Постанова 4873 № 910/1106/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" листопада 2020 р. Справа№ 910/1106/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Бендюг І.В. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.11.2020 розглянувши у відкритому сдуовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2020 ( повний текст складено 05.06.2020) у справі № 910/1106/20 ( суддя Марченко О.В.) за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 09.12.2019 №93-р/тк, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 09.12.2019 № 93-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 03-22-02/17 (далі - рішення № 93-р/тк), яким: - визнано, що Підприємство протягом 2017 та 2018 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах: території та акваторії Білгород-Дністровського морського порту; території та акваторії Бердянського морського порту; території та акваторії Ізмаїльського морського порту; території та акваторії Чорноморського морського порту; території та акваторії Маріупольського морського порту; території та акваторії Миколаївського морського порту; території та акваторії Одеського морського порту; території та акваторії Ренійського морського порту; території та акваторії Скадовського морського порту; території та акваторії Херсонського морського порту; території та акваторії Усть-Дунайського морського порту; території та акваторії спеціалізованого морського порту Ольвія; території та акваторії морського порту "Южний" (на цей час - морський порт "Південний") [далі - морські порти], як таке, що не має жодного конкурента на цих ринках (пункт 1 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення виходу суден із порту, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників: протягом 2017 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів; протягом 2018 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 рішення №93-р/тк); - за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 2 039 232 грн. (пункт 5 рішення №93-р/тк); - за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 2 653 001 грн. (пункт 6 рішення №93-р/тк); - за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 838 449 грн. (пункт 7 рішення №93-р/тк). Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення №93-р/тк прийнято з грубим порушенням Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки АМК не повно досліджено суті послуг та товарного ринку, не вірно визначено межі товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб`єктів господарювання на цьому ринку. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року у справі № 910/1106/20 відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; ідентифікаційний код 00032767) про визнання недійсним рішення від 09.12.2019 №93-р/тк. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Антимонопольним комітетом України рішення від 09.12.2019 № 93-р/тк прийнято в межах його компетенції, за повного з`ясування всіх обставин справи № 03-22-02/17, не суперечить закону, а позивачем не доведено наявності підстав для визнання згаданого рішення недійсним. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, також тим, що висновки зроблені судом першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що установлюючи за позивачем монопольне (домінуюче) становище, Антимонопольним комітетом України не досліджувались інші учасники ринку, що вбачається з п.31 рішення від 09.12.2019 № 93-р/тк у справі № 27-01/2017, де об"єктом аналізу щодо визначення монопольного становища зазначено ДП «АМПУ» та філії ДП «АМПУ». Однак ДП «АМПУ» не є єдиним суб`єктом господарювання, на користь якого здійснюється справляння портових зборів, у тому числі і корабельного, існують також інші приватні суб`єкти господарювання, які є власниками операційних акваторій причалів, на користь яких справляють портові збори, у тому числі і корабельний збір. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 75, 78 Кодексу торговельного мореплавства України щодо розподілу функцій забезпечення функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду за безпекою мореплавства та підзаконних нормативних актів, неправильно застосовано статтю 21 Закону України "Про морські порти України", пункти 2.1, 2.2 розділу ІІ Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 (далі - Порядок). Також на переконання апелянта судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Міністерства інфраструктури України. Апелянт зазначає, що він є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Відповідно до пп.35 п.4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 основними завданнями Міністерства інфраструктури України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах морського та річкового транспорту участь у формуванні та забезпечення реалізації державної тарифної політики, розробка методики розрахунку ставок портових зборів, встановлення ставок портових зборів та визначення порядку їх використань. Апелянт переконаний що встановлення Антимонопольним комітетом України, що послуги з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту покриваються частиною корабельного збору, безпосередньо впливає на права та інтереси Міністерства інфраструктури України. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив, у якому Антимонопольний комітет України вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим просить відмовити Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/1106/20 без змін. Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 09.12.2019 за результатами розгляду справи № 27-01/2017 прийнято рішення № 93р/тк про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, яким визнано, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" протягом 2017 та 2018 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах: території та акваторії Білгород-Дністровського морського порту; території та акваторії Бердянського морського порту; території та акваторії Ізмаїльського морського порту; території та акваторії Чорноморського морського порту; території та акваторії Маріупольського морського порту; території та акваторії Миколаївського морського порту; території та акваторії Одеського морського порту; території та акваторії Ренійського морського порту; території та акваторії Скадовського морського порту; території та акваторії Херсонського морського порту; території та акваторії Усть-Дунайського морського порту; території та акваторії спеціалізованого морського порту Ольвія; території та акваторії морського порту "Южний" (на цей час - морський порт "Південний") [далі - морські порти], як таке, що не має жодного конкурента на цих ринках (пункт 1 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників протягом 2017 та 2018 років додаткових коштів за послуги з оформлення виходу суден із порту, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3 рішення №93-р/тк); - визнано дії Підприємства, які полягали в нарахуванні та стягненні із судновласників: протягом 2017 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів; протягом 2018 року додаткових коштів за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, у межах морських портів, що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4 рішення №93-р/тк); Підпунктом 5 резолютивної частини оскаржуваного рішення № 93-р/тк за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 2 039 232 грн.; Підпунктом 6 резолютивної частини оскаржуваного рішення № 93-р/тк за порушення, зазначене в пункті 3 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 2 653 001 грн.; Підпунктом 7 резолютивної частини оскаржуваного рішення № 93-р/тк за порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини рішення №93-р/тк, накладено на Підприємство штраф у сумі 838 449 грн. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 93-р/тк, в межах зазначеного у частині першій статті 60 Закону строку (27.01.2020). Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України встановлено, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі Підприємство), яке діє на підставі статуту, який затверджується наказами Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) (зокрема, від 24.03.2014 №149, від 25.03.2016 №119, від 11.01.2017 №7, від 02.04.2018 №149). Згідно зі статутом Підприємство є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство; утворено з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, та отримання прибутку. Тобто Підприємство є суб`єктом господарювання у значенні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Уповноваженого органу управління, іншими нормативно-правовими актами, статутом. Пунктом 3 наказу Міністерства від 19.03.2013 №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у пункті 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів. У кожному морському порту України Підприємство утворює філії (адміністрації морських портів) (далі - Філії). Так, до складу Підприємства входить 13 філій, що діють в морських портах України, а саме: Бердянська філія; Білгород-Дністровська філія; Ізмаїльська філія; Чорноморська філія; Маріупольська філія; Миколаївська філія; Одеська філія; Ренійська філія; Скадовська філія; Філія "Ольвія"; Філія "Усть-Дунайськ"; Херсонська філія; Южненська (Південна) філія. Філії Підприємства (адміністрації відповідних портів) є відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, здійснюють від імені Підприємства частину господарської діяльності та створюються відповідно до законодавства України і статуту Підприємства, з метою забезпечення функціонування морських портів, організації та забезпечення безпеки мореплавства, утримання та ефективного використання державного майна, закріпленого за Філією, отримання прибутку, справляння та цільового використання портових зборів тощо. Філії мають окремі баланси, які входять до зведеного балансу Підприємства, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, бланки зі своїм найменуванням; можуть відкривати поточні та інші рахунки в установах банків. Дії, які вчиняються Філією у встановленому законодавством України та Положенням порядку, вчиняються від імені Підприємства, яке несе відповідальність за всіма зобов`язаннями Філій. В оскаржуваному рішенні № 93-р/тк від 09.12.2019 вказано, що аналіз та дослідження становища Підприємства на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, здійснювалися відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМК від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 (далі - Методика). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про морські порти України" адміністрація морських портів України - це державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту). Частиною першою статті 15 Закону України "Про морські порти України" передбачено, що Адміністрація морських портів України утворюється, зокрема, з метою надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, справляння та цільового використання портових зборів. Згідно з частиною першою та абзацом третім частини четвертої статті 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 3.1 Методики об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб`єкт господарювання; група суб`єктів господарювання; конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання. Об`єктом аналізу щодо визначення монопольного становища є: - Підприємство та його Філії; послуги з оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден із порту; - послуги, пов`язані з перевіркою суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (далі - МК ОСПЗ), які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору. Пунктом 2.2 статуту Підприємства предметом діяльності останнього, зокрема, є: - організація та забезпечення безпеки мореплавства в межах акваторії морського порту; - надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту, а також між морськими портами для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, в тому числі лоцманських послуг, послуг служб регулювання руху суден, послуг із забезпечення безпечного проходження каналами, акваторіями тощо, що оплачуються у складі портових зборів, та платами за послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій; - організація та забезпечення безпечної експлуатації об`єктів портової інфраструктури державної власності, у тому числі гідротехнічних споруд, систем забезпечення безпеки мореплавства, розташованих у межах території та акваторії морського порту, а також служб регулювання руху суден та річкових інформаційних служб; - справляння та цільове використання портових зборів та плати за послуги, що надаються суб`єктами природних монополій. Під час визначення товарних меж ринків АМК враховувалося, що послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору, мають специфічні споживчі властивості щодо задоволення потреб споживачів таких послуг та не можуть бути взаємозамінними з іншими видами послуг. Тобто, за таких обставин, товарними межами ринків є послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору. Споживачами послуг є юридичні особи, які отримують або мають намір отримати послуги, які надаються та оплачуються судновласниками у складі корабельного збору, а саме: послуги з оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден з порту; послуги, пов`язані з перевіркою суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ. Територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про морські порти України" акваторія морського порту (портова акваторія) - це визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден. Гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - це інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден. На території України розташовані такі морські порти: Білгород-Дністровський, Бердянський, Ізмаїльський, Чорноморський, Маріупольський, Миколаївський, Одеський, Спеціалізований морський порт