Постанова 4806 № 308/11371/17

Справа № 308/11371/17 П О С Т А Н О В А Іменем України 30 листопада 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Кожух О.А., суддів Джуги С.Д., Куштана Б.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2020 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : АТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) у листопаді 2017 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б/н від 29.05.2014 у розмірі 20118,00 грн., яка складається з: 1122,10 грн. - заборгованість за кредитом; 14461,71 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 934,19 штраф (процентна складова). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладеного договір № б/н від 29.05.2014, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010, та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі - надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, який додано до позову. Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 19 січня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на корись ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.05.2014 у розмірі 18683,81 та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1600 грн. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 29 липня 2019 року за заявою ОСОБА_1 заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 19 січня 2018 року було скасовано. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2020 року позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1122,10 грн. та 1600 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Банк оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмовлених позовних вимог. Вважає, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Зокрема, Банк зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків по кредиту, посилаючись на оплатність кредитного договору, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків. Просить суд врахувати висновки Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 (справа № 356/1635/16-ц), від 28.03.2019 (справа №428/2873/17), від 06.02.2018 (справа № 755/2720/16-ц), від 17.04.2019 (справа №666/388/16-ц). Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Банк отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження 15.10.2020, додаткових пояснень не подавав. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та пенею і штрафу, тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та додані до неї докази, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29.05.2014 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку (а.с. 4). У заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Отже, вказаною заявою доводиться факт звернення відповідача до Банку за отриманням банківських послуг. До позовної заяви додані розрахунок заборгованості за кредитним договором, копія анкети-заяви позичальника, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD» Витяг з Умов та правил надання банківських послуг , копія паспорту позичальника ОСОБА_1 .. Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.09.2017 становила 20118,00 грн., з яких: 1122,10 грн. - заборгованість за кредитом; 14461,71 - заборгованість за процентами, 14441,28 заборгованість за процентами нарахованими на прострочену заборгованість, 3100,00 грн. нарахована комісія, 1434,19 заборгованість по судовим штрафам. Задовольняючи позов частково та відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, пені і штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме на таких умовах, через відсутність в договорі передбаченого обов`язку відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом та пені і штрафу, а отже відсотки та неустойка не можуть бути стягнуті. Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати, зокрема, надання послуг кожному, хто до неї звернеться (зокрема, банківське обслуговування); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За замістом ст. 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України), відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Ч.1,2 ст.551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та штрафи і пеня поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 29.05.2014 посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з ч.6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У анкеті-заяві, наданій позивачем, не зазначено банківського продукту, який надається позичальнику. У справі, що розглядається, міститься Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://privatbank.ua/), які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 29.05.2018 шляхом підписання анкети-заяви. Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_2 запропонованих ї й щодо розміру відсотків, пені та штрафів. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову у цій частині. Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені постановах від 10.04.2019 (справа № 356/1635/16-ц), від 28.03.2019 (справа №428/2873/17), від 06.02.2018 (справа № 755/2720/16-ц), від 17.04.2019 (справа №666/388/16-ц), але вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у вказаних справах містяться висновки суду щодо визнання укладеним договору між Банком та позичальником, а факт укладення договору судом першої інстанції не спростовується, а лише умови такого договору. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Зважуючи на викладене та керуючись нормами ст.368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 листопада 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: