Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/12341/19

Справа № 127/12341/19 Провадження № 22-ц/801/928/2020 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2020 рокуСправа № 127/12341/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач), суддів Берегового О. Ю., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , відповідач Вінницька міська рада, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року, постановлене у складі судді Антонюк В. В. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,- в с т а н о в и в: 06 листопада 2018 року ОСОБА_3 , діючи через свого представника ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 листопада 2019 року замінено позивача ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_1 (а.с. 66). З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 59 - 63) ОСОБА_1 ставила вимогу встановити факт, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у свідоцтві про народження ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_7 ) вказано прізвище батька - ОСОБА_7 , а в свідоцтві про смерть - ОСОБА_7 , що є перешкодою для оформлення спадкових прав. Також позивач висувала вимогу визнати за нею, ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом першої черги після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири, що складає 2/5 частки секції № 12 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку ОСОБА_3 набув (успадкував) після смерті його дочки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом першої черги, однак належним чином не оформив. Обґрунтовуючи позов, зазначила що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом. Вказує, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу обрала прізвище чоловіка - ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_9 померли (загинули внаслідок ДТП). Спільних дітей від шлюбу у них не було. Подружжю ОСОБА_6 до смерті належала на праві спільної часткової власності (по Ѕ частині) квартира АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняв його син ОСОБА_2 . Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 був її батько ОСОБА_3 , який впродовж 6-місячного строку після смерті дочки подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини (1/2 частки однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ), проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з причин відсутності у нього правовстановлюючих документів на вищезазначене спадкове майно. У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права влансості на спадкове майно, котрий на сьогодні є предметом розгляду у даній цивільній справі, однак невдовзі після відкриття провадження, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , він помер. Отже позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті свого батька ОСОБА_3 в зв`язку з тим, що він не встиг оформити спадкові права на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , також не може оформити свої спадкові права на це майно. Спору між нею та теперішнім співвласником іншої 1/2 частки спірної квартири ОСОБА_2 немає. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року позов задоволено частково: встановлено факт що ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 », згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26.09.1968 року Погребищенським районним бюро ЗАГС, актовий запис № 149) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 51 рік (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 23.05.2018 року Вінницьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Вінницькій області, актовий запис № 1508), була рідною дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 81 рік, в решті вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був доведений в ході судового розгляду. Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, суд виходив з того, що позивач не позбавлена права на звернення до КП «ВМБТІ» із заявою про отримання дубліката Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, а в подальшому і до нотаріуса із заявою про отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом, тому вимога про визнання права на спадщину є передчасною, судовому розгляду не підлягає, оскільки суд, не вправі підміняти собою інші органи, до компетенції яких віднесено здійснення певних дій та видача документів, та не може розглядати у позовному провадженні безспірні справи. З таким рішенням в частині відмови в задоволенні позову не погодилася ОСОБА_1 , 20 березня 2020 року подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та постановити нове, яким її позов задовольнити: визнати за нею право власності на . 1/2 частку однокімнатної квартири, що складає 2/5 частки секції № 12 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд так і не вирішив спір по суті, іншої можливості захистити свої права у неї немає. Посилання суду на те, що вона може отримати дублікат свідоцтва про право власності на спадкове майно та звернутися до нотаріуса, не ґрунтується на фактичних обставинах справи: ще покійний батько намагався отримати дублікат Свідоцтва, однак є відповідь в матеріалах справи, що такий дублікат видати неможливо, та й нотаріуси відмовили у видачі свідоцтва про право власності як покійному батькові, так і тепер уже їй саме в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа і ці постанови є чинними, тому іншого шляху оформити спадщину у неї немає. Від інших учасників справи, впродовж встановленого апеляційним судом строку, відзив на апеляційну скаргу не надійшов. В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лісунь М. В. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав. Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до наступних висновків. В частині задоволення позовних вимог рішення суду не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Щодо позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно слід зазначити наступне: Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була рідною дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів спадкової справи № 8/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 вбачається, що спадкоємцем майна після її смерті є батько ОСОБА_3 (а.с. 101-117). 08 лютого 2019 року приватний нотаріус Суханова Т. О. Постановою № 32/02-31 відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме: на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 . Підставою для відмови стало ненадання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, а саме: Свідоцтва про право власності чи його дублікату (а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 14 травня 2019 року (копія на а.с. 40). Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом та у встановленому порядку прийняла спадщину: згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 58340725 від 15 листопада 2019 року, ОСОБА_1 успадкувала майно ОСОБА_3 , а саме: житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 53), про що приватним нотаріусом Погребищенського районного нотаріального округу Вінницької області Заболотною Т. М., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 1121 (а.с. 54, 55). Постановою 14 травня 2019 року приватний нотаріус Заболотна Т. М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 . Підставою відмови стало ненадання правовстановлюючого документу на нерухоме майно (а.с. 56). Отже, ОСОБА_3 , подавши вчасно заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, прийняв спадщину після смерті свої дочки ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 , подавши вчасно заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 .. Як вбачається з рішення ВК Вінницької міської ради від 04 жовтня 2012 року № 2433, квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 30,0 кв.м., було передано безоплатно ОСОБА_9 , та ОСОБА_5 у спільну часткову власність (по 1/2 частки кожному) (а.с. 28). Отже, належність померлій ОСОБА_5 Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 , не викликає сумніву. З відповіді ВК Вінницької міської ради № 01-00-011-15370 від 29 березня 2019 року слідує, що згідно інформації КП «ВМБТІ» в матеріалах інвентаризаційної справи № НОМЕР_5 по АДРЕСА_4 відсутній дублікат Свідоцтва про право власності від 04 жовтня 2012 року на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 26 - 27), тобто позивач позбавлена можливості отримати дублікат свідоцтва про право власності. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Проте наявність чинних і не оскаржуваних постанов нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право власності на спадкову квартиру (1/2 частину) є додатковою перешкодою для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки законом не передбачений повторний розгляд питання, якщо перше вирішено по суті. Таким чином, вказане свідчить про те, що існує спір про право на Ѕ частку квартири, що є перешкодою для спадкоємця ОСОБА_1 у оформленні права власності на спадкове нерухоме майно у нотаріальному порядку. Такої ж думки дотримується Верховний Суд, яка висловлена у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 674/1307/15-ц, в якій предметом розгляду були подібні правовідносини. Отже суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність спору та можливість його врегулювання у позасудовому порядку, не надав належної правової оцінки доводам позивача про те, що існують об`єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку і безпідставно відмовив у праві захистити свої спадкові права у судовому порядку, а тому доводи апеляційної скарги про самоусунення суду від розгляду спору по суті є обґрунтованими. Відтак, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід скасувати як таке, що постановлене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невірним застосуванням норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини (п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України), а позов в частині визнання права власності за позивачем на спадкове майно задовольнити. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та у цій частині постановити нове: Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_6 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) право власності на 1/2 частку однокімнатної квартири, що складає 2/5 частки секції № 12 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді О. Ю. Береговий О. С. Панасюк Повне судове рішення складено 08 травня 2020 року.