Постанова 4824 № 361/2174/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/2174/21 Головуючий у І інстанції Сердинський В.С. Провадження №22-ц/824/8642/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 21 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України - Жиліна Олександра Федоровича та апеляційною скаргою представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Лиманюк Олександри Василівни на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа: Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь на відшкодування матеріальних збитків суму в розмірі 237 380 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 50 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 серпня 2020 року за участю транспортного засобу - автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода. На місце ДТП прибули співробітники Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області. В цей же день за фактом вказаної ДТП в Броварському відділі поліції ГУНП у Київській області були зареєстровані матеріали щодо встановлення обставин цієї ДТП. Дорожньо-транспортна пригода сталася за тих обставин, що ОСОБА_3 їздив по тротуару на самокаті, де зачепився, впав і потрапив на проїжджу частину дороги, де вдарився ногою об керований позивачем автобус. ДТП сталося в людному місці в центральній частині м. Бровари. Безпосередніми очевидцями обставини ДТП був ряд громадян. Позивач зазначає, що намагався надати працівникам поліції пояснення щодо обставин ДТП, але такі пояснення працівники поліції ігнорували, відповідні процесуальні документи не склали, ні від нього, ні від свідків пояснення не відібрали. 01 серпня 2020 року слідчим СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шаповалом О.В. було проведено огляд та вилучено належний позивачу на праві приватної власності автобус марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , який в цей же день було примусово поміщено на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів. Крім цього, 01 серпня 2020 року вказаним слідчим у позивача було вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 і посвідчення водія на ім`я позивача. Тимчасовий талон на право керування транспортними засобами замість вилученого посвідчення водія йому не видавали. На зауваження та заяви щодо безпідставного вилучення транспортного засобу, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та про не видання тимчасового талону на право керування транспортними засобами працівники поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області не реагували. За транспортування автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, позивач з власних коштів вимушений був оплатити послуги евакуатора в сумі 5500,00 грн. Після 01 серпня 2020 року позивач неодноразово звертався в усній та письмовій формі до уповноважених службових осіб Броварського ВП ГУНП в Київській області із заявами про порушення моїх прав, про порушення Конституції і Законів України та із вимогами негайно повернути йому вилучений транспортний засіб і посвідчення водія або видати тимчасовий талон на право керування транспортними засобами. До 23 вересня 2020 року працівники поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області жодної процесуальної дії щодо позивача чи за його участю з обставин ДТП не проводили, документи не складали і вилучений транспортний та вилучені документи не повертали. 23 вересня 2020 року відносно ОСОБА_2 інспектором Броварського ВП ГУНП в Київській області Шкрабак М.В. було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, зокрема: протокол серія ДПР 18 № 434060 про порушення п. 10.1, п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП та протокол серія ДПР 18 № 434236 про порушення п. 2.10 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. В цей же день (23 вересня 2020 року) інспектором Броварського ВП ГУНП в Київській області Шкрабак М.В., замість вилученого 01 серпня 2020 року посвідчення водія позивачу було видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Крім цього, 23 вересня 2020 року позивачу було видано дозвіл на отримання з майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів вилученого 01 серпня 2020 року автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_2 . За охорону і зберігання на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів позивач вимушений був оплатити послуги щодо охорони автобуса в сумі 3880,00 грн. 23 листопада 2020 року за результатами розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області протоколу ДПР 18 № 434060 про порушення позивачем п. 10.1. п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, у справі № 361/6088/20 винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. 10 грудня 2020 року за результатами розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області протоколу ДПР 18 № 434236 про порушення п. 2.10 Правил порожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. у справі № 361/6958/20 винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. З огляду на вказане, позивач посилається на неправомірність дій працівників поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області щодо вилучення 01 серпня 2020 року транспортного засобу і документів, не видання тимчасового дозволу на керування транспортними засобами, вилучення посвідчення водія і свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, притягнення мене до адміністративної відповідальності. За період безпідставного вилучення у позивача 01 серпня 2020 року і неповернення до 23 вересня 2020 року транспортного засобу - автобуса марки «SETRA S 315ND» державний номер НОМЕР_2 , вилучення посвідчення водія без видачі тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами та вилучення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач був позбавлений можливості та законного права на працю, не зміг виконати укладені договори з перевезення пасажирів, у зв`язку з чим зазнав збитків. Зокрема, у відповідності до договорів, укладених 21 липня 2020 року та 27 липня 2020 року між позивачем як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Бюро подорожей та екскурсій «Навколо світу» і ТОВ «Універсал Тревел Груп», позивач, як перевізник,на автобусі марки «SETRA S 315ND» державний номер НОМЕР_2 мав здійснити перевезення пасажирів і багажу з м. Києва в Карпати (Івано-Франківська та Закарпатська області) і назад у м. Київ за що мав отримати грошові кошти в загальному розмірі 228 000,00 грн. Позивач вважає, що вказана сума коштів є збитками, які він зазнав від протиправних дій, а також від бездіяльності щодо нього працівників поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області, та підлягає стягненню з відповідача. Крім того, стягненню також підлягають витрати за послуги евакуатора з транспортування та за послуги з охорони під час перебування транспортного засобу на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів, відповідно 5500,00 грн. і 3880,00 грн., що в загальному складає 9 380,0 грн. Також позивач зазначав, що протиправними діями працівників поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області йому завдана моральна шкода в розмірі 50 000,00 грн. Рішенням Броварського міськрайонногосуду Київської області від 18 листопада 2022 рокупозов задоволено у повному обсязі. Представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Лиманюк О.В., посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначив, що сам факт лише порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Апелянт звертає увагу, що позивачем не було подано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров'ю, чи інших втрат немайнового характеру саме з боку відповідача. Позивачем також не доведено, що у зв`язку із складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що є процесуальною дією відповідача, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, відбулись кардинальні чи суттєві зміни в перебігу життєвих подій позивача, було спричинено тривалий психологічний дискомфорт чи штучно обмежено у плануванні можливостей, що завдало певної моральної шкоди. Крім того, апелянт зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують неправомірність дій працівників поліції. Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що діями чи бездіяльністю відповідачів заподіяно шкоду позивачу. Позивачем також не доведено розміру завданих йому матеріальних збитків та причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та завданими збитками. Заявлена позивачем до стягнення сума матеріальної шкоди являє собою дохід, який позивач міг би отримати від надання послуг, однак позивачем не враховані витрати на вказані послуги (витрати на бензин, прибирання, ремонт та техогляд транспортного засобу), тобто вказані розрахунки завданої шкоди у формі упущеної вигоди є суто теоретичними та побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу. Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) в особі представника - Жиліна О.Ф. також звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В доводах скарги, зокрема, зазначає, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало, до того ж сам позивач не вказує на Казначейство, як на порушника своїх прав. З огляду на вказане та відповідно до вимог чинного законодавства Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій , зокрема, інших державних органів. Вказує також на відсутність в матеріалах справи доказів того, що дії ГУ НП в Київській області щодо складання адміністративного протоколу відносно позивача визнано незаконними. Позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього. Вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди та визначення розміру завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди, за відсутності належних доказів. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Штабський М.В. у відзивах на подані відповідачами апеляційні скарги зазначає про безпідставність наведених в них доводів, просить залишити скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Представник позивача, зокрема, зазначив, що подана Головним управлінням Національної поліції в Київській області апеляційна скарга носить суто формальний характер та не містить належного обґрунтування, у чому ж полягає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вважає доведеними обставини завдання позивачу моральної шкоди та її безпосередній зв`язок із тривалими зухвалими протиправними діями відповідача щодо незаконного вилучення у позивача транспортного засобу, посвідчення водія, ненадання тимчасового дозволу на керування, що фактично позбавило позивача права на працю. Щодо доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби України, представник позивача вважає їх безпідставним, такими, що ґрунтуються на неповному, однобічному, вибірковому та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства та висновків Верховного Суду.Звертає увагу на те, що відповідачами за позовом ОСОБА_2 є не Державна казначейська служба України, а Держава Україна та Головне управління Національної поліції в Київській області. Так як вимоги позовної заяви стосуються стягнення з державного бюджету України коштів на користь позивача, останній визначив, що відповідач держава Україна має діяти через Державну казначейську службу України, як єдиного розпорядника коштів державного бюджету. Решту доводів скарги вважає надуманими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. У судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Київській області - Огородніков К.О. та представник Державної казначейської служби України - Жилін О.Ф. підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити. Представник позивача - адвокат Штабський М.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційнихскарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 23 вересня 2020 року відносно ОСОБА_2 інспектором Броварського ВП ГУНП в Київській області Шкрабак М.