Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/2796/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1225/20 Справа № 182/2796/20 Суддя у 1-й інстанції - Чуприна А. П. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лихопьок Д.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, громадянство України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , провадження по справі закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.4 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю в його діях складу адмінправопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 512026 від 02.03.2020 року, 02.03.2020 року о 10.10 годин на а/д Р-73 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Деу Нексіа» д.н.з. НОМЕР_1 не переконався в безпеці маневру об`їзду вибоїни, чим змусив транспортний засіб, що рухався позаду змінити напрямок руху, чим скоїв аварійну обстановку. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Лихопьок Д.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року та прийняти нову постанову, якою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Стосовно пропущеного строку зазначає, що 16 вересня 2020 року із ЄДРСР стало відомо про постанову суду першої інстанції щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Повний текст постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року з ЄДРСР роздруковано 17 вересня 2020 року. Тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин. Також зазначає, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні, а відтак категорично не погоджується із постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року. Вважає постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року незаконною, необгрунтованою, прийнятою внаслідок неповного, необ`єктивного, з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного та вирішення справи, що у свою чергу призвело до порушенням норм матеріального та процесуального права, та як наслідок цього є такою, що підлягає скасуванню. Пояснює, що станом на 02 березня 2020 року дорога Р73 не мала жодних розділових дорожніх знаків, даний автошлях є однім цілим дорожнім покриттям без визначення смуги зустрічного шляху, проте ця дорога є дорогою із двостороннім рухом. По дорозі Р73 ОСОБА_1 рухався зі швидкістю не більше ніж 80-90 км на год., що відповідає вимогам п. 12.6 ПДР, а на деяких ділянках дороги, оцінюючи дорожню обстановку та стан покриття автошляху не більше 70 км на год., що також відповідає допустимій п. 12.6 ПДР швидкості руху на відповідній дорозі. Проїхавши по автодорозі Р73 близько 12-13 км. ОСОБА_1 побачив, що у попутному напрямку рухається інший автотранспортний засіб автомобіль DAEWOO NEXIA, державний номер НОМЕР_2 , але його швидкість була малою, не більше 50 -60 км. на год. Наближаючись до даного автотранспортного засобу ОСОБА_1 знизив швидкість з метою оцінити обстановку щодо можливості здійснення обгону даного автотранспорту. ОСОБА_1 переконався у тому, що його позаду ніхто не намагається обігнати та відсутній автотранспорт, якому він міг би своїм маневром створити перешкоду; автомобіль попереду DAEWOO NEXIA, як рухався із незначною швидкістю так і далі продовжував рухатися, без додання будь-яких сигналів про наміри здійснити будь-який маневр ліворуч; пересвідчився, що смуга зустрічного руху є вільною та задовільною для здійснення маневру обгону, у тому числі по відставні; впевнившись, що після обгону, спокійно зможе повернутися на смугу свого напрямку, пересвідчившись про відсутність будь-яких дорожніх знаків, що забороняють здійснення обгону на цьому відрізку дороги, ОСОБА_1 набрав достатню для здійснення обгону швидкість (не перевищувала 90 км, на год.) включив сигнал лівого повороту, що означає сигнал про початок здійснення обгону, та виїхавши на зустрічну смугу розпочав здійснювати обгін автомобіля попереду DAEWOO NEXIA, держномер НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_2 . Вважає, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 липня 2020 року, вбачається, що 02 березня 2020 року дорожньо - транспортна пригода на автодорозі Р73 у напрямку м. Нікополь сталася з причини порушення водієм автомобіля DAEWOO NEXIA держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 пункту 10.1 ПДР, що призвело до аварійної ситуації, внаслідок якої автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з`їхав у кювет отримав механічні ушкодження. Перевіривши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи позицію апелянта, яка зводиться до того, що він не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, а також те, що повістку до суду він не отримував, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причини пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення та вважає за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Відповідно до п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху або зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це не створить перешкод і небезпеки у русі для інших учасників дорожнього руху. На думку апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, належним чином дослідив та перевірив докази у справі у зв`язку з чим доводи апелянта про винуватість водія ОСОБА_2 є необґрунтованими. Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому. Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності. При цьому, диспозиція ч. 4 ст. 122 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Отже, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП виражається в порушенні, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Апеляційним судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення АПР18 № 512026 від 02.03.2020 року, 02.03.2020 року о 10.10 годин на а/д Р-73 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Деу Нексіа» д.н.з. НОМЕР_1 не переконався в безпеці маневру об`їзду вибоїни, чим змусив транспортний засіб, що рухався позаду змінити напрямок руху, чим скоїв аварійну обстановку. З матеріалів справи вбачається, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 була повернута до Нікопольському відділу поліції ГУНП на доопрацювання. Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог ст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено точне місце вчинення правопорушення; в протоколі відсутні відомості про іншого учасника аварійної ситуації транспортний засіб та водія; не вказано, чи потягло правопорушення будь-які негативні наслідки; додані до матеріалів справи письмові пояснення водія ОСОБА_1 взагалі не читаються, а також копії документів не завірені належним чином, а, відтак, не можуть вважатись належним та допустимим доказом. 07 травня 2020 року з Нікопольського відділу поліції ГУНП до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області повторно надійшов адміністративний матеріал щодо ОСОБА_2 , але жодних недоліків вказаних у постанові Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року працівниками поліції усунуто не було. Самі по собі наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, а саме те, що 02.03.2020 року о 10.10 годин на а/д Р-73 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Деу Нексіа» д.н.з. НОМЕР_1 не переконався в безпеці маневру об`їзду вибоїни, чим змусив транспортний засіб, що рухався позаду змінити напрямок руху, чим скоїв аварійну обстановку не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_2 вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що з матеріалів справи неможливо встановити чи була швидкість руху обох автомобілів допустимою чи ні. Суд позбавлений можливості перевірити доводи водія ОСОБА_2 та перевірити доводи водія іншого автомобіля, оскільки для цього необхідні спеціальні знання та проведення судової автотехнічної експертизи у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими. Крім цього, додана до протоколу копія пояснень низької якості та її неможливо прочитати. Схема місця ДТП, додана до протоколу є схемою, на якій зафіксована інша дорожня пригода. Крім того, в протоколі та схемі немає фіксації локалізації вибоїн на вказаній ділянці дороги та не позначений напрямок руху обох автомобілів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Також апеляційним судом враховується, що відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Оскільки обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи вчинення водієм ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Доводи апеляційної скарги з приводу притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, є необґрунтованими, і такими, що не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції надав належної та об`єктивної оцінки. Разом з тим, вважаю за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Виходячи із ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Із змісту апеляційної скарги встановлено, що вона не містить відомостей про розмір заподіяної матеріальної шкоди. Процесуальні права потерпілий, як і правопорушник, набуває з моменту складання протоколу. У протоколі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 не вказано про наявність потерпілих осіб, характер та розмір матеріальної шкоди, а у матеріалах справи відсутні докази, які вказують на заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди ОСОБА_1 саме особою, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Не наведені такі докази і в апеляційній скарзі. Таким чином, аналіз вищевказаних обставин не дає підстав для висновку про наявність у ОСОБА_1 в межах провадження справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 статусу потерпілого, в контексті положень ст.269 КУпАП, що дає право на подання апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку наявності спору щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, питання про винуватість учасників дорожньо-транспортної пригоди у її вчиненні може бути вирішена в порядку цивільного судочинства. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо невинуватості ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 122 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , - П О С Т А Н О В И В: Поновити адвокату Лихопьок Д.П. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року. Апеляційну скаргу адвоката Лихопьок Д.П. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року-залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко