Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/8258/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 р.Справа № 520/8258/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, у справі № 520/8258/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Державної казначейської служби України , Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Лозівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви від 04.03.2020 року, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області. Визнано протиправним та скасовано Рішення відділу з питань перерахунків пенсій №12 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2020 року № 1583 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні встановлення судового контролю відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Рішення набрало законної сили 16.10.2020. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. по справі № 520/8258/2020, протягом одного місяця після отримання процесуального рішення суду - перерахувати на рахунок позивача, стягувача ОСОБА_1 , у розмірі заборгованість за перерахованим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці за період з 19.02.2020 року по теперішній час у розмірі: 182038,30 грн, так як це не суперечить ст.ст. 3, 55, 129,129-1 Конституції України та Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція), яка гарантує право на справедливий суд. Вона передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд своєї справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Про виконання рішення суду керівнику Державної казначейської служби України, або іншій уповноваженій на це особі, негайно повідомити суд, позивача, стягувача про належне виконання процесуального рішення суду. Відмовлено в задоволені інших вимог. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 зобов`язано Державну казначейську службу подати звіт про виконання рішення та виконання ухвали від 03 вересня 2025 року у справі №520/8258/2020 протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 затверджено звіт по справі 520/8258/2020. Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції прийняти нову постанову по справі № 520/8258/20, якою апеляційну скаргу: стягувача, позивача, потерпілого ОСОБА_1 від 13 травня 2026 року задовольнити та відмовити у прийнятті звіту відповідача, відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса : Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344, електронна пошта: gu@kh.pfu.gov.ua, засоби зв`язку 380577050501 ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, тел. (044) 281 49 34 Web: http://www.treasury.gov.ua E-mail: office@treasury.gov.ua Код ЄДРПОУ 37567646 та зобов`язати відповідачів виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/8258/2020 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року по справі №520/9405/25, так як дані справи пов`язані одна з одною, у повному обсязі, вказавши строк їх виконання 30 днів з моменту постановлення ухвали суду, та наклавши штраф за невиконання рішення суду (ст. 382 КАСУ). Зазначив, що невиконання рішення суду від 14.09.2020 у справі № 520/8258/2020 майже 6 років, є грубим порушенням прав позивача. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є невмотивованою, оскільки зазначено, що ухвалою суду зобов`язано надати до суду звіт про виконання рішення, проте, не зрозуміло якого рішення, так як їх було безліч, та вони скасовувались Другим апеляційним адміністративним судом. Судом зазначено, що через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду відповідачем надано звіт про виконання судового рішення, однак, не вказано якого рішення, числа, місяця, року, тобто позивач сам має з`ясовувати якого рішення суду це стосується, що на його думку суперечить вимогам ст.ст. 3,55,129,129-1 Конституції України, так як суд зобов`язаний захищає права громадян та стягувача, позивача, потерпілого, а суддя цього не робить згідно до вимог норм Закону, та порушує права позивача. Позивач заперечує отримання звіту, а тому вважає безпідставними посилання в ухвалі суду на відсутність у нього зауважень щодо змісту звіту. Державна казначейська служба України подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що Казначейство відповідно до наданих повноважень та в межах строку подало звіт від 08.04.2026 № 5-10-10/9643 щодо виконання рішення від 14.09.2020 та ухвали від 03.09.2025 року у справі № 520/8258/2020. Апелянт вказує, що йому невідомо з приводу якого рішення було подано звіт, однак саме апелянт звертався із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14.09.2020 та, за результатами розгляду такої заяви, судом встановлено обов`язок Казначейству подати звіт. Крім того, в мотивувальній частині ухвали від 11.05.2026 суд зазначає про яке рішення йдеться мова. Щодо аргументів, що апелянтом не отримано звіт, то вони є помилковими, оскільки ОСОБА_1 має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та Казначейством направлено звіт з доданими документами апелянту в електронній формі з використанням ЄСІТС. Доказом цього є Квитанція № 6631207 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, яку разом зі звітом було направлено до суду (копія квитанції наявна в матеріалах справи). З огляду на викладене вище, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню. Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати та продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про затвердження звіту, суд першої інстанції зазачив, що через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду відповідачем, надано звіт про виконання судового рішення. Враховуючи подання посадовими особами звіту про виконання судового рішення, а також відсутність у позивача зауважень щодо вказаного змісту, суд вважає за можливе затвердити вказаний звіт. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". На підставі аналізу статей 3, 8, частин 1, 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до частин 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали, та не перевищує трьох місяців. Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20. Аналіз викладених норм права свідчить про те, що, вирішуючи питання про прийняття або відмову у прийнятті звіту, суд повинен перевірити, чи виконано суб`єктом владних повноважень усі покладені на нього судовим рішенням обов`язки, чи досягнуто мети судового захисту порушеного права позивача, а також чи підтверджуються наведені у звіті відомості належними та допустимими доказами. Отже, предметом судового контролю на стадії розгляду звіту є не сам факт його подання, а реальне, повне та своєчасне виконання судового рішення. Відтак ухвала про прийняття звіту має ґрунтуватися на встановлених судом обставинах виконання рішення та оцінці відповідних доказів, із наведенням мотивів, з яких суд дійшов висновку про належне виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього обов`язків. Колегією суддів встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 було, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2020 року № 04-52/1206, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Харківській області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Рішення набрало законної сили 16.10.2020. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №520/8258/2020 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення. Зобов`язано Державну казначейську службу України виконати у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 р. по справі № 520/8258/2020, протягом одного місяця після отримання процесуального рішення суду - перерахувати на рахунок позивача, стягувача ОСОБА_1 , у розмірі заборгованість за перерахованим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці за період з 19.02.2020 року по теперішній час у розмірі: 182038,30 грн, так як це не суперечить ст.ст. 3, 55, 129,129-1 Конституції України та Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція), яка гарантує право на справедливий суд. Вона передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд своєї справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Про виконання рішення суду керівнику Державної казначейської служби України, або іншій уповноваженій на це особі, негайно повідомити суд, позивача, стягувача про належне виконання процесуального рішення суду. Ухвалою від 09.02.2026 Харківській окружний адміністративний суд, враховуючи тривале не виконання рішення суду, дійшов до переконання, що з метою забезпечення права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, ухваленого на його користь, відповідачу слід встановити строк для подання звіту про виконання рішення суду у цій справі та зобов`язав Державну казначейську службу подати звіт про виконання рішення та виконання ухвали від 03 вересня 2025 року по справі №520/8258/2020 протягом 60 днів з дня отримання копії ухвали. 08.04.2026 Державною казначейською службою України було подано звіт щодо виконання рішення та ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 у справі №520/8258/2020. Колегія суддів зазначає, що, затверджуючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції фактично обмежився лише констатацією факту його подання відповідачем та відсутності заперечень позивача щодо його змісту. Водночас судом не було здійснено належного аналізу наведених у звіті відомостей та поданих на їх підтвердження доказів на предмет повноти і фактичного виконання судового рішення. Зокрема, в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів, з яких суд дійшов висновку про виконання відповідачем усіх покладених на нього судовим рішенням обов`язків, не встановлено, які саме дії були вчинені на виконання рішення суду, чи відповідають такі дії змісту зобов`язальної частини судового рішення та чи досягнуто мети його ухвалення. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки тому, чи здійснено відповідачем виконання рішення в повному обсязі, зокрема щодо виплати належних позивачу сум, не перевірив наявність документального підтвердження фактичного виконання покладених судом зобов`язань та не встановив, чи усунуто порушення прав позивача, на захист яких було ухвалено відповідне судове рішення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про можливість затвердження звіту є передчасним, оскільки він зроблений без належного дослідження змісту поданого звіту, без оцінки доказів, що підтверджують виконання судового рішення, та без встановлення факту його повного і належного виконання. За таких обставин оскаржувана ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості судового рішення. У контексті наведеного колегія суддів зазначає, що норми статті 382 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Всупереч наведеному, судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини, викладені у звіті. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про затвердження звіту, висновки суду першої інстанції є передчасними. Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про затвердження звіту, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, дійшов передчасних висновків про прийняття звіту, не виконавши вимоги щодо обґрунтованості судового рішення, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання щодо прийняття звіту Державної казначейської служби України від 08.04.2026 у справі № 520/8258/2020. Водночас, в частині вимог апеляційної скарги про прийняття нової постанови по справі №520/8258/20, якою відмовити у прийнятті звіту відповідача, відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, адреса : Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх,м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344, електронна пошта: gu@kh.pfu.gov.ua, засоби зв`язку 380577050501 ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, тел. (044) 281 49 34 Web: http://www.treasury.gov.ua E-mail: office@treasury.gov.ua Код ЄДРПОУ 37567646 та зобов`язати відповідачів виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі № 520/8258/2020 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року по справі №520/9405/25 , так як дані справи пов`язані одна з одною, у повному обсязі, вказавши строк їх виконання 30 днів з моменту постановлення ухвали суду, та наклавши штраф за невиконання рішення суду (ст. 382 КАСУ), апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги вирішуються судом, який уповноважений здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, яким відповідно до статей 381-1 - 382-3 КАС України є суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 520/8258/2020 скасувати. Справу № 520/8258/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення питання щодо прийняття звіту Державної казначейської служби України від 08.04.2026 у справі № 520/8258/2020. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 24.06.2026 року