Постанова Київський апеляційний суд № 760/12666/20

УКРАЇНА КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 27 листопада 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В., за участю представника потерпілого - адвоката Онопрієнка С.Ю. особа стосовно якої справа закрита - ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року, у с т а н о в и в: Цією постановою провадження в адміністративній справі щодо: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Діброва Поліського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрите у зв`язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення. Так, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 03.06.2020 року серії ДПР18 №426038 поліцейським встановлено, що 13.05.2020 року о 16:05 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Renault Fluence", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , по вул. Крутогірна, 46 в м. Києві, порушивши вимоги п. 12.3 ПДР України, при виявленні перешкоди для руху не зменшив швидкість аж до повної зупинки, не вжив заходів щодо безпечного об`їзду перешкоди та здійснив наїзд на запаркований на узбіччі автомобіль марки "Porshe", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження зазначених транспортних засобів. Закриваючи провадження в справі, суддя місцевого суду вмотивував прийняте рішення поясненнями водія ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що під час керування транспортним засобом він "під час руху, побачивши нерухомий автомобіль "Porshe", зменшив швидкість руху, скерував свій автомобіль "Renault Fluence" лівіше, але у припаркованого на узбіччі автомобіля "Porshe" раптово відчинились водійські дверцята, тобто до зіткнення призвело порушення водієм цього автомобіля п. 15.13 ПДР України, внаслідок чого він не міг передбачити дії водія автомобіля "Porshe", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , а тому дійшов висновку в постанові про відсутність в діях водія ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_2 , вважаючи постанову судді місцевого суду незаконною та необґрунтованою, просить: постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року - скасувати та прийняти апеляційним судом нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , уважаючи висновки судді місцевого суду про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні даної ДТП помилковими, необґрунтованими наявними в матеріалах справи доказами, які об`єктивно свідчать, на думку апелянта, про порушення водієм автомобіля "Renault Fluence" під його керуванням вимог п. п. 2.3 "б", 10.1, 12.3 ПДР України, який проявив неуважність, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, які він був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Porshe", знак державної реєстрації НОМЕР_2 . Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови та доводів, викладених в апеляційній скарзі потерпілим ОСОБА_2 ; вислухавши пояснення адвоката Онопрієнка Сергія Юрійовича, який, діючи у захист прав і законних інтересів апелянта, підтримав наведені у скарзі обставини; пояснення ОСОБА_1 про законність і обґрунтованість постанови судді місцевого суду, який заперечував стосовно задоволення апеляційної скарги; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи скарги, викладені апелянтом, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 245, 247, 250, 251, 252, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені. При цьому, суд (суддя) повинен обгрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Цих вимоги закону при розгляді адміністративної справи щодо ОСОБА_1 суддя місцевого суду не дотримався, виходячи з наступного. Так, за змістом ст. 124 КпАП України, підставами для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів тощо. Висновки судді місцевого суду в постанові не відповідають фактичним обставинам справи та обгрунтовані неправильним тлумаченням п. п. 2.3 "б", 10.1, 12.3 ПДР України, що призвело до безпідставного визнання ОСОБА_1 невинуватим у вчинені ДТП та закриття щодо нього провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. При цьому суддя місцевого суду в постанові зазначив помилкові мотиви відхилення ним усіх зібраних у справі доказів, віддавши при винесенні рішення перевагу поясненням ОСОБА_1 , а також формально послався на докази, додані до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, взагалі не розкриваючи їх дійсного змісту (механізм виникнення ДТП та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, їх розташування після ДТП тощо). Між тим, відповідно до вимог п. п. 2.3 "а", 10.1, 12.3 ПДР України водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "Renault Fluence", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , проявив неуважність, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, які він був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з перешкодою (запаркованим на узбіччі) автомобілем марки "Porshe", знак державної реєстрації НОМЕР_2 . Будь-яких порушень ПДР України іншими особами у даній дорожній ситуації судом апеляційної інстанції - не убачається. Крім цього, адміністративну справу суддею місцевого суду розглянуто з істотними порушеннями процесуальних прав потерпілого ОСОБА_2 , оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Але, незважаючи на ці вимоги закону, суддя місцевого суду розглянув справу без участі потерпілого ОСОБА_2 , чим порушив його права надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися послугами захисника. Будь-які дані про належне повідомлення потерпілого ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи в її матеріалах - відсутні. Зокрема, ЄСПЛ наголошує на тому, що "принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 року у справах "Авотіньш проти Латвії", заява №17502/07, п. 119, а також "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів", п.

33. До того ж, що "кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною... Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке грунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи" (п. п. 17, 18 рішення від 06.02.2001 року у справі "Беер проти Австрії", заява №30428/96). Фактично суддею місцевого суду було обмежено право на доступ до правосуддя, що є грубим порушенням п. 1 "С", п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У національному законодавстві право на доступ до правосуддя також закріплено на конституційному рівні (ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України). Отже, недотримання суддею місцевого суду вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 268, 277-2, 278, 279, 280 КпАП України призвело до винесення щодо ОСОБА_1 незаконного та необґрунтованого судового рішення про закриття провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. За таких обставин, постанова судді місцевого суду щодо ОСОБА_1 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з винесенням судом апеляційної інстанції у даній справі нової постанови. В процесі апеляційного розгляду встановлено наступні обставини. Так, 13.05.2020 року о 16:05 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "RenaultFluence", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , по вул. Крутогірна, 46 в м. Києві, порушивши вимоги п. 12.3 ПДР України, при виявленні перешкоди для руху не зменшив швидкість аж до повної зупинки, не вжив заходів щодо безпечного об`їзду перешкоди та здійснив наїзд на запаркований на узбіччі автомобіль марки "Porshe", знак державної реєстрації НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження зазначених транспортних засобів. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні водієм вимог п. п. 2.3 "б", 10.1, 12.13 ПДР України за викладених обставин об`єктивно підтверджується сукупністю зібраних у справі належних і допустимих доказів, які будь-яких сумнівів у їх достовірності не викликають, а його пояснення зазначені в постанові судді місцевого суду, - суд апеляційної інстанції вважає надуманими, неспроможними та спрямованими на уникнення певної відповідальності за реально вчинені ним дії. Правова позиція Європейського суду з прав людини, висловлена у рішенні в справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., визначає, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів та право їздити на них є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Крім цього, згідно п. 1.5 ПДР України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. П. п. 2.3 "б" та 2.3 "д" ПДР України передбачають, що водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, а також не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. За таких фактичних обставин, дії водія ОСОБА_1 , пов`язані з порушенням вимог п. п. 2.3 "б", 10.1, 12.3 ПДР України, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП та наслідками, що за її результатами настали. Отже, дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. 124 КпАП України. Стосовно висновків судді місцевого суду в постанові, якими той обгрунтував невинуватість ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає їх вкрай безпідставними. За таких обставин, вимоги апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови судді місцевого суду та визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні ним ДТП 13.05.2020 року, тобто правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, суд апеляційної інстанції уважає такими, що грунтуються на законі. Проте на момент розгляду даної справи строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 2 ст. 38 КпАП України, - закінчились, а тому провадження у ній підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України. Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити частково. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року про закриття на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України провадження в справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, - скасувати. Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні ДТП 13.05.2020 року, тобто адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КпАП України - закрити в зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КпАП України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н