Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/1417/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/1417/19 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н. Я. Категорія 62 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Ковальської Я.В. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. у цивільній справі №279/1417/19 за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконавчого комітету Горщиківської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в три місяці. В обґрунтування поданого позову зазначав, що батько був зареєстрований та проживав в будинку своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . На момент смерті батька він перебував за кордоном, про його смерть та про існування спадкового майна довідався значно пізніше, тому не міг своєчасно подати заяву про прийняття спадщини до нотаріуса. Нотаріусом йому було роз`яснено, що він пропустив строк подання заяви та рекомендовано звернутись до суду. Від нотаріуса він довідався, що після смерті батька заведено спадкову справу за заявою брата спадкодавця ОСОБА_4 . Проте, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому вважав, що строк для подання заяви про прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки не мав можливості зробити це фізично, так як перебував за межами України, про смерть батька довідався значно пізніше. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. У поданій через свого представника ОСОБА_5 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що судом було встановлено та не спростовано відповідачами, той факт, що позивач взагалі не був обізнаний про наявність будь-якого спадково майна, а довідався про це лише після спливу встановленого законом строку. Про це йому повідомила його тітка ОСОБА_6 , яка була допитана в ході судового розгляду та підтвердила цей факт і повідомила, що довго шукала позивача і лише у 2018 році через його матір повідомила, що існує спадкове майно, яке залишилося після смерті батька позивача і що на разі є ще жива одна із сестер покійного ОСОБА_2 , але вона проживає в Російській Федерації і не бажає приймати спадщину. Тому вважає за правильне, щоб спадщина була прийнята єдиним сином ОСОБА_2 . ОСОБА_7 . За її же проханням свідок ОСОБА_8 і відшукувала ОСОБА_9 , щоб повідомити йому про це. Власне про смерть батька позивач також довідався вже пізніше, фактично після спливу 6-ти місячного строку. Отже позивач знав про смерть батька після спливу шести місячного строку, а про наявність спадкового майна взагалі після спливу одного року. Але суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і свої висновки обґрунтував фактами, які не відповідають обставинам справи. Адже незнання про наявність спадкового майна та можливість звернення до суду є поняттями не тотожними позивач не звертався до нотаріуса із заявою у зв`язку з необізнаністю про наявність існування спадкового майна. Крім того, вказує що суд не прийняв до уваги висновки, викладені у постанові Верховного суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . На день смерті померлий ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований один. Після його смерті за заявою рідного брата ОСОБА_4 Коростенської районною державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №186/2017. 12 лютого 2019 року позивачеві нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним пропущений строк подання заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України // затв. наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 зі змінами (далі:Порядок). Відповідно до вказаного Порядку (розділ 2 глава 10 п.3.3,3.4,3.5,3.6,3.11,3.15,3.23), заяви про прийняття спадщини подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, складеної від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей. Заява про прийняття спадщини підлягає реєстрації у Книзі обліку і реєстрації спадкових справ у день надходження. У разі надходження такого документа поштою він підлягає також реєстрації у Журналі реєстрації вхідних документів. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. Аналіз вище вказаних норм Порядку свідчить про те, що заява про прийняття спадщини має бути виконана (написана) спадкоємцем особисто, однак подана може бути безпосередньо спадкоємцем до нотаріуса або направлена йому засобами поштового зв`язку, при цьому справжність підпису спадкоємця може бути посвідчена нотаріально або не посвідчена нотаріально. Відсутня і заборона того, що така заява не може бути доставлена до нотаріуса представником спадкоємця, оскільки заборона стосується лише написання такої заяви представником від імені спадкоємця. Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Згідно ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (абз.6 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року). Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. В даному випадку поважність причини пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини обґрунтовується тим, що він тривалий час перебував за кордоном, не знав про існування спадкового майна. Представлені стороною позивача письмові докази (дані паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 ) свідчать про те, що позивач в період шести місяців після смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 13.12.2017 року) виїздив за кордон, але знаходився на території України: з 08.07.2017 року по 26.09.2017 року (2 міс.16 днів) та з 21.11.2017 року по 28.07.2018 року (22 дні), що в сукупності становить 3 міс. 8 днів (а.с.13-14). Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки дали показання про те, що на момент смерті спадкодавця позивач перебував за кордоном, про смерть батька довідався пізніше. Про наявність спадкового майна дізнався лише після смерті дядька ОСОБА_4 . Наданим позивачем доказам судом дана об`єктивна оцінка. Будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач був обізнаний про смерть спадкодавця протягом шестимісячного строку, мав достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, його необізнаність про наявність у спадкодавця спадкового майна не може бути розцінено як об`єктивні, непереборні та істотні труднощі для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, яка могла бути подана не лише безпосередньо особисто до нотаріуса по місцю відкриття спадщини, а й направлена поштою, доставлена представником, для чого об`єктивних перешкод у позивача не існувало. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 03.12.2020 року.