Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/3496/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3496/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, третя особа Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради від 26.12.2019 №4843-87-VII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно надано такий дозвіл на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні позивача, оскільки газопровід середнього тиску, що розміщений на цій ділянці, був прокладений ТОВ «Примат» без будь-яких погоджень з Білоцерківською міською радою та іншими уповноваженими органами та без відведення земельної ділянки для таких цілей, у зв`язку з чим такий газопровід вважається об`єктом самочинного будівництва, обслуговування якого не може визначатися в якості мети отримання земельного сервітуту. Крім того, позивач вказував про відсутність договору про встановлення сервітуту, у той час як у договорі оренди землі від 05.11.2019 № 46, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою, відсутні положення про обтяження земельної ділянки. Крім того, позивач наголошував, що вказаний газопровід перебуває у аварійному стані, на що він неодноразово звертав увагу компетентних органів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що надання Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, мав передувати факт виникнення права сервітуту. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити. Свої доводи обґрунтовує тим, що до позивача перейшли не тільки права щодо земельної ділянки, а і обмеження щодо неї, які були сформовані щодо цієї ділянки і які встановлювались на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_2 , який був попереднім орендарем. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.07.2019 між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований в реєстрі за №3651 та посвідчений приватним нотаріусом Корнійчуком А.В., за умовами якого позивач прийняв у власність майно вузла бетонних виробів, а саме підземну галерею ДС-117, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 3 даного договору визначено, що майно, зазначене у п.1 договору, розташоване на орендованій земельній ділянці комунальної власності, площею 0,4573 га (кадастровий номер 3210300000:06:011:0011), згідно договору оренди землі від 10.02.2017 № 09, укладеного між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_2 . Рішенням Білоцерківської міської ради від 29.08.2019 № 4210-75-VII передано позивачу в оренду земельну ділянку комунальної власності, право власності на яку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 04.04.2014 № 6571967, з цільовим призначенням « 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (вид використання - для розміщення, експлуатації та обслуговування виробничих та складських приміщень)», площею 0,4573 га, за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років. Кадастровий номер: 35210300000:06:011:0011. На виконання вказаного рішення 05.11.2019 між Білоцерківською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі №46 строком на п`ять років, за умовами якого орендодавець передав позивачу у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:06:011:0011, площею 0,4573 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Також між сторонами були погоджені наступні додатки до договору: розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена на листопад 2019 року (Додаток 1), схема розміщення земельної ділянки (Додаток 2), кадастровий план земельної ділянки (Додаток 3), витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (Додаток 4). Договір зареєстрований рішенням № 49691103 про державну реєстрацію за позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Рішенням Білоцерківської міської ради від 26.12.2019 № 4843-87-VII Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частин земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту площею 0,0438 га від загальної площі 0,4573 га з кадастровим номером 3210300000:06:011:0011, яка перебуває в користуванні позивача, для права на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту (газопроводу середнього тиску). Незгода позивача з таким рішенням, яким, на його погляд, порушуються його законні права та інтереси, зумовила звернення до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача та надані ним докази є переконливими та обґрунтованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, частиною 1 статті 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 405 ЦК України) Статтею 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) закріплено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, на право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту ( п. в2 ст. 99 ЗК України). За приписами статті 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 100 ЗК України). Частиною 1 - 4 статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Згідно з ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Одним із видів такої документації є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту (п. «ї» ч.2 ст. 25 Закону). Статтею 551 вказаного Закону визначено, що встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що наданню особі дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, має передувати факт виникнення у такої особи права сервітуту, на реалізацію якого і складається технічна документація. Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у випадку сервітуту щодо частини земельної ділянки її формування задля виникнення об`єкта цивільних прав не є обов`язковим, що випливає з ч. 9 ст. 791 Земельного кодексу України, якою визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Як було вказано вище, спірним рішенням Білоцерківська міська рада надала АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз». Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», звертаючись із заявою до Білоцерківської міської ради, просило надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки під розташований на земельній ділянці газопровід середнього тиску, площею 0,0438 га., при цьому, до заяви було додано такі документи: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»; довіреність начальника Білоцерківського відділення АТ «Київоблгаз» Савельєва Ігоря Володимировича; Статут Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"; схема наземного газопроводу за адресою: АДРЕСА_1. Проте, на підтвердження виникнення права земельного сервітуту (договір, закон, заповіт або рішення суду) документів не було надано. Як вірно вказав суд першої інстанції, позивач прийняв у строкове платне користування вже сформовану земельну ділянку, у зв`язку з чим проект землеустрою з відведення цієї ділянки ним не складався. Натомість, під час формування земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:011:0011 попереднім землекористувачем - ФОП ОСОБА_2 , про наявність обмеження у її використанні у вигляді існуючого газопроводу вказано у висновку управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.09.2016 №15/52. При цьому, згідно з листом управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 09.09.2016 №15/53, проект землеустрою був погоджений управлінням за умови виконання наявних обмежень на використання ділянки відповідно до висновку управління від 09.09.2016 №15/52. Відповідно до ч. 1 та 2 статті 110 Земельного кодексу України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. В свою чергу, згідно з ч. 5 ст. 111 ЗК України відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації (ч. 4 ст. 111 ЗК України). Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами (ст 193 ЗК України). При цьому, як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:06:011:0011 від 15.10.2019, відомості про обмеження у використанні цієї земельної ділянки на момент вирішення питання про передачу її в оренду не зареєстровані, на що і посилається позивач у своєму позові. Таким чином, прийнявши спірне рішення, відповідач надав дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, особі, у якої відсутнє право на встановлення сервітуту, що свідчить про протиправний характер спірного рішення. Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк