Ухвала КЦС ВС № 127/29655/13-ц

Ухвала 30 листопада 2020 року м. Київ справа № 127/29655/13-ц провадження № 61-17479ск20 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна, ВСТАНОВИВ: В квітні 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна. Заява мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна. В період перебування справи в суді апеляційної інстанції позивач звернула рішення суду від 12 грудня 2014 року до примусового виконання. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Питання про поворот виконання рішення не вирішувалось. Крім того, 12 серпня 2019 року Верховним Судом було винесено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року залишено без змін, у зв`язку з чим наявні підстави для повороту виконання рішення у вигляді вчинених виконавчих дій. Разом з тим, в листопаді 2019 року представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звертався до суду із заявою про поворот виконання рішення. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2019 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року вказана заява була залишена без розгляду з тих підстав, що заявником було пропущено визначений законом річний строк для звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення. Враховуючи зазначені обставини, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про поновлення строку на подання заяви про поворот виконання рішення суду, просив визнати причини пропуску строку на подання заяви про поворот виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року у справі № 127/29655/13-ц поважними, поновити строк і допустити поворот виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року у справі № 127/29655/13-ц; скасувати запис про право власності, номер запису про право власності: 15794760, дата час державної реєстрації - 08 серпня 2016 року 14:39:30, внесений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М., на 13/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 ; відновити державну реєстрацію на 13/20 частки житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати запис про право власності, номер запису про право власності: 19967684, дата час державної реєстрації - 12 квітня 2017 року 13:51:17, на земельну ділянку площею 0,0302 га за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2020 року в задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про поворот виконання рішення відмовлено. Заяву про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що заявником пропущено визначений законом річний строк для звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення, а клопотання про поновлення такого строку є необґрунтованим. Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не врахував, що рішення суду, про поворот виконання якого просить заявник, набрало законної сили 25 січня 2017 року, коли діяв ЦПК України (в редакції від 19 жовтня 2016 року), що встановлював інший строк для вирішення такого питання, та застосував до спірних правовідносин норми ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду заяви в суді), котрі погіршували становище останнього, в зв`язку із чим заявника було позбавлено права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 20 листопада 2020 року ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року в указаній вище справі. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Отже, поворот виконання - це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованим чи зміненим рішенням суду. Частина четверта статті 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц зазначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України). Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Разом з тим, відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Суд установив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ОСОБА_1 витрати з поліпшення умов проживання житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями в сумі 156 298,01 грн та кошти в сумі 78 350,00 грн передані за розпискою. 26 березня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області за вищевказаним судовим рішення видано виконавчий лист. Рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується постановою державного виконавця від 08 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року, вищевказане судове рішення скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, переданих за розпискою, та відшкодування витрат на утримання і збереження майна відмовлено. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, питання про поворот виконання рішення не вирішив. Отже, з урахуванням вищезазначеного, починаючи з 25 січня 2017 року, коли діяв ЦПК України в редакції від 19 жовтня 2016 року, у ОСОБА_2 виникло право на поворот виконання рішення. Згідно із частиною десятою статті 444 ЦПК України (в редакції з 15 грудня 2017 року) заява про поворот виконання рішення може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідно рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду. Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України (в редакції від 19 жовтня 2016 року) встановлено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до статті 380 ЦПК України (в редакції від 19 жовтня 2016 року) якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. За судовим рішенням про поворот виконання видається виконавчий лист у порядку, встановленому цим Кодексом. Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що право відповідача про поворот виконання рішення виникло під час дії ЦПК України в редакції від 19 жовтня 2016 року, який встановлював трирічний строк звернення до суду. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування витрат на утримання майна - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська