Постанова 4813 № 947/35250/25

Номер провадження: 33/813/946/26 Номер справи місцевого суду: 947/35250/25 Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Чередник К.А., осіб, які з`явилися до судового засідання: - ОСОБА_1 , - адвоката Дударенко Сергія Віталійовича, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дударенко Сергія Віталійовича на постанову судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436219 від 28 серпня 2025 року, водій ОСОБА_1 27.08.2025 року о 23.45 годин по вул. Левітана, 103 в м. Одесі керував транспортним засобом електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 гривень 60 копійок. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисника ОСОБА_1 адвокат Дударенко Сергій Віталійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 насправді не керував транспортним засобом електросамокатом та навіть не знаходився 27.08.2025 року о 23.45 годин по вул. Левітана, 103в м. Одесі, тобто протокол було складено не відносно саме водія, а відносно іншої особи, ОСОБА_1 , документи якого перебували як виявилось у його брата, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який в свою чергу й керував 27.08.2025 року о 23.45 годин по вул. Левітана, 103 в м. Одесі транспортним засобом електросамокатом та від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, але замість своїх документів для складання протоколу, надав поліцейським, мабуть помилково, у темний час доби, документи свого брата, ОСОБА_1 , що призвело до притягнення до відповідальності особи, що не є винною у скоєнні адміністративного правопорушення. Поліцейські, що оформлювали матеріали про адміністративне правопорушення також належним чином не пересвідчились відносно особи та належності документів. Крім того, захисник ОСОБА_1 адвокат Дударенко Сергій Віталійович просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року, мотивуючи тим, що 06 квітня 2026 року до адвоката з метою отримання правової допомоги в з`ясуванні причини блокування банківської карти АТ Приватбанк звернувся ОСОБА_1 та було виявлено факт арешту банківської карти в АТ Приватбанк на підставі постанови про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню. Апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2025 року подано 07 квітня 2026 року, тобто наступного дня з дня коли ОСОБА_1 освідомився про існування даної справи про адміністративне правопорушення та постанови винесеної проти нього не отримував, до цього він не приймав участь у справі, не отримував повістки, постанови, тому вважаю, що строк для звернення до суду апеляційної інстанції пропущений з поважних причин та підлягає поновленню. Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне. Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України). Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рекомендоване повідомлення з судовою повісткою про виклик до суду, направлялось судом на адресу АДРЕСА_2 . В той же час, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , згідно наданого паспорту: АДРЕСА_3 . Інших доказів повідомлення скаржника матеріали справи не містять. Крім того, судом апеляційної інстанції не знайдено підтверджень того, що копія постанови судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року надсилалась на зареєстровану адресу ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з`явилися у судове засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Проте, апеляційний суд з такими висновками не погоджується. Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського. Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо. Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436219 від 28 серпня 2025 року, водій ОСОБА_1 27.08.2025 року о 23.45 годин по вул. Левітана, 103 в м. Одесі керував транспортним засобом електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 28.08.2025 року о 00-10 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота. Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436219 від 28 серпня 2025 року додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 27.08.2025 року. З відеозаписів вбачається, що працівники поліції зупинили водія разом з пасажиркою, які перебували на електросамокаті. Під час встановлення особи водія працівниками поліції, останній представився ОСОБА_1 , документів в нього з собою не було. Працівником поліції через службовий планшет з внутрішньою базою ідентифіковано особу водія, як ОСОБА_1 без всяких зауважень. В подальшому, під час спілкування у водія електросамокату було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою пристрою Драгер. Водій електросамокату намагався декілька раз набрати необхідну кількість повітря у легені для продувки пристрою Драгер, проте не виходило. У зв`язку з чим, водій електросамокату наполягав на проведення огляду в медичному закладі, оскільки не довіряю пристрою Драгер. По приїзду до медичного закладу, розпочалася повітряна тривога, тому відвідувачів для проведення оглядів, не пускали. Водій електросамокату та працівник поліції вимушені були чекати, проте між ними виникла суперечка, оскілки водій електросамокату намагався покинути територію медичного закладу, щоб піти в магазин. Після попередження від працівника поліції, що такі дії будуть розцінюватися як ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, водій електросамокату покинув територію медичного закладу. Працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді апеляційний суд виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735). Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Згідно положень п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735). Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису. Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026). Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026). Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо. Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі. Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об`єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 27.08.2025 року правопорушення, передбачено ст. 130 КУпАП. Як вбачається з оглянутого відеозапису, який приєднаний до матеріалів справи, працівником поліції, після зупинки транспортного засобу електросамокату, пред`явив вимогу водієві надати документи, які посвідчують його особу, для подальшої перевірки. Водій електросамокату, документів не пред`явив, оскільки за його словами вони у нього були в той час відсутні, тому останній представився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Працівником поліції через службовий планшет з базою ідентифіковано особу водія, як ОСОБА_1 , без подальших перевірок приналежності цих даних, саме особі, яка керувала самокатом. В апеляційній скарзі поданої захисником ОСОБА_1 адвокатом Дударенко Сергієм Віталійовичем піднімається питання, що особою, щодо якою складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 436219 від 28 серпня 2025 року, про те, що водій ОСОБА_1 27.08.2025 року о 23.45 годин по вул. Левітана, 103 в м. Одесі керував транспортним засобом електросамокатом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є брат ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження цих доводів, ОСОБА_1 надано паспорт громадянина України, з фотокарткою, а також фотокартки де зображений ОСОБА_1 з його дружиною ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_2 з жінкою, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , особу якого встановлено за допомогою паспорту, пояснив, що дізнався про судове провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП. відносно нього, після того, як заблокував йому рахунки державний виконавець. Брат ОСОБА_1 ОСОБА_2 за кілька тижнів до цього розповідав йому у телефонній розмові про те, що його зупинили працівники поліції, коли він з жінкою їхав додому та повезли до медичного закладу, але про те що, він представився працівникам поліції, як ОСОБА_1 , брат йому не говорив. На відеозапису оглянутому в судовому засіданні, ОСОБА_1 впізнав свого брата ОСОБА_2 . Також, в судовому засіданні була заслухана в якості свідка ОСОБА_3 , дружина ОСОБА_1 , яка була приведена до присяги та попереджена про кримінальну відповідальність. З оглянутого відеозапису вона також впізнала брата ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та жінку, яка поряд з ним була в той момент, як його співмешканку, з якою ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи в сукупності, апеляційним судом встановлено, що особою, стосовно якого складено протокол про адміністративне про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 436219 від 28 серпня 2025 року є ОСОБА_2 , брат ОСОБА_1 . В свою чергу, працівники поліції належним чином не встановили особу правопорушника, за наявності сумніву додаткових перевірок не здійснювали. Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 280 КУпАП не з`ясував усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, оскільки апеляційний суд приходить до висновку, що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №436219 від 28 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 251, 254, 256, 266 КУпАП, так як поліцейським невірно встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, необхідно матеріали справи про адміністративне правопорушення направити до Управління патрульної поліції в Одеській області для прийняття рішення в порядку КУпАП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки строк накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП не сплив (спливає 28.08.2026 року). Водночас слід зазначити, що справа про адміністративне правопорушення, після належного оформлення, за наявності для цього законних підстав, підлягає подальшому направленню до місцевого суду для розгляду по суті. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Дударенко Сергія Віталійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Дударенко Сергія Віталійовича задовольнити частково. Постанову судді Київського районного суду міста Одеса від 27 листопада 2025 року скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Матеріали про адміністративне правопорушення направити до Управління патрульної поліції в Одеській області для прийняття рішення в порядку КУпАП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено: 11.06.2026 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе