Постанова 4824 № 759/11000/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/15193/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа 759/11000/20 03 грудня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, - в с т а н о в и в: 06 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 22.09.2009 року був зареєстрований шлюб у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з держаним центром розвитку сім`ї, актовий запис №2704. Від цього шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського суду м. Києва від 11.07.2018 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано. 27.11.2019 року Святошинський районний суд м. Києва видав судовий наказ про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки від заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. 10.06.2020 року Святошинським районним судом м. Києва скасовано судовий наказ від 27.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. Підставою для скасування вказаного судового наказу було те, що при його винесенні суду не були відомі істотні для справи обставини, а саме, що станом на 27.11.2019 року відповідач перебував та перебуває на даний час в зареєстрованому шлюбі в якому народилася дитина, і в їхній сім`ї проживають неповнолітні діти теперішньої дружини позивача від попереднього шлюбу. Вказувала, що відповідач допомоги на утримання дитини не надає, дитину утримує лише вона. Зазначила, що аліменти на утримання доньки слід присудити за минулий час - з 27.11.2019 року - з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів, оскільки 16.06.2020 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було закінчено виконавче провадження №60888700 з огляду на те, що судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача було скасовано. Вважала, що дані обставини свідчать про вживання нею заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх отримати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. З огляду на зазначене, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 листопада 2019 року. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.11.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 11 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року в частині стягнення аліментів, починаючи з 27.11.2019 року, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення аліментів з дня подачі даного позову. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не було досліджено всіх обставин, які мають істотне значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині не було враховано, що обов`язковою умовою присудження стягнення з нього аліментів за минулий час, є доведеність вжиття саме позивачкою заходів щодо одержання аліментів з відповідача та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими. Звернув увагу на те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів її офіційного звернення до нього з питання стягнення аліментів на утримання доньки з 27.11.2019 року. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Соколов Віктор Анатолійович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що з 22.09.2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі, який був зареєстрований в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з держаним центром розвитку сім`ї. Від цього шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06 лютого 2010 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.07.2018 року шлюб між сторонами було розірвано. Донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні, що не заперечується відповідачем. 27 листопада 2019 року у справі №759/21726/19 Святошинським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Святошинським районним судом міста Києва 27.11.2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (ун.№759/21726/19, провадження №2-н/759/462/19). Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, ОСОБА_2 посилалася на те, що донька знаходяться на її утриманні, відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини. При цьому просила стягнути аліменти в розмірі ј частини від заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 27.11.2019 року, тобто, з моменту видачі судового наказу про стягнення аліментів, який в подальшому було скасовано за заявою відповідача, оскільки нею вживалися заходи щодо одержання аліментів з відповідача, проте останній ухилявся від їх сплати. Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції посилався на те, що з урахуванням потреб дитини та матеріального становища сторін, з відповідача слід стягнути аліменти на утримання доньки у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З огляду на те, що в червні 2020 року позивачка зверталася до Святошинського районного відділу держаної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ м. Києва, та було відкрито виконавче провадження №60888700 про примусове стягнення з відповідача аліментів за судовим наказом від 27.11.2019 року, то є докази того, що позивач вживала всі необхідні заходи для одержання аліментів з відповідача, тому аліменти слід стягнути з відповідача з 27.11.2019 року. Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині часу, з якого присуджено стягнення аліментів, в іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та в апеляційному порядку не переглядається. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання доньки з 27.11.2019 року ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідають вимогах матеріального права, з огляду на наступне. Відповідності до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині. При цьому, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто, це свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини. Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). З досліджених доказів судом встановлено, що 27 листопада 2019 року у справі №759/21726/19 Святошинським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.11.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронова Д.А. від 23.12.2019 року було відкрито виконавче провадження №60888700 з примусового виконання судового наказу №759/21726/19, виданого 27.11.2019 року Святошинським районним судом міста Києва. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено. Скасовано судовий наказ, виданий Святошинським районним судом міста Києва 27.11.2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини (ун.№759/21726/19, провадження №2-н/759/462/19). Підставою для скасування судового наказу стало те, що боржник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, наводячи при цьому обставини, які не були відомі суду під час розгляду заяви про видачу судового наказу, що свідчить про те, що між сторонами існує спір про право. Постановою головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Миронова Д.А. від 16.06.2020 року було закінчено виконавче провадження №60888700 з примусового виконання судового наказу №759/21726/19, виданого 27.11.2019 року Святошинським районним судом міста Києва у зв`язку з тим, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року скасовано судовий наказ №759/21726/19 від 27.11.2019 року. З наведеного слідує, що ОСОБА_2 вживала заходів щодо одержання аліментів з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу на підставі п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, та 27.11.2019 року Святошинським районним судом міста Києва було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів щодо її офіційного звернення до відповідача з питання стягнення аліментів на утримання доньки за попередній час, оскільки таке звернення може відбуватися як в позасудовому так і в судовому порядку, зокрема, шляхом подачі позову чи заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів, що мало місце в даній справі. На підставі вказаного судового наказу постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Миронова Д.А. від 23.12.2019 року було відкрито виконавче провадження №60888700 з примусового виконання судового наказу №759/21726/19, виданого 27.11.2019 року Святошинським районним судом міста Києва. При цьому, за заявою ОСОБА_1 , ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2020 року було скасовано судовий наказ, виданий Святошинським районним судом міста Києва 27.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини. За період перебування судового наказу на виконанні відповідач аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не сплачував. З розрахунку заборгованості по аліментам від 11.03.2020 року Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що станом на 11.03.2020 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становить 20551,00 грн. Докази надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання доньки, як до видачі судового наказу від 27.11.2019 року, так і після скасування цього судового наказу 10.06.2020 року, в матеріалах справи відсутні. В апеляційній скарзі відповідач не посилався на те, що надавав матеріальну допомогу на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що аліментів на утримання доньки за період з 27.11.2019 року і до дня звернення позивачки до суду з даним позовом він не сплачував ні добровільно, ні на підставі судового наказу. Короткочасний період, що передує даті подання позову до суду (з 27.11.2019 року по 06.07.2020 року), та супроводжується відсутністю доказів надання відповідачем матеріального забезпечення на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перевищує максимального десятирічного терміну, встановленого у ч. 2 ст. 191 СК України для стягнення аліментів за минулий час. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачкою доведено факт ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.11.2019 року. Встановивши факт ухилення відповідача від сплати аліментів на утримання дочки та те, що позивачкою вживались заходи щодо одержання аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.11.2019 року. Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року Головуючий: Судді: