Постанова 4824 № 756/9842/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/9842/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14267/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевська О.Ф., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ліфанова Інна Олексіївна, про визнання договору дарування недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року, постановлену під головуванням судді Жук М.В.,- встановив: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. Просив: визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 05 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліфановою І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1132, та припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо права власності на квартиру. З вересня 2009 року заявник зареєстрований у спірній квартирі та є її законним користувачем. Заявник зазначає, що починаючи з липня 2020 року ОСОБА_2 вчиняються активні дії щодо користування та розпорядження квартирою, а тому існує реальна загроза продажу чи реальної зміни майна. Крім того, заявник вказав, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру не може спричинити для відповідача прямих збитків, а тому підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року заяву задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 34542765, яка на праві власності належить ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином. 24 листопада 2020 року о 21 год. 53 хв. представником ОСОБА_2 на електронну адресу суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зав`язку з поганим самопочуттям і підозрою на хворобу. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів виходила із відсутності доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на квартиру може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є зокрема, визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем вчиняються активні дії щодо користування та розпорядження квартирою, що у подальшому може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду. У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано вид забезпечення позову, зазначено усю необхідну інформацію про предмет забезпечення. Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не представлено. Доводи апеляційної скарги про те, що забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на квартиру є незаконним, оскільки позов про визнання договору дарування квартири недійсним є позовом немайнового характеру, колегія суддів відхиляє, оскільки спірні правовідносини у сторін виникли з приводу володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, яке є предметом позову, а тому суд обґрунтовано забезпечив позов шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно. Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі суду відсутня

мотивувальна частина, колегія суддів оцінює критично, оскільки суд в оскаржуваній ухвалі навів мотиви прийнятого рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що заяву про забезпечення позову задоволено лише на припущеннях заявника, не підтверджених жодними доказами, колегія суддів відхиляє, оскільки між сторонами існує реальний спір щодо права власності на квартиру, а закон, в свою чергу, допускає забезпечення позову у разі обґрунтованих припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не застосовано зустрічне забезпечення, колегія суддів не приймає, оскільки не застосування зустрічного забезпечення у даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду. При цьому за відсутності обставин, які є обов'язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Інші доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду, колегія суддів відхиляє, оскільки судом при розгляді заяви про забезпечення позову враховані вимоги закону та відповідні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 26 серпня 2020 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко