Постанова 4806 № 297/587/20

Справа № 297/587/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 жовтня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Бисаги Т.Ю., Куштана Б.П. імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року у складі судді Гал Л.Л., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановив : У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 14.06.2018 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно з яким відповідачка отримала кредит у розмірі 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки відповідачка ОСОБА_1 в порушення умов договору щомісячне погашення кредиту та сплату відсотків не здійснювала, тому позивач просив суд стягнути з неї заборгованість на загальну суму 11898,73 грн., з яких 0 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8111,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 578,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2165,72 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 грн. - нарахована пеня, 0 грн. - нараховано комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 542,80 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати. Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року у заявленому позові відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги зводиться до того, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що крім анкети-заяви ОСОБА_1 у той же день підписала паспорт споживчого кредиту (доданий до позовної заяви та наявний в матеріалах справи), в якому особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, зокрема, щодо процентної ставки в межах та поза межами пільгового періоду, розміру штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Таким чином, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування. Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 07 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Матеріалами встановлено, що 14.06.2018 року звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву. При цьому, слід зазначити, що в самій Анкеті-заяві не вказано суму кредиту, яку отримала відповідачка ОСОБА_1 , вид картки, тобто не зазначено конкретно її назву: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", або "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", або "Універсальна CONTRACT", або "Універсальна GOLD", та на який строк укладено договір (а.с.11). Згідно з наданого банком розрахунку, за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором станом на 25.12.2019 року, яка складає 11898,73 грн., з яких 0 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8111,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 578,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2165,72 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 грн. - нарахована пеня, 0 грн. - нараховано комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 542,80 грн. - штраф (процентна складова) (а.с. 7-10). Із розрахунку заборгованості відповідачки ОСОБА_1 можна зробити висновок, що 14.06.2018 року було відкрито картковий рахунок, при цьому розмір кредитного ліміту, який вказаний у позові в розмірі 700 гривень, із цього розрахунку встановити неможливо. Крім цього, із долученої до матеріалів позову інформаційної довідки, яка підписана відповідачкою ОСОБА_1 14.06.2018 року також не вбачається конкретно вид картки, яку отримала відповідачка, а саме «Універсальна» чи «Універсальна Голд», що має суттєве значення для вирішення вказаного спору, оскільки у даній довідці зазначені відсотки по кредиту наданому відповідачці, що безперечно впливає на розмір заборгованості. Також, слід зазначити, що із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідачки ОСОБА_1 вбачається наявність витрат клієнтом кредитних коштів, а саме тіло кредиту поточне із 01.07.2018 року по 31.08.2019 року в сумі 5886,36 грн., та тіло кредиту прострочене з 01.10.2018 року по 31.08.2019 року в сумі 2225,08 грн. (а.с.7-9). При цьому, із позову та даних розрахунків не зрозумілі підстави складання вказаних двох сум, так сума тіла кредиту поточного з 01.09.2019 року переходить у тіло кредита прострочене та в період з 01.09.2019 року по 25.12.2019 року і складає заборгованість у сумі 8111,44 грн. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Зі змісту позовної заяви вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» заявляючи позовні вимоги про стягнення тіла кредиту, тобто заборгованості за поточним тілом кредита, яка складає 0 гривень, просив 11898,73 грн., з яких 0 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 8111,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 578,77 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2165,72 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0 грн. - нарахована пеня, 0 грн. - нараховано комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 542,80 грн. - штраф (процентна складова). Позивач, обґрунтовуючи позов, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.06.2018 року, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У анкеті-заяві, наданій позивачем, зазначені лише дані про особу позичальника, і у ній не зазначено банківського продукту, який надається позичальнику. У справі, що розглядається, міститься Витяг з Тарифів обслуговування чотирьох кредитних карт - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (розміщені на сайті: https://privatbank.ua/), які містяться в матеріалах даної справи - не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 14.06.2018 шляхом підписання анкети-заяви. Відтак, позивач не довів факту прийняття ОСОБА_1 запропонованих йому умов щодо розміру відсотків, пені та штрафів. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такий висновок узгоджується з висновком Великою Палатою Верховного Суду викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитними коштами та штрафів, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні даних позовних вимог. Посилання апелянта на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції. Як зазначалось вище, в Анкеті-заяві позичальника не міститься інформації щодо банківського продукту, який надається позичальнику - яку саму банківську картку отримує ОСОБА_1 , в той час як Паспорт кредиту місить інформацію щодо двох карток - Універсальну та Універсальну ГОЛД. Підпис споживача не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті Банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди. Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 14.06.2018 по 29.06.2018. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. У третьому розділі паспорту визначено максимальну суму ліміту на кредитній картці «Універсальна - до 50000 грн., на картці «Універсальна ГОЛД - до 75 000 грн., однак відсутні дані щодо фактичного ліміту, встановленого на конкретній кредитній картці. У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за двома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено вище, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 8111,44 грн. слід зазначити наступне. За змістом ч.1 ст.1054 ЦК України до обов`язків позичальника за кредитним договором входить повернення одержаних коштів та сплата платежів, встановлених як винагорода кредитора за надання цих коштів, зокрема, відсотків за користування кредитом З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих коштів, а також те, що в підписаних відповідачем документах відсутня регламентація складових частин поняття «прострочене тіло кредиту», апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає. Щодо вимоги про стягнення з відповідача 2165,72 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, то така вимога також не підлягає до задоволення, оскільки таке нарахування проведене на прострочене тіло кредиту, при цьому, наданий Банком розрахунок не містить даних по такому нарахуванню. Таку відповідальність за прострочення виконання зобов?язань передбачено розділом 6 Паспорта кредиту - для картки Універсальна виходячи з 86,4 % річних, для картки Універсальна ГОЛД - виходячи з 84 % річних, який не може бути взятий до уваги із зазначених вище підстав. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, відсотками, та штрафів, оскільки позивач не довів наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом саме в тих розмірах та порядку, що заявлені у позові. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 травня 2020 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: