Постанова 4824 № 753/9628/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/9628/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/12889/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Київ колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі: головуючого Болотова Є.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Музичко С.Г., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, прокуратури Київської області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Баличевої М.Б.,- встановив: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом. Просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності 500 000 грн 00 коп. Позов обґрунтовував тим, що 12 листопада 2014 року йому було винесено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року залишено без змін вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року, якими ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину. Оскільки позивач незаконно перебував під слідством та судом у період з 14 листопада 2014 року по 19 березня 2019 року (4 роки 4 місяці та 7 днів), просив стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 596 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині визначення моральної шкоди, та ухвалити нове рішення про відшкодування шкоди в розмірі 500 000 грн, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки фактам та доказам, які були надані позивачем на підтвердження позовних вимог. В апеляційній скарзі прокуратура Київської області просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. У судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги поданої апеляційної скарги підтримав, проти апеляційної скарги прокуратури Київської області заперечив. Прокурор подану апеляційну скаргу підтримав, проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечив. Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення позивача та прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга прокуратури Київської області підлягає задоволенню частково. Задовольняючи частково позовні вимоги та визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив із мінімального розміру, визначеного Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та відсутності підстав для його збільшення. Стягуючи моральну шкоду у розмірі 245 596 грн, суд першої інстанції виходив із розрахунку 52 місяці перебування позивача під судом та слідством. Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна. Встановлено, що 12 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 12 листопада 2014 року винесено повідомлення про підозру ОСОБА_1 01 жовтня 2015 року вироком Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину. 09 грудня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Київської області вирок Вишгородського районного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року скасовано, кримінальне провадження повернуто на новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання. 15 червня 2017 року вироком Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину. 21 вересня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Київської області вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року залишено без змін. 24 травня 2018 року постановою Верховного Суду ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 18 липня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Київської області вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року залишено без змін. 19 березня 2019 року постановою Верховного Суду вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року залишено без змін. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він незаконно перебував під судом та слідством понад 4 роки, а тому просив стягнути завдану в зв`язку з цим моральну шкоду. Крім того, позивач вказав, що весь цей тривалий період він знаходився в процесуальному статусі підозрюваного, а потім обвинуваченого, ніс тягар процесуальних обов`язків та обмежень, що потягло зміну життєвих планів. Через постійне надмірне нервове напруження, загострилися хронічні захворювання. Було порушено нормальні сімейні та життєві зв`язки. Позивач втратив роботу. Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення працівників правоохоронних органів під час досудового слідства завдано значної моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до положень ст. 13 цього Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Оскільки ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, є, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди. Визначаючи період за який має бути відшкодовано моральну шкоду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач перебував під судом та слідством з 12 листопада 2014 року (повідомлення про підозру) по 19 березня 2019 року (постанова Верховного Суду про залишення без змін вироку Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року). Проте такий висновок є помилковим. Відповідно до ч. 1 ст. 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Так, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2017 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано в зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину - залишено без змін. Отже, під слідством та судом ОСОБА_1 перебував 45 місяців ((з 12 листопада 2014 року (повідомлення про підозру) до 18 липня 2018 року (набрання законної сили виправдувальним вироком)). Мінімальний розмір заробітної плати на день ухвалення рішення, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» становить 4 723 грн. 00 коп. Отже, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 212 535 грн. ( 4 723 грн х 45 міс.). Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для збільшення мінімального розміру відшкодування відсутні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не надано належної оцінки тим фактам, що позивач був діючим працівником правоохоронних органів, мав офіцерське звання капітана, дружина пішла, позивач втратив роботу, позивач не міг нормально спілкуватися з родичами та знайомими, позивач був змушений тривалий час лікуватися, а тому наявні підстави для стягнення моральної шкоди у 500 000 грн, колегія судді відхиляє, оскільки суд врахував усі наведені обставини. При цьому суд взяв до уваги, що перебуваючи під слідством та судом, позивач не знаходився в умовах ізоляції, його конституційні права не були обмежені. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 28 липня 2020 року в частині визначення розміру моральної шкоди слід змінити, зменшивши її розмір з 245 596 грн 00 коп. до 212 535 грн 00 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг немає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу прокуратури Київської області задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 липня 2020 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 245 596 грн 00 коп. до 212 535 грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2020 року. Головуючий Є.В. Болотов Судді: О.Ф. Лапчевська С.Г. Музичко