Постанова Київський апеляційний суд № 753/5661/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/5661/19 Головуючий у І інстанції Лужецька О.Р. Провадження № 22-ц/824/13949/2020 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 02 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря Тимошевської С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна про визнання права власності в порядку спадкування, УСТАНОВИВ: у березні 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що вона та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/10 частини квартири належить на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Діонісьєвою А.Е. 17 жовтня 2000 року за реєстровим № 2129; 2/10 частини квартири на лежить на підставі мирової угоди затвердженої ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2008 року. Оскільки сторони даної справи є єдиними спадкоємцями своєї доньки ОСОБА_3 , їх частки у спадщині є рівними. У встановлений законом термін позивач з метою отримання спадщини звернулась до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори із відповідною заявою. Через відсутність у позивача правовстановлюючих документів, нотаріальна контора надіслала іншому спадкоємцю - ОСОБА_1 повідомлення про необхідність надання оригіналів правовстановлюючих документів. Однак, станом на 09.02.2019 року відповідач ОСОБА_1 до нотаріальної контори не з`явився, у зв`язку з чим позивач отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва на право власності на вказане спадкове майно. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 15/100 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районногосуду міста Києва від 15 червня 2020 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 15/100 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у даній справі. Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, шо судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. 1278 ЦК України, що призвело до постановлення рішення про визнання права власності на спадкове майно в порядку поділу лише за одним спадкоємцем. Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано та залишилося поза увагою суду обставина невідповідності предмету позову і позивній вимозі характеру спірних правовідносин, які викладені в позовній заяві. Так, відповідно до викладеного у позові, підставою для звернення позивача до суду стала відмова Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. В той же час, предметом позову є визнання права власності на спадкове майно, яке ніким не оспорюється. Вважає також безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходяться у відповідача, оскільки доказів на підтвердження зазначеної обставини позивачем не надано та матеріали справи не містять. Крім того, в судовому засіданні в суді першої інстанції позивач визнала, що не зверталася до органу видачі за отриманням повторного правовстановлюючого документу, однак суд першої інстанції на це уваги не звернув. Сторонине скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому частиною 1 статті 360 ЦПК України. Згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Войнаренко О.С. підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції та постановити ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю між сторонами спору. Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі з підстав, передбачених п. 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України доведено належними доказами обставини, на які посилалась ОСОБА_2 , як на підставу своїх позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони зроблені без належного з`ясування обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального законодавства. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданою 12 липня 2014 року року Відділом реєстрації смерті у м. Києві. (а.с.6). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 . Так, відповідно до договору міни від 17 жовтня 2000 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить 1/10 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12). Згідно мирової угоди від 02 грудня 2008 року затвердженої ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 02 грудня 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить 2/10 частини даної квартири (а.с. 61-62). Позивач та відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 , які прийняли спадщину в установлений законом строк. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1296 цього ж Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно з ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. З матеріалів справи вбачається, що постанова Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.02.2019 року обґрунтована відсутністю оригіналів документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на спадкове майно. (а.с. 133) Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивачка посилалась на те, що оригінали документів знаходяться у відповідача. В той же час, належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини позивачем подано не було. Крім того, в ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивач особисто визнала ту обставину, що оригінал договору міни від 17 жовтня 2000 року знаходиться у неї. В чому полягає неможливість отримання належним чином посвідченої копії ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2008 року, яким було затверджено мирову угоду та визнано за ОСОБА_3 право власності на 2/10 частини квартири АДРЕСА_1 для надання її нотаріусу позивач пояснити суду не змогла. Відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії позивачем в судовому порядку не оскаржено. Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спору щодо спадкового майна: квартири АДРЕСА_1 . Неможливість подання позивачкою ОСОБА_2 оригіналів правовстановлюючих документів для отримання свідоцтва про право на спадкове майно в ході розгляду справи належними доказами не доведено. З огляду на вказане, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у даній справі з підстав відсутності між сторонами спору. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст.255 цього Кодексу. Згідно положень частини 2 статті 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, за існування підстав для закриття провадження у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 статті 255 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 255, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2020 рокускасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Одинадцята Київська державна про визнання права власності в порядку спадкування - закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 грудня 2020 року. Суддя-доповідач Таргоній Д.О. Судді: Голуб С.А. Ігнатченко Н.В.