Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/7748/15-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 18 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 404/7748/15-ц провадження № 22-ц/4809/652/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л. за участі секретаря - Тимошенко Т. О., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2019 року у складі судді Іванової Н. Ю. і В С Т А Н О В И В: В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та з урахуванням заяви про зміну предмету позову та зменшення розміру позовних вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 50007041 від 11.12.2012 у загальному розмірі 651 796 грн 46 коп, яка складається з основної суми боргу в розмірі 293 640 грн 16 коп, збитків у розмірі 111 163 грн 04 коп, штрафу у розмірі 64 668 грн 73 коп, 3 % річних у розмірі 34 520 грн 99 коп та інфляційних втрат у розмірі 147 803 грн 54 коп, та судові витрати. Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50007041 від 11.12.2012 (далі - Договір),за умовами якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит в сумі 177 774 грн 32 коп, що еквівалентно на дату укладення Договору 21 812,8 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель GolfTEAM, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 390 куб. см., 2012 року випуску, а ОСОБА_1 зобов`язався прийняти кредитні кошти, належним чином використовувати та повернути позивачу кредит у повному обсязі шляхом здійснення щомісячних платежів відповідно до Договору і згідно з Графіком погашення кредиту. 26.12.2014 Додатковою угодою до Договору сторони погодили збільшення строку кредиту до 84 місяців і підписали новий Графік погашення кредиту. 12.12.2012 між сторонами Договору було укладено договір застави, за яким ОСОБА_1 було передано в заставу транспортний засіб марки VW, модель Golf TEAM, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 390 куб. см., 2012 року, сірого кольору, заставною вартістю 222 217 грн 90 коп. Додатковим способом забезпечення виконання зобов`язання за Договором стала порука третіх осіб, а поручителем ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 . Станом на 12.04.2019 у ОСОБА_1 існує заборгованість перед позивачем за несплаченими щомісячними платежами по кредиту за Договором на загальну суму 16 177 грн 25 коп. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору 17.06.2015 позивачем було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором № 50007041 від 17.06.2015 з вимогою повернути суму кредиту протягом 30 календарних днів з дати її одержання. ОСОБА_1 вказана вимога була отримана 01 липня 2015 року, останнім днем повернення кредиту та заборгованості є 31 липня 2015 року, проте в зазначений строк заборгованість за Договором не була погашена, а залишок суми кредиту не повернутий. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» заборгованість за кредитним договором № 50007041 від 11 грудня 2012 року у розмірі 392 829 грн 88 коп, що складається з: основної суми боргу за кредитом - 293 640 грн 16 коп, штрафу у розмірі 64 668 грн 73 коп, 3% річних у розмірі 34 520 грн 99 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судовий збір по 3043 грн 08 коп з кожного. В решті позовних вимог відмовлено. Заходи забезпечення позову ТОВ «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, застосовані ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки VW, модель Golf TEAM, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2012, який належить на праві власності ОСОБА_1 та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження транспортного засобу марки VW, модель Golf TEAM, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2012, скасовано. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач систематично порушував свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів, а потім взагалі припинив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу за кредитом, штрафу у розмірі та 3% річних підлягають задоволенню. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення збитків та інфляційних втрат є необґрунтованими і недоведеними належними й допустимими доказами. Зокрема, понесені позивачем витрати на страхування предмета застави, хоча й пов`язані з не укладенням відповідачем договору страхування та несплатою ним відповідних платежів, однак, безпосередньо не зумовлюють відновлення порушеного права кредитора. Кредитор, при укладенні договору забезпечив повернення виданого кредиту від інфляції національної валюти - гривні шляхом прив`язки її до долара США, тому не поніс збитків, викликаних знеціненню гривні. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду детального опису виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг, а також переліку витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги, та доказів на підтвердження таких витрат. В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05.11.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді відшкодування витрат на страхування предмету застави у розмірі 11 163 грн 04 коп та втрат від інфляційних процесів за прострочення щомісячних платежів та повернення залишку суми кредиту у загальному розмірі 147 803 грн 54 коп, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині ТОВ «Порше Мобіліті» рішення суду не оскаржувало. Апеляційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та за неправильного застосування норм матеріального права, за неповного та всебічного з`ясування обставин справи та дослідження поданих апелянтом доказів. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення збитків, суд першої інстанції неправильно застосував положення п. п. 5.5., 5.6. Кредитного договору, п. п. 2.3.7., 2.3.9. Договору застави та положення ст. 22 ЦК України, адже ТОВ «Порше Мобіліті» належним чином виконало обов`язок щодо сплати страхових платежів, а відповідач, не компенсувавши витрати на оплату вказаних платежів порушив взяті на себе зобов`язання, передбачені Договором. Суд першої інстанції не в повні мірі дослідив та не врахував ті обставини, що щомісячні рахунки щодо сплати платежів в повернення кредиту зафіксовані на дату їх виставлення - 06.04.2015, 06.05.2015 та 04.06.2015 - у гривні та залишаються незмінними і до цього часу, що свідчить про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» зазнав втрат від інфляційних процесів. Про інфляційні втрати, які зазнав позивач також свідчить той факт, що залишок неповернутої суми кредиту зафіксовано на дату складання вимоги (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50007041 у гривні та залишається незмінними і до цього часу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2019 року в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову за недоведеністю. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою доводи відповідача про те, що зобов`язання з суми кредиту визначені не на момент його виконання, а на момент укладення кредитного договору. Судом першої інстанції не досліджено та не надано тлумачення умовам кредитного договору, а саме, що сторони розуміють під сумою кредиту визначену в національній валюті чи іноземній валюті. Також, судом першої інстанції не наведено докази на підтвердження розміру заборгованості за сумою кредиту в еквіваленті доларів США та курсу долара США до гривні, який використаний при розрахунку заборгованості. Визначаючи доведеним сплату позивачем страхових платежів на загальну суму 92 635,86 грн, судом не наведено докази на підтвердження цієї обставини, а матеріали справи таких доказів не містять. Не підтверджується доказами посилання суду першої інстанції на не укладання відповідачем договору страхування. Судом першої інстанції не надано оцінки доводам відповідача, які мають істотне значення, оскільки при їх врахуванні залишок заборгованості відповідача, виходячи з еквівалента суми кредиту 13 212,75 доларів США зазначеного позивачем, становить 107 683,91 грн, а не 293 640, 91 грн як зазначено судом, що впливає на розмір 3 % річних. Рахунки-фактури, яким суд першої інстанції не наддав оцінки, підтверджують ту обставину, що зобов`язання за кредитом розраховуються за курсом долара США визначеному у договорі. Поза увагою суду залишився і висновок експерта, а саме не надано оцінки щодо неможливості перевірки обґрунтованості розрахунків позивача у зв`язку з ненаданням ним витребуваних експертом документів. Також суд не розглянув можливість застосування до позивача негативних процесуальних наслідків за ухилення від проведення експертизи визначені ст. 109 ЦПК України. Відповідачем у відзиві на позов було заявлено про застосування позовної давності до вимог про сплату неустойки, проте судом першої інстанції наслідки спливу позовної давності до неустойки не були застосовані. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу не оскаржувалось, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в цій частині його не переглядає. Відзиви на апеляційні скарги не надходили, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Здоренко В. Є., який представляє інтереси ТОВ «Порше Мобіліті», підтримав доводи апеляційної скарги ТОВ «Порше Мобіліті» та заперечував проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та заперечував проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Порше Мобіліті». ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без її участі, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що11 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50007041, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 177 774 грн 32 коп, що є еквівалентом 21 812, 80 доларів США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною з цільовим призначенням - для придбання автомобіля марки VW, модель Golf TEAM, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору. 26 грудня 2014 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 50007041 від 11 грудня 2012 року, згідно п. 1 якої сторони погодили збільшити строк кредиту до 84 місяців. У зв`язку з цим, між сторонами було укладено та підписано новий графік погашення кредиту. Додатком до кредитного договору є Загальні умови кредитування (том 1, а. с. 13-20). Згідно п. 1.