Ольвія, Ренійський, Скадовський, Херсонський, Усть-Дунайський, Морський порт "Південний". Підприємство забезпечує функціонування морських портів України, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо та через свої філії. Таким чином, територіальними (географічними) межами ринків є території та акваторії морських портів. Відповідно до Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило, рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару зі сталою структурою. Відділенням під час проведення дослідження з питань дотримання Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції при наданні послуг із транспортного оброблення вантажів та при проведенні комплексного дослідження ринків послуг, які оплачуються у складі корабельного збору, у межах територій та акваторій всіх морських портів України, а саме, щодо дій Підприємства з нарахування та стягнення з суб`єктів господарювання плати за послуги з: оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу судна з порту; перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, досліджувалася діяльність Підприємства у 2017 та 2018 роках. Отже, часовими межами ринків визначено 2017 та 2018 роки. До бар`єрів вступу на ринок належить законодавчо врегульований механізм справляння портових зборів визначений частиною першою статті 15 Закону України "Про морські порти України". На території морських портів України, як постійні представники судновласника, діють морські агенти, які від імені судновласника/фрахтувальника і за його рахунок укладають з Підприємством договори "Про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України". Предметом таких договорів є у тому числі надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, а також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна з морського порту. За отримані судновласником від Підприємства послуги сплачує морський агент від імені та в інтересах судновласника. Невід`ємною частиною зазначених договорів є додатки до договору щодо переліку послуг, які надаються Підприємством на території морських портів України відповідно до затверджених вільних цін (тарифів). Вартість таких послуг розраховується щодо кожної Філії окремо та затверджується начальником кожної філії Підприємства. Рахунки за послуги Підприємства, які надаються в портах України, сплачуються морським агентом згідно з затвердженими вільними цінами стосовно кожної філії Підприємства у відповідному порту суднозаходу. Про виконання зазначених послуг Підприємство складає акт виконаних робіт, який надається морському агенту. За укладеними з морськими агентами договорами Підприємством у морських портах України, крім портових зборів, стягується з судновласників шляхом виставлення рахунків морським агентам такі плати за вільними тарифами: - за оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту; - за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ. Наведене підтверджено листами Підприємства від 11.10.2017 №6429, від 11.10.2017 №7629, від 07.02.2018 №809, від 13.02.2018 №1024, від 15.03.2018 №1755, від 25.06.2018 №4832, від 31.07.2018 №5636, від 20.02.2019 №663/10-01-01, якими, у тому числі, Підприємство надало Відділенню копії рахунків зі сплати зазначених послуг, які виставлялися морським агентам, та копії актів виконаних робіт (у разі складання) щодо усіх Філій. Так, наприклад: - Іллічівська філія Підприємства виставляла такі рахунки морському агенту Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Ейдженсі Сервісез" згідно з договором від 08.02.2015 №132-П-АМПУ-15 щодо судна "Олімпія IV": від 11.09.2017 №03/10424 і від 04.09.2017 №03/10010424 стосовно сплати портових зборів; від 11.09.2017 №03/10797 щодо оплати послуг за оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту і послуг із перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ; - Южненська філія Підприємства виставляла такі рахунки морському агенту Товариства з обмеженою відповідальністю "Старк Шиппінг" відповідно до договору від 11.12.2015 №190-П-АМПУ-15 стосовно судна VTNUS: від 29.08.2017 №А10557 щодо сплати портових зборів; від 23.08.2017 №А10558 стосовно оплати послуг за оформлення приходу судна в порт; від 22.08.2017 №А30859 щодо оплати послуг за оформлення виходу судна з порту; від 23.08.2017 №А10560 стосовно оплати послуг із перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ; - Бердянська філія Підприємства виставляла такі рахунки морському агенту Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Шіппінг" згідно з договором від 03.05.2018 №222-П-АМПУ-18: від 30.05.2018 №1801008300 щодо сплати портових зборів; від 28.05.2018 №1801008301 стосовно оплати послуг за оформлення приходу судна в порт та послуг із перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ; від 30.05.2018 №1801008302 щодо оплати послуг за оформлення виходу судна з порту; - Скадовська філія Підприємства виставляла такі рахунки морському агенту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашера ЛТД" відповідно до договору від 14.12.2015 №298-П-АМПУ-15: від 03.01.2018 №2 зі сплати портових зборів; від 03.01.2018 №3 стосовно оплати послуг за оформлення приходу судна в порт та послуг за оформлення виходу судна з порту; від 03.01.2018 №6 щодо оплати послуг із перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ; - Херсонська філія Підприємства виставляла такі рахунки морському агенту ТОВ "ГЛОБАЛ" згідно з договором від 11.05.2015 №278-П-АМПУ-18: від 29.05.2018 №1583/879 зі сплати портових зборів; від 30.05.2018 №1697 стосовно оплати послуг за оформлення приходу судна в порт, послуг за оформлення виходу судна з порту, послуг з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ. Морський агент після отримання зазначених рахунків від Підприємства надає відповідні рахунки зі сплати портових зборів та інших послуг (за вільними тарифами) судновласнику. Аналогічна ситуація щодо оплати послуг за оформлення приходу судна в порт, послуг за оформлення виходу судна з порту, послуг з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ у 2017 та 2018 роках спостерігається щодо усіх філій Підприємства. За інформацією, наданою листами Підприємства від 13.02.2018 №1024, від 15.03.2018 №1755 і від 31.07.2018 №5636, послуга з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ на платній основі не надавалася виключно на території Одеської філії у 2017 році. У 2018 році плата за зазначену послугу справлялася кожною філією Підприємства, включаючи Одеську. Тобто, Підприємство виставляє морському агенту рахунки зі сплати судновласником: за послуги з оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден із порту; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, та рахунки зі сплати зазначеним судновласником корабельного збору. Крім того, Підприємство надало Відділенню інформацію щодо обсягів стягнення із судновласників розмірів плат (без ПДВ) щодо усіх філій: - за 2017 рік: за оформлення приходу суден у порт - у сумі 14 785,1 тис. грн.; за оформлення виходу суден із порту - у сумі 17 659,7 тис. грн.; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ - у сумі 5 937,5 тис. грн.; - за 2018 рік: за оформлення приходу суден у порт - у сумі 17 583,66 тис. грн.; за оформлення виходу суден із порту - у сумі 24 451,42 тис. грн.; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ - у сумі 7 371,21 тис. грн. Обсяг нарахованого корабельного збору (без ПДВ) щодо усіх філій Підприємства становив у 2017 році 2 630 262,1 тис. грн., а у 2018 році - 2 153 497,8 тис. грн. Зазначені обставини свідчать про нарахування та стягнення Підприємством з судновласників плати за послуги з оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, при сплаті у повному обсязі зазначеними судновласниками корабельного збору. Згідно з частинами першою і другою статті 21 Закону України "Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Прикінцевими положення Закону України "Про морські порти України" передбачено, що тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Станом на день прийняття Антимнопольним комітетом України рішення №93-р/тк таким органом є Міністерство. Відповідно до частини першої статті 74 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України. Статтею 75 КТМ України передбачено, що державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. До функцій капітана морського порту належить оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту (пункт 9 частини першої статті 78 КТМ України). Згідно з пунктом в) частини другої статті 91 КТМ України у разі несплати портових зборів, капітан морського порту відмовляє судну у видачі дозволу на вихід з порту. Пунктом 1.4 Порядку справляння та розміри ставок портових зборів затверджено наказом Міністерства від 27.05.2013 №316 (далі - Порядок-1), передбачено, що сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту, а за транзитний прохід каналами - шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у канал. Відповідно до пункту 2.1 Порядку-1 із суден груп А, Б і Г справляється корабельний збір за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними в додатку 2 до Порядку. Ставки, наведені в додатку 2 до цього Порядку, не передбачають додаткове окреме справляння корабельного збору за вхід та вихід в операційну акваторію причалу (причалів), за винятком випадків, зазначених у цьому додатку. Згідно з пунктом 2.9 Порядку-1 у випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції повністю виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), балансоутримувачем яких є адміністрація морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір стягується повністю на користь адміністрації морських портів України за ставками, наведеними в додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського порту. Пунктом 2.10 Порядку-1 передбачено, що у випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції повністю виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту та яка перебуває у недержавній формі власності і збудована до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір, що стягується: - на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними в додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту та кожний вихід з акваторії морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 (у випадку, якщо судно використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) або 0,2 (у випадку, якщо судно не використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) до умовного об`єму суден; - на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними в додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського термінала, за кожний вхід в операційну акваторію причалу (причалів) та за кожний вихід з операційної акваторії причалу (причалів). Відповідно до Порядку обліку та використання коштів від портових зборів, затвердженого наказом Міністерства від 27.05.2013 №316 (далі - Порядок-2), Порядок-2 регулює питання, пов`язані з обліком та використанням коштів від портових зборів, що справляються в установленому законодавством порядку, крім адміністративного збору, а також установлює єдиний порядок обліку та звітності щодо використання цих коштів, та є обов`язковим для застосування усіма суб`єктами господарювання різних форм власності, на користь яких в установленому законодавством порядку справляються корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний та санітарний портові збори (пункти 1.1 та 1.2 Порядку-2). Згідно з пунктом 2.1 Порядку-2 кошти від корабельного збору використовуються у тому числі на заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах. Частиною першою статті 79 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту. У часових межах проведення Відділенням досліджень і розслідування у справі №27-01/2017 (2017 - 2018 роки) порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях визначався Положенням про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженим наказом Міністерства від 27.03.2013 №190 (далі - Положення-1) (втратило чинність внаслідок набрання чинності 14.05.2019 наказом Міністерства від 18.04.2019 №266 "Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2019 за №448/33419). Відповідно до пункту 1.1 Положення-1 капітан морського порту очолює службу капітана морського порту, яка входить до складу адміністрації морських портів України. Згідно з пунктами 7 і 9 частини першої статті 78 КТМ України та Положення-1 до функцій капітана морського порту належать: нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту. Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства від 17.07.2003 №545, та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства від 27.06.2013 №430. Вказаними нормативними актами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна не передбачена. Таким чином, заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах включають в себе заходи з оформлення приходу суден у морський порт і виходу суден із морського порту та оплачуються коштами від корабельного збору. З метою реалізації норм, правил, стандартів і процедур Конвенції СОЛАС-74, Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів, інших міжнародних та національних нормативних актів з морської безпеки адміністрацією морських портів України у встановленому законом порядку створюється служба морської безпеки (далі - СМБ). Типове положення про службу морської безпеки порту затверджене наказом Міністерства від 25.08.2011 №339 (далі - Положення-2). Пунктом 1.4 Положення-2 передбачено, що СМБ є структурним підрозділом адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, який відповідає за впровадження й підтримання належного рівня морської безпеки в адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, підтримання режиму перебування в порту, захист об`єктів портової інфраструктури, суден, що перебувають в адміністрації морських портів України, морського термінала або портового