Постанова 4851 № 440/2289/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 р.Справа № 440/2289/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевяков І.С., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.07.20 року по справі № 440/2289/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004 від 21.01.2020 у сумі 34000 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови відповідача. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення на рейдову перевірку від 16.12.2019 №008051 (а.с. 51), посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Проведеною перевіркою встановлено, що при перевезенні вантажу автомобілем, належним ОСОБА_1 здійснено порушення, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. За результатами перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області складено акт про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно власника автомобіля ОСОБА_1 від 19.12.2019 №206043, зі змістом якого був ознайомлений водій, що підтверджується його власним підписом, заперечень при перевірці водій не висловив (а.с. 48). Актом №0004557 від 19.12.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів, а саме: фактична ширина транспортного засобу - 3,85 м, при нормативно допустимій - 2,6 м (а.с. 60). За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0004557 від 19.12.2019, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 19,35 євро (а.с. 59). 10.01.2020 для розгляду справи про порушення законодавства Про автомобільний транспорт, відповідачем надіслано ОСОБА_1 повідомлення, у якому запрошено позивача прибути до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області 21.01.2020 з 10 до 12 години (а.с. 49), яке направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивачу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50). На розгляд справи 21.01.2020 позивач чи уповноважена ним особа не прибули. 21.01.2020 уповноваженою посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області розглянуто усі наявні матеріали про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом господарювання ОСОБА_1 та, у відповідності до вимог пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті №1567, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006, за результатами їх розгляду винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004, якою за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до позивача застосовано штраф у розмірі 34000 грн (а.с. 47). Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №186004 від 21.01.2020, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положенням №103), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з пп. пп. 2, 15, 27, 54, 58, 62 п. 5 даного Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом. Відповідно до п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу. Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (надалі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Відповідно до п. 14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Згідно з п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України Про автомобільний транспорт. Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Згідно з п. 16 Порядку №1567, зокрема, визначено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Відповідно до п. 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Положеннями Закону України від 05.04.2001 №2344-III Про автомобільний транспорт (надалі - Закон №2344-III) врегульовано засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні. Згідно з ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону №2344-III, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі - Порядок №879). Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідно до п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-XII Про дорожній рух, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (надалі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 4 Правил №30, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки Mercedes Benz ACTROS 2545 державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу встановлено перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів, а саме: фактична ширина транспортного засобу склала 3,85 м, при нормативно допустимій - 2,6 м. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що 19.12.2019 належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених габаритних обмежень, при цьому у водія даного транспортного засобу був відсутній дозвіл, який дає право на рух вказаним автомобілем зі вказаними габаритно-ваговими параметрами. Водночас позивач заперечує факт надання саме ним послуг з перевезень вантажів. При цьому зазначає, що транспортний засіб марки Mercedes Benz ACTROS 2545 державний номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору оренди від 10.10.2019 був переданий в оренду ФОП ОСОБА_3 . Предметом доказування у спірних правовідносинах є правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу як до особи, яку відповідач визнав перевізником, а також встановлення того, хто є дійсним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Згідно з інформацією з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основним з видом діяльності позивача, є вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41) (а.с. 62). Позивач не заперечує факт того, що він є власником транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення. Висновки відповідача про те ОСОБА_4 був перевізником, останній спростовував твердженнями про те, що транспортний засіб Mercedes Benz ACTROS 2545 д.р.н. НОМЕР_1 на момент проведення відповідачем перевірки 19.12.2019 та на даний час перебуває в оренді та використовується у підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_3 , а також водій ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах саме з ФОП ОСОБА_3 . На підтвердження цього позивач посилався на довідку, видану ФОП ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 ним працевлаштований, а також на договір оренди транспортного засобу разом із актом приймання-передачі транспортного засобу. Також на те, що товарно-транспортна накладна, з якою здійснювалося перевезення 19.12.2019, не містить про нього жодних відомостей. Під час судового розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що договір оренди транспортного засобу не містить ціни договору, а відтак суд першої інстанції правомірно встановив, що вказаний договір не підтверджує факт дійсного існування орендних взаємовідносин між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 . Крім того, на вимогу суду першої інстанції позивачем не надано до суду доказів проведення оплати за оренду. Однак, незважаючи на те, що орендні відносини стовоно автомобіля на час розгляду справи в суді першої інстанції існували більше 8 місяців такі докази суду не надані, акт звірки взаємних розрахунків таким доказом не є. Крім того, відповідно до п. 6.3 Інструкції №379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом. Тобто, вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 39 Закону України Про автомобільний транспорт є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб. Позивачем не були надані докази тимчасової реєстрації транспортного засобу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про сумнівності факту працевлаштування водія ОСОБА_2 саме у ФОП ОСОБА_3 . Так, у якості належного доказу такого працевлаштування вказаної особи є трудова книжка працівника, або ж відомості податкового органу про реєстрацію трудових відносин, копія трудового чи цивільно-правового договору. Однак на підтвердження стороною позивача надана тільки довідка довільної форми, самостійно виготовлена ФОП ОСОБА_3 , яка не є належним доказом працевлаштування водія ОСОБА_2 саме у ФОП ОСОБА_3 . З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що належний йому автомобіль перебував в оренді на час вчинення порушення не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, водій ОСОБА_2 під час перевірки не зазначив жодного разу про те, що перевезення здійснює самостійно, в усіх документах перевірки підписався без зауважень та не заперечував той факт, що перевезення здійснюється безпосередньо ОСОБА_1 . Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наявні у справі письмові докази підтверджують той факт, що ОСОБА_1 як власник транспортного засобу, так і суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні є перевізником, отже несе встановлену законом відповідальність за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Стосовно доводів позивача в частині порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п. 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів. Як свідчать матеріали справи, позивач завчасно був повідомлений відповідачем про розгляд справи 21.01.2020 повідомленням від 10.01.2020, надісланим за його місцезнаходженням, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.62). Однак на вказану у повідомленні дату розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач не прибув, також жодних доказів на спростування установлених під час перевірки обставин не надав. Тому розгляд справи відбувся без участі перевізника на підставі наявних матеріалів. З урахуванням того, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак на розгляд справи не прибув, колегія суддів зазначає, що відповідач правомірно розглянув справу за його відсутності. Крім того, відсутність особи на час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 року у справі №820/4810/17. Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року по справі № 440/2289/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 04.12.2020 року