Ухвала КГС ВС № 910/10002/18

УХВАЛА 25 листопада 2020 року м. Київ Справа № 910/10002/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС та додані до неї матеріали та доповнення до касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/10002/18 за заявою Tagus Investments OU до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус Плюс" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "ВС, в якій скаржник просить скасувати пункт 2 постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та пункт 3 ухвали Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/10002/18. Розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ВС та додані до неї матеріали на відповідність вимогам ГПК України, Суд дійшов висновку, про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження виходячи з наступного. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/10002/18 зокрема, пунктом 3 зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бандолу О.О. привести реєстр вимог кредиторів ТОВ "Глобус Плюс" у відповідність до положень ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 у справі № 910/10002/18 зокрема,

1. Відмовлено у задоволенні клопотання Міжнародної комерційної компанії "Скай лайт кепітал інк." про закриття апеляційного провадження;

2. Апеляційну скаргу ТОВ "Тагус інвестментс" (Tagus Investments OU) залишено без задоволення;

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 у справі № 910/10002/18 залишено без змін. За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Пункт 8 ч.2 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини"). Разом з тим, з 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства ( КУзПБ ), яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визнано такими, що втратили чинність зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII з наступними змінами; Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 N 2344-XII. Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Пунктом 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з п.17 ч.1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Порядок оскарження судових рішень прийнятих у процедурі банкрутства визначений ст. 9 КУзПБ. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 9 КУзПБ, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Наведений в ч. 3 ст.9 КУзПБ, перелік судових рішень у справі про банкрутство, які підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним. Предметом касаційного оскарження є пункт 2 постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020, що прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 в частині пункту 3 про зобов`язання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бандолу О.О. привести реєстр вимог кредиторів ТОВ "Глобус Плюс" у відповідність до положень ст. 64 КУзПБ у справі 910/100002/18, що відповідно п.2 ч. 1 ст. 287 ГПК України та ч.3 ст.9 КУзПБ, касаційному оскарженню не підлягає. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо, зокрема, касаційну скаргу подано на судове рішення , що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 в частині п.2 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 в частині п.3 у справі № 910/10002/18, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 3, 234, 235, п. 1 ч.1 ст.293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.01.2020 у справі № 910/10002/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г. Судді Пєсков В.Г. Огороднік К.М.