В. було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, зокрема: протокол серії ДПР 18 № 434060 про порушенняОСОБА_2 п. 10.1. п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП та протокол серії ДПР 18 № 434236 про порушення ОСОБА_2 п. 2.10 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Зі змісту протоколу серії ДПР18 № 434060 від 23 вересня 2020 року вбачається, що 01 серпня 2020 року о 14 год. 30 хв. у м. Бровари на перехресті вулиць Я. Мудрого та Гоголя, гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автобусом марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Я.Мудрого у напрямку м. Київ, здійснив зміну напрямку руху перестроювання, а саме поворот праворуч на вул. Гоголя, не переконався, що це буде безпечним та проїжджаючи перехрестя, не надав дорогу пішоходу, який рухався на самокаті з права на ліво відносно руху транспортного засобу, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який у результаті ДТП отримав тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1, 16.2 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 434236 від 23 вересня 2020 року, ОСОБА_2 близько 14 години 30 хвилин 01 серпня 2020 року, керуючи автобусом марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , та будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди на перехресті вул. Ярослава Мудрого та вул. Гоголя в м. Бровари Київської області, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та перемістив транспортний засіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2. 10 А Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. 01 серпня 2020 року слідчим СВ Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Шаповалом О.В. було проведено огляд та вилучено належний ОСОБА_2 на праві приватної власності автобус марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , який в цей же день було примусово поміщено на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, що підтверджується матеріалами справи. Крім цього, 01 серпня 2020 слідчим вилучено у ОСОБА_2 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , і посвідчення водія на його ім`я. За транспортування автобуса марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_1 , на майданчик для тимчасового утримання транспортних засобів, ОСОБА_2 оплатив послуги евакуатора в сумі 5500.0 грн., що підтверджується квитанцією № 000045 від 01 серпня 2020 року ПП ОСОБА_4 . Судом встановлено, що після 01 серпня 2020 року ОСОБА_2 неодноразово звертався в письмовій формі до уповноважених службових осіб Броварського ВП ГУНП в Київській області із заявами про порушення його прав, про порушення Конституції і Законів України та із вимогами негайно повернути йому вилучений транспортний засіб і посвідчення водія або видати тимчасовий талон на право керування транспортними засобами (заяви від 18 серпня 2020 року, від 03 вересня 2020 року). До 23 вересня 2020 року працівники поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області жодної процесуальної дії щодо ОСОБА_2 не проводили, документи не складали і вилучений транспортний та вилучені документи не повертали, доказів протилежного в матеріалах справи не міститься. 23 вересня 2020 року інспектором Броварського ВП ГУНП в Київській області Шкрабак М.В. ОСОБА_2 видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Крім цього, 23 вересня 2020 року ОСОБА_2 видано дозвіл на отримання з майданчика для тимчасового утримання транспортних засобів вилученого 01 серпня 2020 року автобуса марки «SETRA S 315ND» державний номерний знак НОМЕР_2 . Таким чином, належний ОСОБА_2 транспортний засіб отриманий ним 23 вересня 2020 року. За охорону і зберігання на майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів ОСОБА_2 оплачено послуги щодо охорони автобуса в сумі 3880.0 грн, що підтверджується товарним чеком № 9990 від 23 вересня 2020 року, виданого ТОВ «Бум Бир». 23 листопада 2020 року за результатами розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області протоколу ДПР 18 № 434060 про порушення п. 10.1. п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, у справі № 361/6088/20 винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. 10 грудня 2020 року за результатами розгляду Броварським міськрайонним судом Київської області протоколу ДПР 18 № 434236 про порушення п. 2.10 Правил порожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП, у справі № 361/6958/20 винесено постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 просив суд відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану неправомірними діями співробітників Головного управління Національної поліції в Київській області, зокрема щодо незаконного вилучення у нього належного йому на праві власності транспортного засобу, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, чим порушено його право на працю та завдано матеріальних збитків. Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що працівниками поліції Броварського ВП ГУНП в Київській області 01 серпня 2020 року у позивача без законної підстави було вилучено і до 23 вересня 2020 року не повернуто автобус марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_2 , вилучено технічний паспорт на цей транспортний засіб, а також вилучено посвідчення водія без видання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, у звязку із чим позивач ОСОБА_2 не зміг виконати свої зобов`язання за укладеними раніше договорами про перевезення пасажирівта зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 228 000,00 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави, є також понесені позивачем витрати на послуги евакуатора з транспортування 01 серпня 2020 року автобуса на майданчик для тимчасового тримання транспортних засобів в розмірі 5500,00 грн та на послуги з охорони під час перебування транспортного засобу на майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів в розмірі 3880,00 грн, що в загальному розмірі складає 9 380,0 грн. Суд першої інстанції дійшов також висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкодиу сумі 50000,00 грн, яку суд вважав співмірною душевним стражданням, вимушеному безробіттю та емоційному напруженню, яких зазнав позивач. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, окрім іншого, полягає: у фізичному Голю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16, загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 ЦК України. Частиною першою статті 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до статтей 1173-1175 ЦК України така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб), і у таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, встановити, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (пункт 6 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»). Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (частина третя статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 9 червня 2021 року у справі № 726/837/20 зазначено, що: "У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом". Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 (частина перша статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Згідно із частинами п?ятою, шостою статті 43 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, чинним законодавством чітко визначено перелік підстав відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача; г) вина. Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1173 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1166, 1167, 1173 ЦК України. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції встановив і це не спростовано відповідачами, що працівниками Броварського ВП ГУНП в Київській області 01 серпня 2020 року без законної підстави було вилучено і до 23 вересня 2020 року не повернуто належний позивачу на праві власності транспортний засіб - автобус марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_2 , а також вилучено технічний паспорт на цей транспортний засібі посвідчення водія без видання тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами. Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_2 зазначав, що незаконне вилучення у нього транспортного засобу унеможливило виконання укладених 21.07.2020 та 27.07.2020 року між ним, як ФОП ОСОБА_2 , та ТОВ «Бюро подорожей та екскурсій «навколо світу» і з ТОВ «Універсал Тревел Груп», договорів щодо здійснення пасажирських перевезень і багажу з м. Києва в Карпати (Івано-Франківська та Закарпатська області) і назад у м. Київ, за що мав отримати оплату в загальному розмірі 228 000,00 грн. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що згідно договорів від 21 липня 2020 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Бюро подорожей та екскурсій «Навколо світу» в період часу з 09 серпня 2020 року по 16 серпня 2020 року та з 16 серпня 2020 року по 23 серпня 2020 року, ОСОБА_2 на належному йому автобусі марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_2 мав здійснити два маршрути з перевезення груп туристів з м. Києва до с. Ясиня, Закарпатської області і в зворотньому напрямку, за що мав отримати оплату по 50 000,00 грн за кожен маршрут, тобто 100 000, 00 грн. Згідно договорів: № 01/07; № 02/07; № 03/07 та № 04/07, укладених 27 вересня 2020 року з ТОВ Універсал Тревел Груп» в період часу з 27 серпня 2020 року по 21 вересня 2020 року ОСОБА_2 на належному йому автобусі марки «SETRA S 315ND», державний номер НОМЕР_2 , мав здійснити чотири маршрути з перевезення груп пасажирів (учасників конференції) з м. Києва до м. Яремче - м. Ворохта - м. Берегово і в зворотньому напрямку (до м. Києва), за що мав отримати оплату по 32 000,00 грн за кожен маршрут (перевезення), тобто отримати 128 000.00 грн. У частині другій статті 22 ЦК Українивизначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. У даній справі вірно встановлено, що в результаті безпідставного вилучення у позивача транспортного засобу в період з 01.08.2020 по 23.09.2020, вилучення у нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та прав водія, ОСОБА_2 як ФОП, який здійснює пасажирські перевезення, був позбавлений можливості виконати умови укладених ним раніше договорів з перевезення пасажирів та багажу, у зв`язку із чим не одержав доходу у розмірі 228 000, 00 грн. Доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не доведено належними доказами розміру неотриманого доходу у зв`язку із необхідністю нести витрати на пальне, прибирання та сплату податків, не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно змісту договорів перевезення, перевізник отримує оплату у розмірі вартості перевезення, яка включає обов`язкові платежі, амортизацію транспортного засобу, зарплату, проживання та харчування водіїв тощо. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що жодні права та інтереси позивача Казначейство не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, у зв`язку з цим відсутні підстави для відшкодування Державною казначейською службою України у Київській області завданої позивачу шкоди, то вони на думку апеляційного суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до покладених завдань та в установленому законодавством порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 квітня 2015 за №215). Враховуючи наведене, шкода, завдана позивачу незаконними діями органом державної влади, відшкодовується за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17. Колегія суддів апеляційного суду також погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди. У даній справі суд першої інстанції, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що розмір компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду має складати 50 000,00 грн., що буде справедливою сатисфакцією потерпілому за неправомріні дії відповідача ГУНП в Київській області та відповідає характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та наслідкам, які настали для позивача. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-38ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України - Жиліна Олександра Федоровича та апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Київській області - Лиманюк Олександри Василівни залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 26 грудня 2023 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Слюсар Т.А.