6. Умов кредитування, виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу № 50007041 від 12 грудня 2012 року, за яким відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки VW, модель Golf TEAM, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2012, сірого кольору, заставною вартістю 222 217 грн 90 коп. Сторони також домовились про надання відповідачем додаткових способів забезпечення виконання зобов`язань за договором у вигляді поруки третіх осіб. Поручителем відповідача за договором виступила ОСОБА_2 , яка підтвердила ознайомлення з умовами договору шляхом його підписання. Згідно п. 1.2 Умов кредитування, позивальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит та Додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору Сторони погодились, що кошти у повернення кредиту та додаткового кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту та додаткового кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання ТОВ «Порше Мобіліті» очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі. Відповідно до п. 1.3.1 загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як корегування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс був використаний компанією, збільшився більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Згідно з п. 1.4.2 та п. п.2.4, 2.5. Умов кредитування, повернення кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту по договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, встановленого позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» відповідно до графіку погашення кредиту. Відповідно до п. 3.2.1 Умов кредитування, у випадку порушення відповідачем ОСОБА_1 терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць, позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору. Згідно із умовами п. 3.3 договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачеві у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Судом встановлено, що відповідач систематично порушував свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів, а потім взагалі припинив виконувати свої зобов`язання за кредитним договором. У зв`язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору, 17 червня 2015 року позивачем було направлено йому та відповідачу ОСОБА_2 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50007041 з вимогою повернути суму кредиту. Згідно положень вимоги, протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги та протягом 5 календарних днів з дати одержання вимоги відповідач ОСОБА_1 був зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити заборгованість. Відповідачем ОСОБА_1 вимога була отримана 01 липня 2015 року. Відповідно до вимоги, ТОВ «Порше Мобіліті» вимагало від ОСОБА_1 достроково повернути суму кредиту у повному обсязі та заборгованість до умов договору, що разом станом на поточну дату становило 316 046 грн 80 коп та складається з: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, що станом на поточну дату становить еквівалент 13 212,75 доларів США і відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» складає - 293 640 грн 16 коп, несплачені чергові платежі - 19 958 грн 92 коп, штрафні санкції відповідно до п. 8. 3. договору - 2 447 грн 72 коп. Судом також встановлено, що з наведених розрахунків, які зазначені в графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США, відповідно до п. 1.3 загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США. Відповідно до положень статей 525-526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів),а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не виконано зобов`язання зі сплати щомісячних платежів, а саме: за квітень 2015 року (частково) - 3 367,27 грн; за травень 2015 року - 6 414,57 грн; за червень 2015 року - 6 395,41 грн. (том 1, а. с. 39-41). Таким чином заборгованість за несплаченими щомісячними платежами становить 16 177,25 грн. 17.06.2015 позивачем, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов договору, було направлено вимогу відповідачам, щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за Договором, згідно якої ОСОБА_1 повинен був протягом 30 календарних днів з дати одержання її виконати (том 1 а. с. 42-43, 45-46). Враховуючи, що вказана вимога була отримана відповідачем 01 липня 2015 року, днем повернення коштів відповідно повинно було бути 31 липня 2015 року (том 1, а. с. 44). Станом на дату формування вимоги залишок неповернутої суми кредиту, за виключенням заборгованості за простроченими платежами, становив еквівалент в гривні 13 212,75 доларів США, а курс долара на день, що передував складанню вимоги становив 22,2240 грн за 1 долар США, тому сума залишку неповернутого кредиту становить 13 212,75*22,2240=293 640,16 грн. Враховуючи, що вимога про повернення заборгованості за щомісячними платежами та залишку суми кредиту відповідачами виконана не була, сума основної заборгованості становить 16 177,25+293 640,16=309 817,41 грн. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За змістом статті 549 ЦК Україн и, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно п. 8.

2. Договору, у разі порушення відповідачем терміну повернення кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми кредиту. Оскільки на момент подання позовної заяви, кредит позивачу не повернутий, відповідач не виконав свої зобов`язання, погоджені в п. 3.3., розмір штрафних санкцій розраховується наступним чином та становить: 177 774,32 грн (сума кредиту)*20% = 35 554 грн 86 коп. Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку порушення відповідачем вимог п. 5.

5. Договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати відповідачем сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, відповідач сплачує на вимогу позивача штраф в розмірі 15% від Суми кредиту. З огляду на викладене, штраф за порушення зобов`язань, вказаних в п. 5.

5. Договору становить 177 774,32 грн*15%=26 666 грн 15 коп. Відповідно до п. 8.3. Договору, за кожен випадок порушення відповідачем умов статей 5. 1., 5.2., 5.3., 5.4. Договору, останній сплачує позивачеві штраф у еквіваленті: еквівалент 20 доларів США за першу вимогу, еквівалент 25 доларів США за другу вимогу, еквівалент 30 доларів США за третю вимогу (якщо Позивач вирішить надіслати таку вимогу). Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача листи щодо сплати заборгованості, у зв`язку із чим, на виконання умов п. 8.3. договору нарахував штрафні санкції. Таким чином, штраф за направлення листів щодо сплати заборгованості становить 2 447 грн. 72 коп. Загальний розмір штрафу за порушення умов кредитного договору становить 35 554,86+26 666,15+2 447=64 668 грн 73 коп. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). За порушення терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту та неповернення залишку суми кредиту відповідач повинен сплатити 3 % річних, які розраховуються за формулою - С3*3%/365*КДП, з яких: С3 - сума заборгованості; 365 - кількість днів у році; КДП - кількість днів прострочення. Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити 3 % річних: - за часткове прострочення сплати щомісячного платежу за квітень 2015 року - 3 367,27 грн*3%/365*1 458 днів (з 16.04.2015 по 12.04.2019)=403,52 грн; - за прострочення сплати щомісячного платежу за травень 2015 року - 6 414,57 грн*3%/365*1 428 днів (з 16.05.2015 по 12.04.2019)=752,88 грн; - за прострочення сплати щомісячного платежу за червень 2015 року - 6 395,41грн*3%/365*1 397 днів (з 16.06.2015 по 12.04.2019)=734,33грн; - за неповернутий залишок суми кредиту - 293 640,16*3%/365*1 352 дні (з 01.08.2015 по 12.04.2019)=32 630,26 грн. Загальна сума 3 % річних становить 403,52+752,88+734,33+32 630,26=34 520,99 грн. Суд погоджується з наданими ТОВ «Порше Мобіліті» розрахунками суми основної заборгованості, штрафів та 3 % річних, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи і не спростовані відповідачами. Правильними є висновки суду першої інстанції в частині відмови в стягненні інфляційних втрат з відповідачів. Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15. З кредитного договору та умов кредитування вбачається, що сума кожного наступного платежу нараховувалася позивачем у доларах США та визначалася у гривневому еквівалентні, втрати від знецінення національної валюти ТОВ «Порше Мобіліті» відшкодовані урахуванням курсу долара США до гривні при стягненні кредитної заборгованості, тому підстав для застосування індексу інфляції до вказаної заборгованості немає. Встановивши, що умови кредитного договору не виконуються належним чином, відповідач не сплачує заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відповідальності відповідачів за вказаним договором кредиту та солідарно стягнув заборгованість, яка складається з основної суми боргу за кредитом в розмірі 293 640 грн 16 коп, штрафу в розмірі 64 668 грн 73 коп, 3 % річних у розмірі 34 520 грн 99 коп. Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не наведено докази на підтвердження розміру заборгованості за Сумою кредиту в еквіваленті доларів США та курсу долара США до гривні, який використаний при розрахунку заборгованості та не надано оцінки доводам відповідача при врахуванні яких залишок заборгованості відповідача, виходячи з еквівалента суми кредиту 13 212,75 доларів США зазначеного позивачем, становить 107 683,91 грн, а не 293 640, 91 грн як зазначено судом, що впливає на розмір 3 % річних. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до п. 1.3.1 загальних умов кредитування, є додатком до кредитного договору,розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Зазначене вказує на те, що ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір, графік погашення і загальні умови кредитування, надав згоду на вираження еквіваленту свого грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), складання графіка погашення кредиту в іноземній валюті та застосування формули визначення кінцевого розміру належного до сплати платежу з урахуванням відповідного обмінного курсу, встановленого на дату виставлення товариством рахунка про сплату чергового щомісячного платежу, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про те, що кредитним договором визначено фіксовану суму щомісячних платежів гривнях в еквіваленті до долару США є безпідставними. Вказане узгоджується с позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 15 липня 2020 року у справі № 196/1709/14-ц (провадження № 61-28089св18). Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що поза увагою суду залишився висновок експерта та не розглянуто можливість застосування до позивача наслідків за ухилення визначених ст. 109 ЦПК України, з огляду на те, що судом першої інстанції було надано належну оцінку висновку експерта. Зокрема, заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення (Постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції наслідки спливу позовної давності до неустойки не були застосовані є безпідставними, адже за змістом пункту першого частини другої статті 258 ЦК України до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з квітня 2015 року не повністю виконувались зобов`язання щодо спати щомісячних платежів встановлених Договором, а з огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом в жовтні 2015 року, останнім не пропущений строк, визначений пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України. Відмовляючи в частині вимог про стягнення збитків в розмірі 111 163,04 грн, суд першої інстанції виходив з того, що понесені позивачем витрати на страхування предмета застави, хоча й пов`язані з не укладенням відповідачем договору страхування та несплатою ним відповідних платежів, однак, безпосередньо не зумовлюють відновлення порушеного права кредитора, тому не можуть бути стягнуті з відповідачів. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. За змістом статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Матеріалами справи підтверджується, що за п. 8.5. Кредитного договору збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконання Кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі понад передбачені штрафні санкції. Відповідно до п. 5.5., 5.6. Договору позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії , яка авторизована Компанією. Якщо позичальник в порушення пункту 5.5. цього кредитного договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, Компанія на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором(договорами) страхування на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цими Загальними умовами кредитування. Позичальник дає згоду і доручає компанії укласти від імені і за рахунок Позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором(договорами)страхування на користь страхової компанії. Позичальник компенсує Компанії витрати, понесені останньою у зв`язку з виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів в порядку, передбаченому пунктами 1.71.-1.7.6 цього Кредитного договору(у випадку неотримання Позичальником Додаткового кредиту від Компанії). Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/0001962 від 05.12.2013 (том 4, а. с. 82-91), копій рахунків-фактур та копій платіжних доручень (том 1, а. с. 45-125) позивачем на виконання п. 5.6. Договору було сплачено страхові платежі, які не компенсовані відповідачем та які в загальній сумі з урахуванням податку на додану вартість становлять 111163,04 грн. Вказані оплати позивач був вимушений здійснювати у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за даним договором відповідачем з метою відновлення своїх прав як вигодонабувача за договором страхування, тим самим позивач зазнав збитків на вказану суму, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь у відповідності до частини першої статті 623 ЦК України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права, без належної оцінки наданих позивачем доказів, дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи і дослідженим доказам, з порушенням вищезазначених норм матеріального права, безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків. Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення солідарно з відповідачів на користь ТОВ «ПоршеМобіліті»111 163 грн 04 коп збитків. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів суми основного боргу, штрафів та 3 % річних а також в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає, а тому підлягає в цій частині залишенню без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ «Порше Мобіліті» сплатило 15 970 грн 37 коп судового збору. В межах задоволених вимог в сумі 503 992 грн 92 коп (77,32 %) з відповідачів на користь ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає стягненню по 6 174 грн 15 коп, з кожного, сплаченого позивачем судового збору. Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2019 року в частині відмови про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобліліті» 111 163 грн 04 коп збитків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974) збитки в розмірі 111 163 (сто одинадцять тисяч сто шістдесят три) грн 04 коп. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПоршеМобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974) по 6 174 (шість тисяч сто сімдесят чотири) грн 15 коп судових витрат з кожного. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 27.11.2020. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко