LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4804242/1175/20

від 01.12.2020 ·

22-ц/804/3614/20 242/1175/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2020 року місто Маріуполь справа № 242/1175/20 провадження № 22-ц/804/3614/20 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б. секретар судового засідання Грішко С.В. сторони: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідач Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області у складі судді Капітонова В.І. від 16 вересня 2020 року, повний текст рішення складений 25 вересня 2020 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 18 березня 2020 року позивачі звернулися до суду із позовом до територіальної громади в особі Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачів ОСОБА_4 . Після смерті батьків відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м., та земельної ділянки, на якій розташовано будинок, площею 459 кв.м. Позивачі своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 28 січня 2020 року звернулися до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, але їм було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Позивачі просили визнати право власності на спадкове майно за кожним по ? частині будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано будинок, що залишились після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що через неявку позивачів до судового засідання, суд першої інстанції позбавлений можливості з`ясувати обставини, що підлягають доказуванню у повному обсязі, визначити коло учасників справи, зокрема встановити осіб, які звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . За відсутності доказів, що свідчать про належність на праві власності померлому ОСОБА_4 за життя будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд позбавлений можливості вирішити питання, що вказане майно входить до складу спадщини та визнати за позивачами право власності на вказане майно в порядку спадкування. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 06 листопада 2020 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно по ? частині будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано будинок, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі звертались з запитом до відповідача про надання документів про виділення земельної ділянки для забудови та на право на забудову будинку, але з відповіді Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області вбачається, що відсутній збережений архів з даного питання, тож позивачі можуть лише за рішенням суду легалізувати свої майнові права на спадщину. Позивачами спадкове майно прийнято, вони піклуються про будинок та садибу, проводять необхідний ремонт, проте, за відсутністю правовстановлюючих документів позбавлені можливості розпоряджатися своїм майном. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 16 травня 1961 року Авдіївським міським ЗАГС Сталінської області, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видана 11 січня 1965 року у м. Ясинувата, та копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , видане Авдіївською міською радою м. Ясинувата 23 липня 1988 року. Мати позивачів ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_4 , видане 01 жовтня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області. Батько позивачів ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 , видане Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 23 липня 2019 року вбачається, що у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_4 за №140/2019 (номер у Спадковому реєстрі 64500334). Спадкова справа заведена приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенко В.А. У постанові про відмову у вчинені нотаріальної дії від 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенком В.А. зазначено, що свідоцтво про право на спадщину за законом не може бути видане, оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю майно. Звертаючись до суду із даним позовом, позивачі зазначали, що після смерті батьків відкрилася спадщина: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м., та земельна ділянка, на якій розташовано будинок, площею 459 кв.м. На підтвердження даних обставин позивачами надано технічний паспорт від 29 січня 2020 року на будинок АДРЕСА_1 , домову книгу, довідки про відсутність заборгованості за комунальні послуги. З листа Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 05.03.2020 року №06-19/020-з20 вбачається, що в архівному відділі Військово-цивільна адміністрація м. Авдіївка Донецької області на збереженні знаходяться документи з 1992 по 2011 рік. У відділі архітектури та містобудування ВЦА м. Авдіївка також відсутні запитувані документи. З листа позивача ОСОБА_1 не вбачається можливим встановити реальні факти прийняття рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, дату будівництва та вводу в експлуатацію будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рух справи в апеляційній інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 листопада 2020 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Ткаченко Т.Б. Ухвалою апеляційного суду від 19 листопада 2020 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою апеляційного суду від 24 листопада 2020 року справа призначена до судового розгляду.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення за формою № 119 про отримання ними судової повістки 25 та 26 листопада 2020 року, та заява позивачів про розгляд апеляційної скарги без їх участі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно з положеннями статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті , той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). Відповідно до положень частини першої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно із ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право. Відповідно до положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Згідно із ст.

49. Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. При вирішенні справ про спадкування суд має встановити: - місце відкриття спадщини; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмету доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі відповідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Суд встановив, що у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 січня 2020 року приватним нотаріусом Авдіївського міського нотаріального округу Василенком В.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_1 не надано правовстановлюючих документів на належне спадкодавцю майно. Звертаючись до суду, позивачі зазначали, що після смерті батьків відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 58,8 кв.м., житловою площею 18,9 кв.м, та земельної ділянки, на якій розташовано будинок, площею 459 м.кв. На підтвердження даних обставин позивачами надано: технічний паспорт від 29 січня 2020 року на будинок АДРЕСА_1 , складений вже після смерті ОСОБА_4 , домову книгу, довідки про відсутність заборгованості за отримані комунальні послуги. З відповіді Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області від 05.03.2020 року №06-19/020-з20 вбачається, що Військово-цивільна адміністрація м. Авдіївка Донецької області не може встановити реальні факти прийняття рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для будівництва та ввода будинку в експлуатацію розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У листі зазначено, що в архівному відділі ВЦА м.Авдіївка на зберіганні знаходяться документи з 1992 по 2011 рік та у відділі архітектури та містобудування ВЦА м. Авдівка відсутні запитувані документи. З технічного паспорту від 29 січня 2020 року на будинок АДРЕСА_1 , вбачається, що житловий будинок побудований у 1963 році, у 1987 році та 2000 році проводились добудови службових приміщень. Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: - по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судом може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об`єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року N

56. Проте позивачем не надано ніяких відомостей щодо реєстрації будинку за спадкодавцем в бюро технічної інвентаризації, клопотання до суду про витребування таких відомостей позивачами не заявлялось. Вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку, де розташоване спадкове домоволодіння, взагалі не підтверджені ніякими доказами про належність земельної ділянки спадкодавцю. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позовних вимог через відсутність доказів, що свідчать про належність на праві власності померлому ОСОБА_4 за життя земельної ділянки та домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки був позбавлений можливості встановити, що вказане майно входить до складу спадщини та визнати за позивачами право власності на вказане майно в порядку спадкування. Посилання в апеляційній скарзі на неправильність рішення суду, оскільки позивачі виконали всі можливі дії до прийняття спадщини, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки позивачами не надано доказів, що спірне майно входить до складу спадщини та належало спадкодавцю. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачами до суду апеляційної інстанції не надано. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на осіб, які подали апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 1 грудня 2020 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді С.А. Зайцева Т.Б. Ткаченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»