Постанова 4816 № 591/1001/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року м.Суми Справа №591/1001/17 Номер провадження 22-ц/816/2149/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Державна казначейська служба України у Сумській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Сумський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року в складі судді Грищенко О.В., ухваленого у м. Суми, - в с т а н о в и в : 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі Сумський прикордонний загін), вимоги якого заявою від 09 червня 2017 року уточнив та просив стягнути з держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області та Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на свою користь 2000 грн понесених ним витрат на правничу допомогу у адміністративній справі та 50000 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями працівників Сумського прикордонного загону внаслідок складання відносно нього незаконного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення і, як наслідок, незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, та незаконного затримання, а також судові витрати у даній цивільній справі. Крім того, позивач просив стягнути з Сумського прикордонного загону на свою користь 50000 грн на відшкодування моральної шкоди також внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі складеного працівниками прикордонної служби протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн, проте 05 жовтня 2016 року апеляційним судом вказана постанова суду скасована, а провадження у справі закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Оскільки затримання та притягнення до адміністративної відповідальності були незаконними, тому на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статей 23, 1167, 1173 та 1176 ЦК України дії працівників прикордонного загону є незаконними, а спричинена майнова та моральна шкоди має бути відшкодована у повному обсязі. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Апеляційного суду Сумської області від 12 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незастосування закону, який підлягав застосуванню, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відсутність протоколу про адміністративне затримання не спростовує факт затримання заявника працівниками прикордонної служби, що також підтверджено свідком. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що службові особи Сумського прикордонного загону, які здійснили затримання, не є службовими особами органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, тобто на спірні правовідносини поширюються норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника прокуратури Вортоломея М.Ф., представника казначейської служби Коперсако Я.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З протоколу про адміністративне правопорушення СхРУ № 215176 від 11 вересня 2016 року вбачається, що 11 вересня 2016 року о 08 год. 45 хв. прикордонним нарядом Сумського прикордонного загону був виявлений ОСОБА_1 , який в напрямку с. Грабовське Краснопільського району Сумської області на відстані 5 м від Державного кордону України спільно з іншим громадянином України намагався здійснити незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та перемістити чотири голови великої рогатої худоби на територію Російської Федерації, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 ч. 2 КУпАП (а.с. 115). Постановою Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 ч. 2 КУпАП у виді штрафу на суму 5100 грн (а.с. 11). Постановою Апеляційного суду Сумської області від 05 жовтня 2016 року постанова Краснопільського районного суду Сумської області від 12 вересня 2016 року скасована, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 12-13). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що службова особа Сумського прикордонного загону, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача, не є службовою особою органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Також суд вважав, що позивачем не доведено його затримання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу не набрала законної сили, оскільки була скасована апеляційним судом, тобто позивач не довів, що настали обставини, передбачені ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому відсутні правові підстави для стягнення на його користь як майнової, так і моральної шкоди. Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційній та цивільно-правових нормах: стаття 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України «Про розвідувальні органи України» та «Про оперативно-розшукову діяльність». Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється, в тому числі, оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 вищевказаного Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17 (провадження № 61-10582св18) . Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування шкоди є, зокрема, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову є необґрунтованими. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості. Ураховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачу ОСОБА_1 незаконним притягненням до адміністративної відповідальності завдано моральної шкоди, яку, зважаючи на характер та обсяг страждань позивача, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, суд оцінює у 5000 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості. Заподіяння позивачу моральної шкоди в більшому розмірі позивачем належними доказами не доведено. Таким чином, позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України у Сумській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області підлягає частковому задоволенню, а компенсацію заподіяної позивачу моральної шкоди у розмірі 5000 грн слід стягнути з Державного бюджету України з наступних підстав. Так, необхідність зазначення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, процесуальний закон не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910//23967/16. Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Хурсенком С.О. на підставі ордеру від 27 лютого 2017 року серії СМ № 375 та укладеного 23 лютого 2017 року договору про надання правничої допомоги (т. 1 а.с. 19, 20). За надання правничої допомоги ОСОБА_1 сплатив адвокату Хурсенку С.О. 2000 грн, що підтверджується розрахунковим документом № 2 від 05 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 15), за виконану адвокатом роботу згідно з актом наданих послуг від 05 листопада 2016 року (т. 1 а.с. 16). Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України матеріали справи не містять. Таким чином, за рахунок Державного бюджету України підлягають компенсації на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат за надання адвокатом Хурсенком С.О. правничої допомоги. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 березня 2018 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у сумі 5000 грн та 2000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. В іншій частині позову відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 грудня 2020 року. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук