Постанова 4855 № 826/13624/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13624/14 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Земляної Г.В., Черпіцької Л.Т., при секретарі судового засідання Гужві К.М., за участю учасників судового процесу: від позивача: не з`явились, від відповідача (апелянта): Борозна М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (було проведено заміну відповідача) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 227/26-59/17-01. Позовні вимоги мотивовано тим, що анульована банком за кредитними договорами сума заборгованості у розмірі 243152,99 доларів США лише частково входить до оподатковуваного доходу та не є додатковим благом, оскільки сума відсотків, комісії та пені не є доходом позивача. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015р. вищезазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2019 року вищезазначені судові рішення скасовано, справу повторно передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема, тим, що проведеною перевіркою встановлено недекларування позивачем отриманого прибутку, отриманого платником податку, як додаткове благо, а саме, сума боргу платника податку анульованого кредитом за його самостійним рішенням, натомість судом першої інстанції зроблено безпідставні висновки щодо відсутності у позивача обов`язку сплачувати податок на доходи з цієї суми. За наведених обставин, Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року підлягає скасуванню. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну правову оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права. У судове засідання позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до суду не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Разом з тим, до початку судового засідання до суду надійшла заява представника позивача про здійснення апеляційного розгляду даної справи без участі позивача та його уповноваженого представника. Розглянувши зазначене клопотання представника позивача та керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів ухвалила здійснити апеляційний розгляд справи без участі позивача та його представника. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано факт порушення позивачем статті 176, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму отриманого додаткового блага у вигляді прощеного анулювання боргу на суму 847 509,47 грн. та занижено і не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на суму 144 076,61 грн. Відповідно до змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 144 076,61 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитними договорами. На підставі акту перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/ НОМЕР_1 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №227/26-59/17-01, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 180 095,76 грн., у тому числі: за основним платежем - 144 076,61 та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 019,15 грн. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем самостійно сплачено суму зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб, з суми прощеного тіла кредиту, тоді як сума заниження встановлена податковим органом є сумою прощених відсотків та пені за кредитним договором, а відтак не являється додатковим благом. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. З аналізу наведених норм вбачається, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) основної суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага. Отже, припинення зобов`язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов`язання перед державою. Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто "тіло" кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) кредитором, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов`язання, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" укладено договори про надання споживчого кредиту від 15.11.2006 №11077196000 та від 28.02.2008 №11307342000. Водночас, між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" укладено договори: факторингу, відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, в результаті чого право вимоги за договором споживчого кредиту та іпотеки перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-колект". Від товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" до позивача надійшла пропозиція про часткове прощення боргу за кредитними договорами за умови погашення заборгованості у сумі 127 136 доларів США. ОСОБА_1 квитанціями від 15.03.2012 №4 та від 15.03.2012 №5 погашено заборгованість на загальну суму 127 136 доларів США. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" листами від 15.03.2012 №1050 та №1051 повідомило позивача про анулювання боргу на загальну суму 243 152,99 доларів США. При цьому, згідно листів від 15.03.2012 №1050 та №1051 товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" звернуло увагу ОСОБА_1 на його обов`язок щодо відображення зазначеної суми у річній податковій декларації і необхідності самостійної сплати суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Поряд із цим, відповідно до листа від 18.09.2015 №30-21/43455 ПАТ "УкрСиббанк", станом на дату відступленння правов вимоги заборгованість за Кредитним договором №11307342000 від 28.02.2008 року складала: за основним боргом (заборгованість за тілом кредиту) - 179 996, 72 USD, а також нараховані та несплачені відсотки в сумі 66 280,89 USD. Станом на дату відступлення права вимоги з Кредитним договором №11307342000 від 15.11.2006 складала: за основним боргом (заборгованість за тілом кредиту) - 84 141,07 USD, а також нараховані та несплачені відсотки в сумі 28 346,89 USD. Отже, сума, що була прощена (анульована) банком , включає також і проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, які не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку та, відповідно, у разі їх прощення відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку Відтак, для розрахунку суми грошового зобов`язання платника податку позивача, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем взята невірна база, яка безпідставно включає нараховані за користування кредитом відсотки. Так, ТОВ "Кей Колект" зазначено, що анулювання заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту від 15.11.2016 №11077196000 та від 28.02.2008 №11307342000 відбулось 15.03.2012, у податковому розрахунку за формою 1ДФ за 2012 рік відобажено нарахований та виплачений дохід фізичній особі позивача за ознакою - 126 "додаткове благо". Однак сума, зазначена ТОВ "Кей Колект" в якості податкового блага не є обґрунтованою, оскільки включає суму прощених відсотків. За вказаних умов позивач був позбавлений можливості належним чином виконати податковий обов`язок щодо декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб. З огляду на викладене, ТОВ "Кей Колект" не був належним чином виконаний обов`язок з повідомлення боржника про реальну суму прощеного основного боргу та суму, яку боржнику необхідно відобразити у річній податковій декларації, оскільки зазначена ним у договорі та звіті за формою 1ДФ сума анульованого боргу не відповідає оподатковуваному розміру додаткового блага, отриманого позивачем. Поряд із цим, внаслідок подання позивачем уточнюючої декларації за 2012 рік (подано до контролюючого органу 12.04.2014, тобто до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) суму прощеного боргу, в частині тіла кредиту, задекларовано позивачем у сумі - 1 093 824 грн., та з цієї суми сплачено податкові зобов`язання. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: Г.В. Земляна Л.Т. Черпіцька