оператора, їх екіпажів і пасажирів від актів піратства, тероризму, актів незаконного втручання та інших протиправних дій. До основних завдань СМБ віднесено в тому числі: реалізацію в портах та ПЗ (далі - портові засоби, у тому числі термінали) норм, правил, стандартів і процедур глави ХІ-2 Додатка до Конвенції СОЛАС-74, Кодексу ОСПЗ, інших міжнародних та національних нормативних актів з морської безпеки (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Положення-2); здійснення перевірок суден, які зайшли в порт або ПЗ, щодо відповідності вимогам глави ХІ-2 Додатка до Конвенції СОЛАС-74 та КМ ОСПЗ (підпункт 3.1.10 пункту 3.1 Положення-2). Вказаними нормативними актами плата за послуги, пов`язані з перевіркою суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, не передбачена. Тобто послуги, пов`язані з перевіркою суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, спрямовані на забезпечення безпеки судноноплавства, входять до складу та оплачуються коштами від корабельного збору. Таким чином, у Підприємства відсутні підстави для застосування вільних тарифів на послуги з оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, послуги, пов`язані з перевіркою суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, оскільки оформлення приходу суден у морський порт і виходу суден з морського порту сплачено у складі корабельного збору. Під час розгляду антимонопольної справи, Антимонопольним комітетом України встановлено, що Підприємство нараховувало та стягувало з судновласників плату: за послуги з оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу суден із порту; за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, при сплаті у повному обсязі зазначеними судновласниками корабельного збору. Чинне законодавство покладає обов`язок на судновласника щодо сплати портових зборів у повному обсязі. Провадження діяльності судновласником на території порту без сплати портових зборів неможливе. Сплативши корабельний збір судновласники мали право на отримання послуг, які оплачуються у складі корабельного збору, а саме: послуг з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту; за послуги з перевірки судна на відповідність вимогам МК ОСПЗ, та не сплачувати повторно за ці послуги. Через відсутність альтернативних джерел отримання послуг, які входять та оплачуються у складі портових зборів, Підприємство стає для судновласників єдиним партнером на території портів України, стосунків з яким неможливо уникнути. В оскаржуваному рішенні Антимонопольним комітетом України зазначено, що нарахування та стягнення Підприємством з судновласників додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт, оформлення виходу суден із порту, за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору, було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку надання послуг, які оплачуються у складі корабельного збору. Крім того, наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2019 №266 "Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту" внесені зміни до Положення-1 відповідно до яких капітан морського порту керує службою капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація). Так, відповідно до пункту 1 розділу І Положення-1 капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України "Про державну службу". Пунктом 2 розділу І Положення-1 визначено, що капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації. Служба є самостійним структурним підрозділом Морської адміністрації, що забезпечує державний нагляд (контроль) за безпекою мореплавства, у тому числі у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторій відповідного морського порту, відповідно до статті 75 Кодексу торговельного мореплавства. У частині, що стосується забезпечення безпеки мореплавства, капітан морського порту та Служба взаємодіють із відповідною адміністрацією морського порту відповідно до Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України "Про морські порти України" та цього Положення. Капітан морського порту та працівники Служби є державними службовцями. Згідно з пунктом 3 розділу І Положення-1 межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються Морською адміністрацією відповідно до статті 75 КТМ. Відповідно до пункту 1 розділу IV Положення-1 у сфері забезпечення безпеки мореплавства капітан морського порту та Служба взаємодіють з адміністрацією відповідного морського порту, зокрема щодо заходу / виходу судна у/з морський(ого) порт(у). Листом від 27.06.2019 №7367/27/10-19 Міністерство повідомило АМК таке: "...у зв`язку із звільненням капітанів морських портів філій ДП "АМПУ" (адміністрацій морських портів) і працівників відповідних служб капітанів морських портів та внаслідок набрання чинності наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2019 № 266 "Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.2019 за № 448/33419, наказом ДП "АМПУ" від 03.06.2019 № 89/10 внесено зміни у додаток № 1 до Положення про порядок розробки, введення в дію та перегляду вільних цін (тарифів) відокремленими підрозділами (філіями) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом ДП "АМПУ" від 23.12.2014 № 254 (зі змінами), шляхом виключення підпунктів 1, 2 Переліку робіт (послуг), які філії ДП "АМПУ" (за наявності відповідних структурних підрозділів, об`єктів інфраструктури, ресурсів) зобов`язані виконувати для замовників зі сплатою за вільними цінами (тарифами). Відповідно до вказаного наказу, з дати звільнення капітанів морських портів філій ДП "АМПУ" (адміністрацій морських портів) начальникам філій ДП "АМПУ" (адміністрацій морських портів) необхідно припинити виконання для замовників робіт (послуг) зі сплатою за вільними цінами (тарифами) за послуги служби капітана морського порту та послуги дипломно-паспортного відділу та привести накази філій ДП "АМПУ" (адміністрацій морських портів) у відповідність до цього наказу". За чинними нормативно-правовими актам на сьогодні капітани морських портів і їх Служби підпорядковані Морській адміністрації та у зв`язку із цим Підприємством прийнято наказ щодо припинення виконання для замовників робіт (послуг) зі сплатою за вільними цінами (тарифами), зокрема, за послуги служби капітана морського порту. Наказом Міністерства інфраструктури України від 25.06.2019 №460 "Про внесення змін до наказу Міністерства інфраструктури України від 27 травня 2013 року № 316", який набрав чинності 13.08.2019, були внесені зміни до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку-2. Згідно з пунктом 2.1 розділу II Порядку-2 кошти від корабельного збору використовуються: на утримання та очищення акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів) від наносів і речовин, що забруднюють її поверхню і дно; на утримання, ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво огороджувальних і берегоукріплювальних споруд порту; на виконання промірних робіт на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів); на суднопідйомні та підводно-технічні роботи на акваторії порту та операційній акваторії причалу (причалів), включаючи попереднє водолазне обстеження дна та підняття втрачених (скинутих) великогабаритних предметів, такелажу та оснащення суден; на днопоглиблювальні роботи, пов`язані з підтримкою, поліпшенням, розвитком (розширенням) акваторії порту та операційної акваторії причалу (причалів); на заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства, що полягають в організації та забезпеченні безпечної експлуатації, підтриманні в належному стані гідротехнічних споруд, спеціалізованих суден, необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій в акваторії морського порту; на утримання персоналу, що бере участь у проведенні робіт і здійснює технічний нагляд за будівництвом (придбанням, виготовленням), модернізацією, реконструкцією, ремонтом та експлуатацією акваторії і операційної акваторії причалу (причалів) та інших необоротних активів, що використовуються на зазначені в цьому пункті цілі, у тому числі на забезпечення соціальних гарантій цього персоналу; на забезпечення функціонування та розвитку національної системи пошуку і рятування в морському пошуково-рятувальному районі України; на компенсацію інвестицій, внесених суб`єктами господарювання у стратегічні об`єкти портової інфраструктури, що є об`єктами державної власності, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства; на компенсацію вартості підводних гідротехнічних споруд (канали, операційні акваторії причалів тощо), що були збудовані за рахунок приватних інвестицій до набрання чинності Законом України "Про морські порти України" та внесені до реєстру гідротехнічних споруд у встановленому законодавством порядку, що передаються у державну власність, у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України відповідно до чинного законодавства. Відповідно до інформації, розміщеної 05.10.2019 на сайті Підприємства "Тарифна рада ДП "АМПУ" прийняла рішення про виключення з переліку послуг, які надаються за вільними тарифами, послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного Кодексу з охорони суден і портових засобів (МК ОСПЗ). Фахівці АМПУ проаналізували чинне законодавство, міжнародні конвенції та угоди, до яких приєдналася Україна. За результатом цієї роботи було прийняте рішення, що здійснення такої перевірки суден на безоплатній основі дозволить привести дотримання вимог Міжнародного Кодексу з охорони суден і портових засобів у морських портах України у відповідність до міжнародної практики. У той же час зниження фінансового навантаження на кожну тонну вантажу, що перевалюється в українських портах, сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності. Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до нормативно-правових актів Підприємством припинено дії, які є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринках послуг, які надаються та оплачуються у складі корабельного збору, а саме в частині нарахування та стягнення із судновласників додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден із порту, за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Частиною 1 статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо. Частиною 1 статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів. Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища; - контроль - це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання; - пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами; - суб`єкт господарювання - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання; Згідно з частиною 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій; Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"(далі - Закон) антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб`єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об`єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (частина 3 статті 6 Закону). Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина 4 статті 6 Закону). Згідно з частиною 1 статті 35 Закону розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. Частина перша статті 48 Закону передбачає, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу; Відповідно до пункту 2 частини першої статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Згідно з частиною першою статті 60 Закону заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Статтею 13 Закону передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Згідно з частиною першою статті 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: - неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; - недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; - невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; - заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; - порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до пунктів 16 та 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" розгляді справ зі спорів, пов`язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 Господарського кодексу України (далі - ГК України) перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон, який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті). У застосуванні відповідної статті Закону господарським судам необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті. Стаття 13 Закону не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації. Згідно з пунктом 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб`єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов`язковим з`ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв`язку з відповідними діями таких суб`єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону, статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"). В останньому випадку господарським судам необхідно з`ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб`єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції. Апелянт зазначає, що його підприємство не є єдиним суб`єктом господарювання, на користь якого справляються портові збори, у тому числі і корабельний; додатком 2 до Порядку-1 затверджено ставки корабельного збору, суб`єкт справляння в якому зазначено "морський потр/морпський термінал", а саме, поряд з 13 морськими портами, вказані такі суб`єкти господарювання: Морський термінал ТОВ "МСП Ніка-Тера" (операційна акваторія причалу (причалів); Морський термінал ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (операційна акваторія причалу (причалів); Морський термінал ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" (операційна акваторія причалів №№ 19, 20, 21, 22); Морський термінал ТОВ "ТІС - Руда" (операційна акваторія причалу № 18). Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що Антимонопольному комітету України добре відомо про діяльність інших суб`єктів господарювання, оскільки тимчасовою адміністративною колегією АМК розглядалися заяви ТІС-РУДА, ТОВ "ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ", ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ" щодо зволікання Підприємства у проведенні днопоглиблення підхідного каналу морського порту "Южний" та виконання плану розвитку морського порту "Южний" та 18.07.2019 тимчасовою адміністративною колегією АМК надано обов`язкові рекомендації від 18.07.2019 №1-рк/тк про зобов`язання усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинення дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію та зобов`язано Підприємство забезпечити здійснення всіх дій, необхідних для проведення днопоглиблювальних робіт внутрішнього каналу до акваторії причалів №18-22, водного підходу до розворотного місця та розворотного місця Б=650м, частини операційної акваторії причалів №№ 18,19,20 на проектну глибину 19 м, частини операційної акваторії причалів № 21,22 на проекту глибину 16 м, у морському порту "Южний" відповідно до проекту "Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту "Южний" в м. Южне Одеської області (перша черга будівництва), затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.04.2017 №324-р (далі - рекомендації). На переконання апелянта з вищезазначених рекомендацій вбачається та рішенням тимчасової адміністративної колегії АМК від 09.12.2019 №93-р/тк підтверджується необ`єктивне відношення Антимонопольного комітету України до учасників ринку в морських портах та тим самим, як приклад у рекомендаціях, Антимнопольним комітетом України створюються не рівні конкурентні умови, надаючи переваги у днопоглибленні біля причалів саме ТОВ ТІС-РУДА, ТОВ "ТІС-КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ", ТОВ "ТІС-ВУГІЛЛЯ", поряд з яким у морському порту Південний здійснюють діяльність, інші суб`єкти ДП "МТП "ЮЖНИЙ", ТОВ "Дельта Вілмар СНД", ПАТ "ОПЗ", МНТ "Південний", ТОВ "Термінал Кепітал Інвест", ТОВ "Боріваж", ТОВ "Рисоіл-Юг" тощо. Як правильно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до Порядку-1 крім Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" свій морський причал мають ТОВ "МСП Ніка-Тера", ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Нібулон", ТОВ "ТІС - Контейнерний термінал" та ТОВ "ТІС - Руда". Однак основну частину ринку щодо справляння портових зборів займає саме Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" ( далі Підприємство) - 13 морських портів. Адміністрація морських портів України, відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про морські порти України» утворюється, зокрема з метою надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, справляння та цільового використання портових зборів. Відповідно до частин першої - четвертої статті 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом. Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 2.10 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 червня 2013 року за № 930/23462 (далі - Порядок) у випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції повністю виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту та яка перебуває -у недержавній формі власності і збудована до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір, що стягується: - на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту та кожний вихід з акваторії морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 (у випадку, якщо судно використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) або 0,2 (у випадку, якщо судно не використовує гідротехнічні споруди портової акваторії) до умовного об`єму суден; - на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського термінала, за кожний за вхід/вихід. Відповідно до пункту 2.11 Порядку у випадку, коли судно входить в акваторію морського порту для виконання вантажних операцій і такі операції частково виконуються в операційній акваторії причалу (причалів), що знаходиться у межах акваторії морського порту, яка перебуває у недержавній формі власності, збудована до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» та внесена до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, і частково у причалі (причалах), розташованому(их) в акваторії морського порту, балансоутримувачем якого (яких) є адміністрація морських портів України, а після завершення вантажних операцій судно здійснює вихід із акваторії морського порту, - корабельний збір, що стягується: - на користь адміністрації морських портів України, розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського порту, за кожний вхід в акваторію морського порту з використанням коефіцієнта 0,5 до умовного об`єму суден та за кожний вихід з акваторії морського порту без застосування знижувального коефіцієнта; - на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), розраховується за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку для відповідного морського термінала, за кожний вхід в операційну акваторію причалу (причалів) та за кожний вихід з операційної акваторії причалу (причалів). Тобто, корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії та на користь власника операційної акваторії причалу (причалів). З пунктів 2.10 - 2.11 Порядку, вбачається, що сплата корабельного збору на користь власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України» не звільняє судно від сплати корабельного збору за вхід/вихід з акваторії морського порту на користь користувача портової акваторії, а встановлює лише коефіцієнт, який застосовується до розміру ставки корабельного збору за вхід/вихід з акваторії морського порту, який сплачується на користь адміністрації морських портів України. Тобто, Законом України «Про морські порти України» саме ДП «АМПУ» наділено повноваженнями щодо забезпечення функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки, справляння та цільового використання портових зборів, зокрема корабельного збору за кожний вхід/вихід з акваторії морського порту. Отже, вхід/вихід судна з акваторії морського порту неможливий без сплати корабельного збору на користь ДП «АМПУ». | Отже, законодавством визначено, що єдиним суб`єктом господарювання, на користь якого справляється корабельний збір за вхід/вихід з акваторії морського порту, є Дії «АМПУ», а інші суб`єкти господарювання є отримувачами частини корабельного збору за вхід/вихід в операційну акваторію причалу (причалів). Таким чином, у судновласників відсутні альтернативні джерела отримання послуг, які входять та оплачуються у складі портових зборів, Підприємство є для судновласників єдиним партнером на території портів України, відносин з яким неможливо уникнути. Антимонопольним комітетом України було встановлено, що відповідно до укладених з морськими агентами договорів ДП «АМПУ» у морських портах України, окрім портових зборів, стягувало впродовж 2017 та 2018 років із судновласників, шляхом виставлення рахунків морським агентам, наступні плати за вільними тарифами: - за оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден з порту; - за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів (далі - МК ОСПЗ). Інших суб`єктів, які б справляли плату за оформлення приходу суден в порт та оформлення виходу суден з порту, та за послуги з перевірки суден на відповідність вимогам МК ОСПЗ на території морських портів України, функціонування яких забезпечує саме ДП «АМПУ» тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України не встановлено, а апелянтом зазначений висновок не спростовано. Щодо Рекомендацій Антимонопольного комітету України від 18.07.2019 №1-рк/тк про зобов`язання усунути порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинення дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію, то вони стосуються проведення Підприємством днопоглиблювальних робіт внутрішнього каналу і не мають жодного відношення до нарахування позивачем сум за послуги з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту і з перевірки судна на відповідність вимогам МК ОСПЗ. Також апелянт зазначає, що у Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій та які підлягають державному регулюванню, відсутня послуга оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, а тому Підприємством правомірно нараховувалася за вільним тарифом; неможливо ототожнювати функції капітанів морських портів із заходами забезпечення безпеки мореплавства з подальшим покриттям витрат на виконання державного нагляду (контролю) за безпекою мореплавства за рахунок корабельного збору. З аналізу норм Кодексу торговельного мореплавства України, Закону України "Про морські порти України" та Положення-1 вбачається, що оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торгівельному порту України. Відтак, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов`язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, при цьому за кожний вхід суден у порт та вихід з порту нараховується корабельний збір у розмірі, визначеному Порядком-1. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.12.2014, постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2015 зі справи № 908/3150/14 та від 10.08.2016 зі справи № 908/218/16. Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 №545 (далі -Правила), та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430 (далі - Порядок-3). Відповідно до Правил та Порядку-3 оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірка (контроль) є заходами, пов`язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах. Вказаними нормативними документами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірку не передбачена. Водночас, згідно з Порядком-1 заходи, пов`язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору, тобто дії капітана порту з оформлення приходу/виходу суден з/в порт оплачуються портовими зборами. Зазначене спростовує твердження апелянта про те, що дії капітана порту з оформлення приходу/виходу суден з/в порт(у) не оплачуються портовими зборами, а мають відшкодовуватися за рахунок вільних тарифів, встановлених Філією. Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про порушення господарським судом міста Києва норм процесуального права, які на його думку містяться у відмові у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства інфраструктури України. Оскільки відповідно до Закону України «Про морські порти України» та Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 розробка методики розрахунку ставок потових зборів, встановлення ставок портових зборів та визначення порядку їх використання віднесені до повноважень Міністерства інфраструктури України. Таким чином, встановлення Комітетом, що послуги з оформлення приходу судна в порт та оформлення виходу судна з порту покриваються частиною корабельного збору, безпосередньо впливає на права та інтереси Міністерства інфраструктури України. Відповідно до частини другої статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинули на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі, у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Як вбачається з матеріалів справи, ДП «АМПУ» допущено порушення, які полягали в нарахуванні та стягненні протягом 2017 - 2018 років із судновласників додаткових коштів за послуги з оформлення приходу суден у порт та оформлення виходу судна з порту, які вже оплачені судновласниками у складі корабельного збору. Тобто, методикою встановлюється розрахунок, розмір портових зборів її цільове призначення тощо, що не було об`єктом аналізу при проведенні дослідження у справі № 27-01/2017. Одночасно в Антимонопольному комітеті України розглянуто справу № 130-26.13/126-17 за ознаками вчинення Міністерством інфраструктури України порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Антимонопольним комітетом України було встановлено, що Міністерство інфраструктури України Наказом № 316 «Про портові збори» встановило розміри зборів у морських портах та знижок до них без будь-якого економічного обґрунтування та, всупереч вимогам статті 22 Закону України «Про морські порти України» без розробки та затвердження відповідної методики. За результатами розгляду справи Комітетом 06 лютого 2020 року було прийнято рішення № 113-р, яким було визнано дії Міністерства інфраструктури України, які полягали у встановленні розмірів ставок портових зборів та знижок до них, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори» за відсутності затвердженої Методики розрахунку розмірів ставок портових зборів, порушенням, передбаченим частиною першою статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції. Зазначеним рішенням також зобов`язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення та протягом 4 місяців розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку розмірів ставок портових зборів, які справляються у морських портах. Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання Апелянта щодо залучення до участі у справі як третьої особи - Міністерство інфраструктури України, оскільки розгляд справи не впливає на права та обов`язки Міністерства інфраструктури України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 09.12.2019 № 93-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 03-22-02/17 є обґрунтованим, доведено монопольне (домінуюче) становище Підприємства на відповідному ринку, а відтак, відсутні передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання недійсним або скасування оскаржуваного рішення. За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 93-р/тк від 09.12.2019 у справі № 27-01/2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" є необґрунтованими, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року у справі № 910/1106/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2020 у справі № 910/1106/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у справі № 910/1106/20 залишити без змін. Матеріали справи № 910/1106/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 30.11.2020. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка