Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/1672/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1672/19 пров. № А/857/4266/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,- суддя (судді) в суді першої інстанції - Скільський І.І., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якій просив визнати протиправною дію експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С., щодо викладення зауважень у пункті 9 Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.07.2019 №8195/82-19; зобов`язати експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. повторно розглянути проект землеустрою та видати позитивний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Козаченко О.С. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8195/82-19 від 19.07.2019. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем не конкретизовано яким саме вимогам Земельного кодексу України та яким саме нормативно-правовим актам поданий проект землеустрою не відповідає. Також відповідачем визначено їх як недолік проекту та не зазначено строку для їхнього усунення. Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що перевірка експертом зазначеної в проекті земельної ділянки на загальнодоступній публічній кадастровій карті не є свідченням проведення ним робіт, проведення яких в силу ч.7 статті 186-1 ЗК України заборонено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги. Відповідач у своїй апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що, по-перше, позивач не заперечував проти розумності строків усунення недоліків проекту, а, по-друге, йому було зроблено пропозицію щодо усунення виявленого недоліку. Скаржник наголошує на тому, що позивач не був позбавлений можливості повторно подати проект землеустрою на погодження. Позивач у своїй апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення першої інстанції змінити в мотивувальній частині. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що експертом проводилась робота, яка заборонена статтею 186-1 Земельного кодексу України, зокрема, щодо виявлення кадастрового номера в Публічній кадастровій карті, тобто робота, що не пов`язана з перевіркою проекту землеустрою. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому таку просить залишити без задоволення. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг і відзиву на апеляційну скаргу позивача в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.06.2019 р. між громадянином ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 (а.с.52). Відповідно до п.1.1. Договору виконавець зобов`язується розробити: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою, с.Білозір`я Черкаського району Черкаської області, площею 11.7404 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0681. У відповідності до п.4.1 Договору прийомка та оцінка робіт здійснюється у відповідності до технічного завдання та акту приймання-здачі виконаних робіт. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 11.7404 га, кадастровий номер 7124981000:01:006:0681 гр. ОСОБА_1 , яка розташована за адресою, с.Білозір`я (за межами населеного пункту) Черкаського району Черкаської області, подано до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на погодження. За результатами розгляду Проекту землеустрою, який здійснювався працівником територіального органу Держгеокадастру, обраним за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, а саме експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області Козаченко Оксаною Степанівною, 19.07.2019 відмовлено у погодженні зазначеного проекту. Вказана відмова оформлена висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №8195/82-19 від 19.07.2019 (а.с.6). У п.7 Висновку відповідачем зазначено про обов`язковість державної експертизи землевпорядної документації. Згідно з п.8 Висновку, він передбачає аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам: провівши аналіз проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 11.7404 га, в оренду гр. ОСОБА_1 за межами населеного пункту с.Білозір`я Черкаського району Черкаської області встановлено, що проект землеустрою не відповідає вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, чинному земельному законодавству. У п.9 Висновку визначено зауваження та пропозиції до проекту землеустрою: земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 відсутня в Державному земельному кадастрі. Привести кадастровий план та інші матеріали проекту у відповідність. Пунктом 10 Висновку, де зазначається підсумкова оцінка проекту землеустрою, вказано, що він не погоджується. Колегія суддів згідна з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Так, 10.06.2019 р. позивач замовив у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність та розроблений проект подав на погодження до Держгеокадастру. Згідно із частиною першою статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 ЗК України). У відповідності до п.7 Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 580 від 31.08.2016р., система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Згідно із частиною шостою статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Згідно із частиною восьмою статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження. Такими чином, відмова у погодженні проекту землеустрою можлива виключно з підстав його невідповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та у зв`язку із неусуненням недоліків, на які було наголошено у попередньому висновку. Як видно з наявного в матеріалах справи Висновку, його пунктами 8-9 встановлено, що експерт державної експертизи Козаченко О.С., розглянувши поданий Проект землеустрою, відмовив у його погодженні у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, та зазначивши зауваження і пропозиції до проекту землеустрою: - земельна ділянка з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 відсутня в Державному земельному кадастрі. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначивши про невідповідність проекту землеустрою вимогам Земельного кодексу України та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, відповідачем не конкретизовано яким саме вимогам Земельного кодексу України та яким саме нормативно-правовим актам поданий проект землеустрою не відповідає, а тому спірний Висновок не відповідає вимогам частин 6, 8 статті 186-1 ЗК України. Щодо твердження позивача про те, що експертом проводилась робота, яка заборонена статтею 186-1 Земельного кодексу України, зокрема щодо виявлення кадастрового номера в Публічній кадастровій карті, тобто робота, що не пов`язана з перевіркою проекту землеустрою, колегія суддів зазначає, що, як видно зі скріншоту, наявного в матеріалах справи, експертом державної експертизи інформацію про відсутність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124981000:01:006:0681 отримано на загальнодоступній Публічній кадастровій карті (а.с.35). Наведене, як правильно зазначив суд першої інстанції, не є свідченням проведення експертом робіт, заборонених в силу вимог ч.7 статті 186-1 Земельного Кодексу України. Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до частини 7 статті 186-1 ЗК України, органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 300/1672/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 30.11.2020 року