скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) від 07 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 316, 28 гривень за виконавчим провадженням № 27896461 та закрити виконавче провадження № 65709308 від 07 червня 2021 року з примусового виконання постанови про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 07 червня 2021 року № 27896461. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування обставин справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), а отже виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом (редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року на момент виникнення спірних правовідносин). Просить врахувати висновки, викладені у постанові ВП ВС від 11 березня 2020 року по справі № 2540/3203/18. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що постановою заступника начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Кардовим Олександром Вікторовичем 30.07.2011 відкрито виконавче провадження № 27896461 з виконання виконавчого листа № 2-1815/10, виданого 14.04.2011 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» боргу у розмірі 531 411,32 грн. 26.04.2012 винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження № 27896461 з Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області для подальшого виконання. 07.05.2012 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Барановою Я. О. прийнято матеріали виконавчого провадження № 27896461, про що винесена постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження. 14.08.2018 до Відділу надійшла заява представника за довіреністю ПАТ «Укрсоцбанк» Супрун О. В. про повернення виконавчого документу без виконання па підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року). 16.08.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Єрьоменко Севастьяном Валеріановичем, на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву повідомлено, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження № 27896461 та відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що боржником рішення суду станом на 31.05.2021 не виконано, жодних надходжень грошових коштів на депозитний рахунок відділу в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не було. Також, було встановлено, що державним виконавцем у порушення вимог статей 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.06.2011, що діяла на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження) та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року, що діяла на момент прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу) постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження взагалі не виносилась та при прийнятті рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, як виконавчий документ, у Автоматизованій системі виконавчих проваджень не реєструвалось. У зв`язку із зазначеним, постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 31.05.2021, виданої в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Качмаром В. Б., у порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Єрьоменко С. В. про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.08.2018 за № 27896461. На виконання вказаної постанови старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. 07.06.2021 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 07.06.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 53141,13 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн. 07.06.2021 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої виконавчий лист № 2-1815/10 від 14.04.2011 повернуто стягувачу. Також, у постанові зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 07.06.2021 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 07.06.2021 винесено в окреме провадження. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. 07.06.2021 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 65708998 щодо виконання постанови № 27896461 від 07.06.2021 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 53141,13 грн. Цього ж дня старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65709308 щодо виконання постанови № 27896461 від 07.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн. Позивач, не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 53141,13 грн та постановою про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн, звернувся до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, з огляду на те, що постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Харків) від 07 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 53 141,13 гривень за виконавчим провадженням № 27896461 та про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 316, 28 гривень, винесені у строк, передбачений чинним законодавством, а тому є законними та не підлягають скасуванню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII). Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа). Колегія суддів зазначає, що Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до Законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена. Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Вказані положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції. Натомість частина друга статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, в якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання. За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Крім того, відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015. Кабінет Міністрів України Постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі: - 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; - 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв. Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. Судовим розглядом установлено, що постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 31.05.2021, виданої в.о. начальника Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Качмаром В. Б., у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Єрьоменко С. В. про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.08.2018 за № 27896461 з тих підстав, що державним виконавцем в порушення вимог статей 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 04.06.2011 року, що діяла на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження) та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року, що діяла на момент прийняття рішення про повернення виконавчого документу стягувачу) постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження взагалі не виносилась та при прийнятті рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, як виконавчий документ, у Автоматизованій системі виконавчих проваджень не реєструвалось. Крім того, у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 31.05.2021 зазначалося, що перевіркою матеріалів виконавчого провадження № 27896461 та відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що боржником рішення суду станом на 31.05.2021 не виконано, жодних надходжень грошових коштів на депозитний рахунок відділу в рахунок погашення боргу за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження не було. На виконання вказаної постанови старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. 07.06.2021 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 07.06.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 53141,13 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн. 07.06.2021 державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, відповідно до якої виконавчий лист № 2-1815/10 від 14.04.2011 повернуто стягувачу. Також, у постанові зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 07.06.2021 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 07.06.2020 винесено в окреме провадження. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. 07.06.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65708998 щодо виконання постанови № 27896461 від 07.06.2021 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 53141,13 грн. Цього ж дня старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65709308 щодо виконання постанови № 27896461 від 07.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн. Отже, з матеріалів виконавчого провадження № 27896461 убачається, що державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 2-1815/10, виданим 14 квітня 2011 року Московським районним судом м. Харкова, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на те, що виконавче провадження № 2789461 фактично відновлено тільки з тих підстав, що державним виконавцем не виносилась постанова про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Доказів повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання матеріали справи не містять. 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404 прийнятий Верховною радою України 02.06.2016, відповідно до якого розділом 8 "Прикінцеві та перехідні положення" рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18. Оскільки виконавче провадження № 27896461 з виконання виконавчого листа № 2-1815/10 відкрито 30.07.2011 та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу початково винесено 16.08.2018, постанова про стягнення виконавчого збору мала виноситися відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за № 1404, який набрав чинності 05.10.2016. З огляду на те, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачу винесено на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року), виконавчий збір мав стягуватися з урахуванням приписів частини другої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 2016 року), тобто від фактично стягнутої суми. Проте, як встановлено судовим розглядом, жодних надходжень грошових коштів на депозитний рахунок відділу виконавчої служби в рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2-1815/10 не було, а отже і не було підстав для стягнення виконавчого збору. Разом з цим, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що витрати виконавчого провадження у розмірі 316,28 грн пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у виконавчому провадженні № 27896461 у період з 30.07.2011 по 16.08.2018. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню. Отже, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв`язку із тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3 491,44 грн (1816,00 грн за подання позовної заяви та 1675,44 грн за подання апеляційної скарги), що підтверджується доказами про їх оплату, наявними у матеріалах справи. Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалена постанова, якою адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень 3491,44 грн на користь позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 по справі № 520/10916/21 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 07 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 53 141, 13 гривень за виконавчим провадженням № 27896461 та закрити виконавче провадження № 65708998 від 07 червня 2021 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 07 червня 2021 року № 27896461. Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 07 червня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 316, 28 гривень за виконавчим провадженням № 27896461 та закрити виконавче провадження № 65709308 від 07 червня 2021 року з примусового виконання постанови про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 07 червня 2021 року № 27896461. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3491,44 грн (три тисячі чотириста дев`яносто одна) грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін