Постанова 4824 № 759/2063/23

Справа № 759/2063/23 Головуючий 1 інстанція- Ключник А.С. Провадження № 33/824/1754/2023 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 02 травня 2023 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі судді Савченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бондаря Антона Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 01 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, в с т а н о в и в: Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 01 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Відповідно до вказаної постанови 26 січня 2023 року близько 13 години 31 хв. на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив дії психологічного характеру відносно своєї сестри ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_3 , а саме словесно ображав та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство. Своїми діями ОСОБА_1 скоївадміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1732 КУпАП. На постанову Святошинського районного суду м.Києва від 01 березня 2023 року захисник Бондар А.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови через невідповідність висновків суду обставинам справи. Скарга мотивована неврахуванням судом диспозиції ч.1 ст.1732 КУпАП та положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Зокрема судом не враховано, що домашнє насильство матиме місце тоді, коли внаслідок діянь фізичного чи психологічного характеру потерпілій особі завдано або могло бути завдано шкоди фізичному чи психічному здоров`ю, чого в даній справі не встановлено. Вважає, що суд не дотримався вимог закону не установив усіх обставин справи, а тому висновок про доведеність вини необгрунтований. - 2 - Про розгляд справи 30 березня 2023 року ОСОБА_1 та його захисник Бондар А.В. повідомлені належним чином. Напередодні, тобто 29 березня 2023 року захисник Бондар А.В. подав заяву про відкладення розгляду з огляду на його зайнятість у іншій справі. Клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 02 травня 2023 року, про що ОСОБА_1 та його захисник Бондар А.В. повідомлені належним чином, до суду не з`явилися, причин неявки не повідомили, клопотання про відкладення не подали. Потерпіла ОСОБА_2 про розгляд справи 30 березня та 02 травня 2023 року повідомлена належним чином, до суду не з`явилася, причин неявки не повідомила, клопотання про відкладення не подала. Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин неявки учасників розгляду. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанову слід скасувати з наступних підстав. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, суддя першої інстанції зазначив, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства підтверджується наявними у справі доказами, зокрема даними, які містяться: у протколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 258 746 від 26 січня 2023 року, рапортом СПДН Святошинського УП ГУНП у м.Києві, пислмовими поясненнями ОСОБА_2 , довідкою ІПС «АРМОР». Проте, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних міркувань. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст.7 КУпАП). Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд не врахував зміст протоколу про адміністративне правопорушення, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП прийняв необгрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно п.3 ч.1 ст.1 якого домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; (п.4 ч.1 ст.1 цього Закону). Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч.1 ст.1 цього Закону). Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17 ч.1 ст.1 цього Закону). Стаття 1732 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серед інших обставин в тому числі зазначаютьсямісце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Розглядаючи справу, суддя не звернув увагу на зміст протоколу про адміністративне правопорушення та відповідність суті адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі, положенням диспозиції ч.1 ст.1732 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 258 746 від 26 січня 2023 року, складеному у відношенні ОСОБА_1 , зазначено, що «26 січня 2023 року о 13 годині 31 хв. на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відносно своєї сестри ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру у присутності неповнолітньої ОСОБА_3 ». Тобто, протокол взагалі не містить обов`язкового складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.1732 КУпАП, зокрема у протоколі не зазначено які конкретно дії психологічного чи фізичного характеру (застосування насильства, що не - 4 - спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо) вчинив ОСОБА_1 у відношенні потерпілої ОСОБА_2 . Таке суперечить ч.1 ст.256 КУпАП, згідно якої у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються серед іншого суть адміністративного правопорушення. Аналогічні вимоги містить п.9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06 листопада 2015 року, де зазначено, що у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП, за якою складено протокол. Незазначення у протоколі конкретних дій психологічного чи фізичного насильства, унеможливлює дотримання положень ст.280 КУпАП і встановлення наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. За таких обставин зазначення судом у постанові про те, що ОСОБА_1 словесно ображав та погрожував фізичною розправою, суперечить наявному у справі протоколу про адміністративне правопорушення та свідчить про вихід суду за межі протоколу про адміністративне правопорушення. Це по-перше. І по-друге, у протоколі не зазначено обов`язкову ознаку правопорушення за ч.1 ст.1732 КУпАП, а саме - як можливе чи фактичне завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Не зазначено цю обов`язкову ознаку правопорушення і у постанові суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися виключно від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично самим судом. Суддя першої інстанції наведеного не врахував, не звернув уваги на допущені працівниками поліції порушення норм КУпАП, та всупереч положень ст.280 КупАП щодо законності і обгрунтованості постанови у справі про адміністративне правопорушення, прийняв постанову про винуватість ОСОБА_1 . При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людинияк джерела права. Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення у виді штрафу, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» та «Лучанінов проти України»). Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець - 5 - проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.1732 КупАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обгрунтований сумнів. Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив обставин справи в їх сукупності, що призвело до помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.1732 КУпАП. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Святошинськогорайонного суду м.Києва від 01 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1732 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Бондаря Антона Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задоволити. Постанову Святошинського районного суду м.Києва від 01 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП та накладено стягнення, скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.І.Савченко