Постанова 4811 № 464/4894/19

Справа № 464/4894/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П. Провадження № 22-ц/811/1328/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:63 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Симець В.І. з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, про зняття з реєстрації. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона разом зі своєю сім`єю проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . ОСОБА_2 вказаною квартирою не користується, не сплачує комунальні послуги, не бере участі у поточних ремонтах квартири, а його реєстрація в зазначеній квартирі унеможливлює отримання нею субсидії, на яку вона має законне право. Зазначає, що відповідач дорученням уповноважив її на зняття його з реєстрації, однак у Центрі надання адміністративних послуг міста Львова їй було відмовлено у знятті ОСОБА_2 з реєстрації за вказаною адресою у зв`язку з ненаданням необхідних документів, а саме паспорта громадянина України. Стверджує, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Болгарія і ніколи не отримував паспорта громадянина України. Відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року особа може бути знята з реєстрації за рішенням суду, яке набрало законної сили. З наведених підстав просить зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що судом не враховано норм Правил реєстрації місця проживання, які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів. Стверджує, що надала суду всі необхідні докази, які підтверджують, що відповідач не користується вказаною квартирою, не оплачує комунальних платежів, не бере участі у поточних ремонтах квартири, не проживає у квартирі та не має наміру приїзджати в Україну. А рішення суду, яке набрало законної сили, про зняття з реєстрації місця проживання особи, є самостійною підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи. Стверджує, що пред`явивши ланий позов не має на меті позбавити відповідача права власності та права користування зазначеним житловим приміщенням, а стосується лише питання зняття його з реєстрації. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги заяву ОСОБА_2 про визнання позову, у зв`язку з чим не розмежував поняття «зняття з реєстрації місця проживання» та «втрати особою права користування». З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , оскільки він є співвласником квартири та не може бути обмежений у здійсненні свого права власності незалежно від того чи проживає він у квартирі, чи ні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 383 ЦК України встановлено право власника житлового будинку, квартири використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 27 грудня 2006 року (а.с. 18). З довідки про склад сім`ї і прописку № 64/6 від 12 листопада 2018 року, виданої Львівським комунальним підприємством «Хуторівка», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 19). В матеріалах справи наявна посвідка на проживання, видана Опольським Воєводою 17 травня 2013 року з терміном дії до 17 травня 2023 року, з якої вбачається, що адресою проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 . Актами № 18 від 24 січня 2001 року, №б/н від 18 травня 2015 року, № 360 від 12 листопада 2015 року, № 115 від 13 травня 2016 року, № б/н від 22 серпня 2016 рок, № б/н від 14 листопада 2016 року, № б/н від 18 травня 2017 року, № б/н від 02 листопада 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Дорученням, посвідченим консульською службою при генеральному консульстві Республіки Болгарії у м. Франкфурт-на-Майні, підтверджується, що ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 зняти його з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання доручення 31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Сихівської районної державної адміністрації із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , однак їй було відмовлено у знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання на підставі п. 11 Постанови КМУ №

207. Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, передбачено механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлено перелік необхідних для цього документів. Відповідно до п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для перебування бездомної особи на обліку/для отримання бездомною особою соціальних послуг у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовлено у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у зв`язку з ненаданням необхідних документів, і як ствердила позивачка, саме ненаданням нею паспорта громадянина України - ОСОБА_2 . Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 покликається на те, що ОСОБА_2 не зможе надати паспорт громадянина України, оскільки у нього такий відсутній, так як він є громадянином Республіки Болгарія, відтак неможливо зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом подання заяви, тому вважає можливим вирішити це питання в судовому порядку. Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття особи з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зняття особи з реєстрації на підставі рішення суду може здійснено виключно у разі позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, виселення чи визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, тобто, такі вимоги мають бути заявлені одночасно. Крім цього, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно взяв до уваги і те, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , якому, як співвласнику, належить право володіння, користування та розпорядження цією квартирою нарівні з іншими співвласниками, він не позбавлений права власності на зазначену квартиру, його право власності на частину квартири не є припиненим, а відтак відсутні підстави для зняття його з реєстрації в судовому порядку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував поданих ОСОБА_1 доказів, які підтверджують, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 та не користується вказаною квартирою, не сплачує комунальні послуги не заслуговують на увагу, оскільки особа вільна у виборі свого місця проживання, а сам факт непроживання за вказаною адресою не може бути підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 26.11.2020 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Крайник Н. П. Цяцяк Р. П.