Постанова 4851 № 645/1829/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 р.Справа № 645/1829/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , П`янової Я.В. , за участю: секретаря судового засідання - Губарєвої В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року (суддя Бадюков Ю.В.; м. Харків) по справі № 645/1829/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій та рішень неправомірними , зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд: - визнати неправомірними дії та рішення УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, відповідно 32949,40 грн., 49424,10 грн., 53884,90 грн.; - скасувати рішення УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку від заробітної плати, як незаконні; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Харківської області; - визнати неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з січня 2020 р.; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2304\0211-20 від 16.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33\25 від 15.01.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як незаконне; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013) здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні розміру мінімального прожиткового мінімуму належного ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 58 961 грн., починаючи з 1 січня 2020 року; - визнати неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з березня 2020 р. - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №67 від 19.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33\236 від 17.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошевого утримання судді у відставці, як незаконне. - зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Харківській області, на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 і рішення Конституційного суду України від 11.03.2020 року №4-р\2020 ) здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні мінімального розміру прожиткового мінімуму належного ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 223 337 грн.50 коп., починаючи з березня 2020 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано неправомірними дії та рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, відповідно 32949,40 грн., 49424,10 грн., 53884,90 грн. Скасовано рішення Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку від заробітної плати, як незаконні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) у розмірі 90 відсотків щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Харківської області від 24.01.2019 №03-48/48 згідно якої суддівська винагорода складає 53884,90 грн., від 14.12.2018 №03-56/219 згідно якої суддівська винагорода складає 49424,10 грн. та довідки згідно якої суддівська винагорода складає 32949,40 грн. Визнано неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з січня 2020 р. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2304/0211-20 від 16.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33/25 від 15.01.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як незаконне. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013) здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 58 961 грн., починаючи з 1 січня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №01-33/25 від 15.01.2020 року. Визнано неправомірними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з березня 2020 р. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №67 від 19.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33/236 від 17.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошевого утримання судді у відставці, як незаконне. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344), на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 і рішення Конституційного суду України від 11.03.2020 року №4-р\2020 ) здійснити перерахунок і виплачувати належне ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 223 337 грн. 50 коп., починаючи з березня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №01-33/236 від 17.03.2020 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що судовими рішеннями Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 по справі № 645/43/16-а не було зобов`язано Управління здійснювати перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду в подальшому. Разом з цим відповідач зазначає, що рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 визначено порядок виконання ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині призначення пенсії або щомісячного довічного грошового судді у відставці. А саме, зазначено, що "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більши 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання". У разі зміни грошового утримання судді, відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. З урахуванням наявного у позивача спеціального стажу, а саме стажу 22 роки 0 місяців 29 днів, розмір його щомісячного довічного грошового становить 84% від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Також відповідач зазначає, що Головне управління здійснило усі необхідні дії задля виконання заяв позивача від 06.08.2018, 14.12.2018, 29.01.2019 та від 21.01.2020 щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновлених довідок про заробітну плату. Щодо звернення позивача із заявою від 17.03.2020 про перерахунок і встановлення належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 17.03.2020 № 01-33/236/2020, відповідач зазначає, що Головним управлінням на підставі поданої заяви було прийнято рішення № 67 від 19.03.2020 про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання виходячи із відсутності положень, які б закріплювали можливість проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з підвищенням розміру суддівської винагороди. Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивача звільнено у відставку за власним бажанням на підставі постанови Верховної Ради України від 25.12.2014 року і відраховано його з штату Апеляційного суду Харківської області за наказом голови Апеляційного суду від 29.12.2014 року. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 року по справі №645/43/16-а - позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 з 31.12.2014 року щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 70% заробітної плати працюючого судді, що складає 12789,00 грн. Скасовано Рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова № 605 від 16.12.2015 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії (довічного грошового утримання) від заробітної плати, як незаконне. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова, на підставі частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453VI (у редакції Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні мінімального прожиткового мінімуму належного ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 31 грудня 2014 року, в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення - 22776,60 грн. В решті адміністративного позову - відмовлено. Вказаним судовим рішенням встановлено, що право позивача на призначення належного грошового утримання, станом на 31.12.2014 року, відповідачем порушене, тому позовні вимоги щодо нарахування грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді є обґрунтованими, проте виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення - 22776,60 грн. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року апеляційну скаргу задоволено частково. Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016р. по справі № 645/43/16-а скасовано в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі міста Харкова, на підставі частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453VI (у редакції Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013) здійснити перерахунок і виплачувати та індексувати при зміні мінімального прожиткового мінімуму належного ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення - 22776,60 грн. за період з 31.12.2014 по 04.08.2015. В цій частині позовні вимоги залишено без розгляду. Постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 р. по справі № 645/43/16-а скасовано в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова "виплачувати та індексувати при зміні мінімального прожиткового мінімуму" довічне грошове утримання. В цій частині прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено. В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016р. по справі № 645/43/16-а залишено без змін. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2016 року по справі 645/4043/16 встановлено, що підставі постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.02.2016 року з урахуванням змін, внесених Постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року з боку Управління пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова ОСОБА_2 з 05.08.2016 року до теперішнього часу виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення - 22 776,60 грн. Матеріали справи свідчать, що з вересня 2015 року мало місце підвищення заробітної плати судді апеляційного суду до 25 778,60 грн., що встановлено довідкою апеляційного суду Харківської області № 03-54/96 від 04.07.2016 року, та з травня 2016 року - до 27 115,00 грн., що встановлено довідкою апеляційного суду Харківської області № 03-54/97 від 04.07.2016 року. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2016 року по справі 645/4043/16 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій та рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 01.09.2015 року по 24.02.2016 року розмірі 25 768 грн. 60 коп. відповідно до довідки апеляційного суду Харківської області № 03-54/97 від 04.07.2016 року залишено без розгляду. Визнано неправомірними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення за період з 25.02.2016 року по 30.04.2016 року - 25 768,60 грн., та з 01.05.2016 року по теперішній час - 27 115,00 грн. Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова № 382 від 15.07.2016 року в частині відмови ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення за період з 25.02.2016 року по 30.04.2016 року - 25 768,60 грн., та з 01.05.2016 року по теперішній час - 27 115,00 грн. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення за період з 25.02.2016 року по 30.04.2016 року - 25 768,60 грн. відповідно до довідки апеляційного суду Харківської області № 03-54/96 від 04.07.2016 року, та з 01.05.2016 року по теперішній час - 27 115,00 грн. відповідно до довідки апеляційного суду Харківської області № 03-54/97 від 04.07.2016 року. Як встановлено судом, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачеві здійснено 27.08.2018, 03.01.2019 та 21.02.2019 в розмірі 84 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду (а.с.10-12). Також судом встановлено, що позивач 26 лютого 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2020 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №01-33/25 від 15.01.2020 року (а.с. 14-16, 17). Листом №2304/0211-20 від 16.03.2020 позивача повідомлено про те, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання становить 84 % від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки стаж на посаді судді складає 22 роки 0 місяців 29 днів (а.с. 18-20). Крім цього, позивач 17 березня 2020 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки від 17.03.2020 р. №01-33/2363/2020 згідно якої винагорода складає 223337 грн. 50 коп. До заяви позивач додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 р. №01-33/2363/2020, згідно якої станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223337,50 грн. (а.с.21-23, 24). Рішенням №67 від 19 березня 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №26 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.25). Як підставу для відмови позивачу в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зазначено, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 р. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% а не 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, неправомірними, а також не погоджуючись з рішенням відповідача №67 від 19 березня 2020 року про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова всупереч обставинам встановленим судовими рішеннями позивачу змінено загальний процент розрахунку пенсії від заробітку до 84%, тому вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій та рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, відповідно 32949,40 грн., 49424,10 грн., 53884,90 грн.; скасування рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку від заробітної плати, як незаконні; зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Харківської області від 24.01.2019 №03-48/48 згідно якої суддівська винагорода складає 53884,90 грн., від 14.12.2018 №03-56/219 згідно якої суддівська винагорода складає 49424,10 грн. та довідки згідно якої суддівська винагорода складає 32949,40 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за період з 01 січня 2020 року з суми 58961,10 грн., відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Харківської області №01-33/25 від 15 січня 2020 року, та виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 223 337 грн.50 коп., починаючи з березня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №01-33/236 від 17.03.2020 р. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Частиною першою статті 120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як вбачається із матеріалів справи, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, з яким не погоджується позивач, здійснено Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова 27.08.2018, 03.01.2019 та 21.02.2019 відповідно. Разом з тим, адміністративний позов подано позивачем 26.03.2020, згідно відтиску штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, тобто з порушенням шестимісячного строку на звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, та матеріали справи не містять доказів про наявність обставин, які перешкоджали б позивачу та могли бути об`єктивними перешкодами для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у передбачений законом строк. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85). У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства"). Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлено пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України та підстави для поновлення такого строку позивачем не наведено, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій та рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, відповідно 32949,40 грн., 49424,10 грн., 53884,90 грн.; скасування рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку від заробітної плати, як незаконних та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) у розмірі 90 відсотків щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Харківської області від 24.01.2019 №03-48/48 згідно якої суддівська винагорода складає 53884,90 грн., від 14.12.2018 №03-56/219 згідно якої суддівська винагорода складає 49424,10 грн. та довідки згідно якої суддівська винагорода складає 32949,40 грн. необхідно залишити без розгляду. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню в частині задоволення вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1 з залишенням їх без розгляду. Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині решти задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає таке. Як встановлено судом, у зв`язку зі збільшенням з 01 січня 2020 року складових суддівської винагороди працюючих суддів через підвищення розміру прожиткового мінімуму до 2102,00 грн, позивач 26 лютого 2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2020 року у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, долучивши довідку Апеляційного суду Харківської області № 01-33/25 від 15.01.2020 року (а.с. 14-16, 17). Листом № 2304/0211-20 від 16.03.2020 позивача повідомлено про те, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання становить 84 % від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки стаж на посаді судді складає 22 роки 0 місяців 29 днів (а.с. 18-20). Такі дії відповідача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84% а не 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач також вважає неправомірними. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Питання щодо подання та оформлення документів для перерахунку довічного грошового утримання врегульовано Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20.03.2017 №5-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891. (далі Порядок №3-1) Відповідно до пункту 3 частини другої Порядку №3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Пунктом 2 частини третьої Порядку №3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок. (пункт 4 частини другої Порядку №3-1). Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 грн 00 коп. Відповідно до частини першої статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною третьою указаної статті Закону № 1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року Оскільки з 01.01.2020 посадовий оклад суддів встановлювався, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є обставиною, що обумовлює необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Враховуючи обставини, викладені у постановах Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 по справі №645/43/16-а та від 13.09.2016 по справі № 645/4043/16 щодо наявності у ОСОБА_1 права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно відмовлено позивачеві в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за період з 01 січня 2020 року з суми 58961,10 грн, відповідно до довідки виданої Апеляційним судом Харківської області №01-33/25 від 15 січня 2020 року. З приводу доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що вказаними судовими рішеннями не було зобов`язано Управління здійснювати перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду в подальшому, колегія суддів зазначає, що відсутність у попередніх судових рішеннях відносно позивача зобов`язань та механізму подальшого проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, не може бути для відповідача умовою для нездійснення подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за наявністю права позивача на такий перерахунок передбаченого нормами чинного законодавства. Також варто зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини). Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини). Таким чином, Конституційний Суд України наголошує, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. Відповідно до пункту 6.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" (Лісабон, 8-10 квітня 1999 року) судді, які досягли встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади і виконували суддівські обов`язки протягом певного терміну, повинні отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути якомога ближче до рівня їхньої останньої заробітної плати в якості судді. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з січня 2020 р.; скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2304/0211-20 від 16.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33/25 від 15.01.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як незаконне та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013) здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 58 961 грн., починаючи з 1 січня 2020 року на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33/25 від 15.01.2020 року. Крім цього, судом встановлено, що позивач 17 березня 2020 року звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки від 17.03.2020 р. №01-33/2363/2020 згідно якої винагорода складає 223337 грн. 50 коп. До заяви позивач додав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Апеляційним судом Харківської області від 17.03.2020 р. №01-33/2363/2020, згідно якої станом на 18 лютого 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 223337,50 грн. (а.с.21-23, 24). Рішенням №67 від 19 березня 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №26 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.25). Як підставу для відмови позивачу в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, відповідачем зазначено, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 р. Відповідно до ч. 3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі за текстом - Закону № 2453-VI) в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначено 30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі за текстом - Закон № 1402-VIII). Відповідно до частин 3, 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до підпункту 4 пункту 24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Також пунктом 25 Розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Відповідно до ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI, в редакції, яка є чинною відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018 року, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Разом з тим, положення пункту 25 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 року. У пунктах 16, 17 вказаного Рішення Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013)І Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним. Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №01-33/236 від 17.03.2020 р з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із рішенням Верховного Суду від 16.06.2020 в зразковій адміністративній справі № 620/1116/20, яке в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, оскільки такий порядок встановлений безпосередньо ст. 142 Закону №1402-VIII. У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Також, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий перерахунок має бути проведений у розмірі 90% від суддівської винагороди, вказаної у довідці № 01-33/236/2020 від 17.03.2020 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Враховуючи, що на момент виходу позивача у відставку за чинним на той час Законом "Про судоустрій і статус суддів" розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача становив 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, в силу приписів ч.1 ст.58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі, до позивача не може бути застосоване положення частини 3 ст.142 Закону № 1402-VIII, яке погіршує становище судді у відставці. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дій та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного грошового утримання судді, виходячи з грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з березня 2020 р., скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №67 від 19.03.2020 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області №01-33/236 від 17.03.2020 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошевого утримання судді у відставці, як незаконне та зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, на підставі частини третьої статті 138 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ (у редакції первинного Закону згідно рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року № 3- рп/2013 і рішення Конституційного суду України від 11.03.2020 року №4-р\2020) здійснити перерахунок і виплачувати належне ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_2 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду, виходячи із суми фактичної заробітної плати (суддівської винагороди) для обчислення 223 337 грн.50 коп., починаючи з березня 2020 року на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №01-33/236 від 17.03.2020 р. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року по справі № 645/1829/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії та рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді в розмірі 84 відсотки заробітної плати працюючого судді, відповідно 32949,40 грн., 49424,10 грн., 53884,90 грн.; скасування рішень Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.08.2018, від 03.01.2019, від 21.02.2019 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку від заробітної плати, як незаконні; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) провести перерахунок щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) у розмірі 90 відсотків щомісячного грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Харківської області від 24.01.2019 №03-48/48 згідно якої суддівська винагорода складає 53884,90 грн., від 14.12.2018 №03-56/219 згідно якої суддівська винагорода складає 49424,10 грн. та довідки згідно якої суддівська винагорода складає 32949,40 грн., залишивши адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині без розгляду. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі № 645/1829/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 04.12.2020 року