Постанова Київський апеляційний суд № 362/4327/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/13744/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року місто Київ справа №362/4327/20 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Борисової О.В., суддів Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви, постановлену під головуванням судді Кравченко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 таОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 112500 грн. за договором на поставку та монтаж павільйону від 26 серпня 2019 рокута договором поруки від 30серпня 2019 року. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ним на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху було повідомлено суд, що йогореквізити вказані саме як фізичної особи тому, що ФОП було нимприпинено 20 січня 2020 року. Вказував, що щодо зауважень суду з приводу ненадання нимдоказів на підтвердження виконання ним договору підряду, зокрема акту виконаних робіт з підписом замовника, він зазначив суду, що вказаний акт нимбув доданий до позовної заяви із зазначенням у її тексті, що замовник відмовився його підписати, через що, власне, й виник спір. Зазначав, що в тексті позову викладені інші обставини спору і надані докази на підтвердження його вимог, зокрема, аудіозапис розмови із замовником, в якій він підтверджує завершення монтажу об`єкта, що був предметом договору, і погоджується підписати акт виконаних робіт, а також інші докази. Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходило. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Вимоги до форми і змісту позовної заяви викладені у ст.175 ЦПК України, згідно вимог якої у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 таОСОБА_3 про стягнення коштів. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків не пізніше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд виходив з того, що звертаючи до суду з позовом про стягнення грошових коштів за виконаним договором, позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним вказаного договору, зокрема не надано акту виконаних робіт з підписом замовника щодо завершення виконання робіт. Також в ухвалі було зазначено, що позивач звертається до суду як фізична особа, разом з тим, правовідносини у даній справі виникли між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем, таким чином позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону. На виконання вимог ухвали від 20 серпня 2020 року позивачем ОСОБА_1 була надана заява про усунення недоліків від 02 вересня 2020 року, в якій останній, зокрема, вказував на те, що реквізити позивача вказані як фізичної особи, оскільки ФОП було ним припинено 20 січня 2020 року, а відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктівпідприємницької діяльності) її права й зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Також у заяві про усунення недоліків позивач зазначав, що акт виконаних робіт ним був доданий до позовної заяви із зазначенням у її тексті, що замовник відмовився його підписати, через що, власне, й виник спір. Крім того, в тексті позову викладені інші обставини спору і надані докази на підтвердження його вимог, зокрема, аудіозапис розмови із замовником, в якій він підтверджує завершення монтажу об`єкта, що був предметом договору, і погоджується підписати акт виконаних робіт, а також інші докази. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку із неусуненням недоліків. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд виходив з того, що на виконання ухвали від 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 подано заяву з роз`ясненнями щодо реквізитів позивача, однак в повній мірі не усунуто недоліки визначені в ухвалі від 20 серпня 2020 року, тому відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України заява вважається неподаною та повертається позивачу. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2020 року ОСОБА_1 , як фізична особа звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення коштів. В мотивування вимог посилався на те, що 26 серпня 2019 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу б/н, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець належним чином прийняти та оплатити наступний товар: павільйон для басейну. З матеріалів справи вбачається, що договір, на підставі якого виникли спірні правовідносини між сторонами, ОСОБА_1 уклав як фізична особа-підприємець. Отже, уклавши цей договір з відповідачем ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 своїми діями набув для себе обов`язок виконувати умови договору та нести відповідальність за їх невиконання. Усуваючи недоліки, які викладені в ухвалі суду від 20 серпня 2020 року позивач в заяві про усунення недоліків вказував на те, що реквізити позивача вказані як фізичної особи, оскільки ФОП було ним припинено 20 січня 2020 року, на підтвердження чого надав витяг з реєстру про припинення ФОП. Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності припинений, про що зроблено запис №23560060002014257 від 20 січня 2020 року. Відповідно до ч.1 ст.51 ГК України підприємницька діяльність припиняється з власної ініціативи підприємця. З огляду на положення ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст.47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17. Те, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена, позбавляє його права здійснювати підприємницьку діяльність, однак не позбавляє його обов`язку виконувати взяті на себе зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_2 , як фізична особа та не позбавляє його права, як фізичної особи звертатися до відповідачів щодо належного виконання ними умов договору на поставку та монтаж павільйону від 26 серпня 2019 року та договору поруки від 30 серпня 2019 року. Крім того, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 вона містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема в ній зазначено і про те, що позивач 14 січня 2020 року вислав відповідачу ОСОБА_2 акти прийому-передачі виконаних робіт, однак акти останній не підписав, а листом від 01 лютого 2020 року направив їх на адресу позивача із зазначенням претензій на звороті. Удодатку до позовної заяви, позивачем були надані докази, якими він підтверджував свої вимоги, серед яких акт прийому-передачі від 02 березня 2020 року повернутий відповідачем ОСОБА_2 на якому містяться зауваження останнього. Таким чином, постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції вищевказаного не врахував, як і не врахував те, що остаточне визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого засідання згідно із ч.1 ст.189 ЦПК України. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовна заява, подана позивачем ОСОБА_1 відповідачє вимогам ст.175 ЦПК України, а вищевказанінорми процесуального права визначають, що обставини та питання, які стали підставами для залишення позовної заяви без руху та в подальшому для її повернення можуть бути вирішені в підготовчому засіданні. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так, у справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: