Постанова 4857 № 140/6985/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6985/20 пров. № А/857/11311/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року, ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м.Луцьку Волинської області в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/6985/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 19 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001393302 від 28.01.2020, №0001413302 від 28.01.2020, № 0001403302 від 28.01.2020. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зокрема вказував, що сума прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 відповідно до п.8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, не вважається додатковим благом платника податку та не оподатковується ПДФО та військовим збором. Наведені обставини податковим органом не досліджувалися, а під час перевірки використано лише відомості з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік було включено всю суму прощеного боргу без належного з`ясування складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору та інших даних, що впливають на визначення позивачу податкових зобов`язань по податку з доходів фізичних осіб та військового збору. З покликанням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2019 у справі №826/4240/18, суд зазначив, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача. Суд виснував, що отримана фіскальним органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на підставі відомостей з ДРФО ДПС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма 1-ДФ) встановлено, що позивачем у 2015 році отримано дохід в сумі 681576,24 грн за ознакою доходу "126" додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання «АТ «Укрсиббанк». Основна сума боргу (кредиту) платника податку є додатковим благом в розумінні пп. «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України (у редакції, що діяла у 2015 році). Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. При цьому, скаржник зауважує, що згідно Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них додатку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015, передбачено включення до податкового блага саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, відтак «126» є ознакою доходу, отриманого платником як додаткове благо саме в сумі 681576,24 грн. Разом із доповненням до апеляційної скарги, у якому скаржник вказує на те, що АТ «Укрсиббанк» повідомляв листом від 30.03.2015 позивача про анулювання боргу, скаржником долучено копію згаданого повідомлення із відміткою позивача про його отримання. Згідно доводів скаржника у повідомленні про анулювання боргу виокремлено суму основного боргу (кредиту) в розмірі 27732,38 швейцарських франків, що складає 681576,24 грн. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, доповнення до апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків. Контролюючі органи, зокрема, мають право здійснювати контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України). Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. В силу вимог підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79, п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області № 650 від 10.10.2019 та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки № 187 від 10.10.2019, працівниками ГУ ДПС у Волинській області в період з 18.10.2019 по 22.10.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. Перевіркою відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів встановлено, що громадянин ОСОБА_1 отримав за 1 квартал 2015 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 681 576,24 грн від АТ Укрсиббанк, про що складено акт від 28.10.2019 № 3446/03-20-33-02/ НОМЕР_1 . Зі змісту акту слідує, що фізичною особою ОСОБА_1 дохід, отриманий від АТ Укрсиббанк в 2015 році, не задекларований. Згідно висновків акту перевірки від 28.10.2019 № 3446/03-20-33-02/ НОМЕР_1 контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 : - пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 129 007,24 грн. - п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 10 223,64 грн. - ст. 49, пп. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік. На підставі акта перевірки від 28.10.2019 № 3446/03-20-33-02/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Волинській області 28.01.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення: -№ 0001393302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 161 259,05 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 129 007,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32 251,81 грн; -№ 0001413302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12 779,55 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 10 223,64 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2555,91 грн.; -№ 0001403302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 170, 00 грн (а. с. 14-16). За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №0001393302, №0001413302, № 0001403302 залишені без змін, а скарга ОСОБА_1 без задоволення (а. с. 17-20). Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 28.01.2020 № 0001393302, №0001413302, № 0001403302 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). В розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання. У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року. Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим під пунктом. Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Також Законом №321-VIII підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наданого скаржником як доказ правомірності прийнятих податковим органом рішень повідомлення АТ «Укрсиббанк» про анулювання боргу, адресованого ОСОБА_1 , судом встановлено, що кредитором при формуванні повідомлення про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 у загальній сумі 38090,29 швейцарських франків було розмежовано суму основного боргу (кредиту) 27732,38 грн, що станом на 30.03.2015 по курсу НБУ складає 681576,24 грн, суми процентів - 357,91 швейцарських франків, що станом на 30.03.2015 по курсу НБУ складає 8796,32 грн, та штрафні санкції в сумі 10897,86 грн. Тобто, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових-рішень стало те що, відповідно до податкового розрахунку за формою 1-ДФ фізичною особою ОСОБА_1 отримано дохід у вигляді додаткового блага від АТ «Укрсиббанк» в розмірі 681576,24 грн шляхом анулювання (прощення) заборгованості, що, на думку скаржника підтверджується повідомленням банку про анулювання боргу. Проте, контролюючим органом залишено поза увагою, що сума основного боргу (кредиту), прощеного кредитором, у національній валюті визначена за курсом НБУ станом на 30.03.2015, тобто значну частину анульованої (прощеної) основної заборгованості за кредитним договором - 681576,24 грн складає різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України станом на день прощення боргу, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014. Тобто, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не враховано вимог пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які слід застосовувати до спірних правовідносин, оскільки відбулась зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 05 вересня 2018 року (справа №821/1294/17), від 26 березня 2020 року (справа № 821/297/17), а відповідно до ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Водночас, з огляду на згадувані положення податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, справа №802/142/17-а (адміністративне провадження №К/9901/35810/18). При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме до компетенції контролюючого органу віднесено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів, тоді як суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, однак не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. В свою чергу рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Суд не вправі підміняти собою компетентний орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління...». Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не виконано вимог ч.2 ст.77 КАС України щодо обов`язку доведення правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на відповідність критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст. 2 КАС України, та стосовно наявності підстав для їх скасування. Надаючи правову оцінку правомірності рішенням контролюючого органу суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку, що отримана фіскальним органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області № 0001393302 від 28.01.2020, №0001413302 від 28.01.2020, № 0001403302 від 28.01.2020 є підставними, обгрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексуадміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі № 140/6985/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 03.12.2020.