Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/5820/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/5820/20 пров. № А/857/11340/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів - Кухтея Р. В., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання - Цар М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Денисюком Р. С. о 16:26 год у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державного підприємства «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне агентство резерву України, про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 14.04.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - ВПВР), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), в якому просить визнати протиправними дії відповідачів; визнати незаконними та скасувати постанови ВПВР від 31.03.2020 та від 01.04.2020 ЗВП № 57212311; зобов`язати ВПВР прийняти рішення, яким відновити електронні торги, призначені на 31.03.2020 з реалізації лотів №407283 та №407296 з моменту, на якому вони були зупинені; зобов`язати ДП «Сетам» засобами системи здійснити заходи щодо відновлення електронних торгів з реалізації лотів № 407283 та №407296 у цілому із збереженням попередніх умов їх проведення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем при здійсненні реалізації арештованого майна за відсутності законних підстав було зупинено, а в подальшому припинено електронні торги, що порушує його права як учасника таких торгів та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує обставинами, викладеними у позовній заяві, а також тим, що судом першої інстанції не враховано, що будівлі виробничого цеху №1 /лiт.A-1/, зaгальною площею 2056,0 кв. м, а також виробничого цеху № 2 /лiт. Бl/, зaгальною площею 1509,5 кв.м, які знaxoдяться за aдpecoю: АДРЕСА_1 , не входять до складу державного резерву, тому на вказані об`єкти може бути звернено стягнення в загальному порядку. Зазначає, що зведене виконавче провадження № 57212311 за даними АСВП досі триває, виконавчі листи стягувачам не повернуті, що виключає підставність прийняття оскаржуваних постанов державного виконавця. ВПВР подав відзив на апеляційну скаргу, однак, враховуючи те, що такий подано з пропуском встановленого судом строку, він підлягає залишенню без розгляду. Представник ВПВР в судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні. Позивач та представник ДП «Сетам» в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника ВПВР, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у ВПВР перебуває зведене виконавче провадження № 57212311 про стягнення заборгованості із ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2», до якого входить 105 виконавчих проваджень на суму 15 162 672,41 грн. При здійсненні даного виконавчого провадження було встановлено наявність у ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» майна, а саме: будівлі виробничого цеху №1 /лiт.A-1/, зaгальною площею 2056,0 кв. м, а також будівлі виробничого цеху № 2 /лiт. Бl/, зaгальною площею 1509,5 кв.м, які знaxoдяться за aдpecoю: Boлинськa область, м. Луцьк, вул. І. Франка, 46, на яке накладено арешт та передано на реалізацію на електронних торгах ДП «Сетам» на підставі заявки Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 11.02.2020 № 8983. 11.02.2020 ДП «Сетам» розмістило інформаційні повідомлення про реалізацію наступних об`єктів: будівлі виробничого цеху №1 /лiт.A-1/, зaг. пл. 2056,0 кв. м., щo знaxoдиться за aдpecoю: Boлинськa обл., м. Луцьк, вул. I.Фpaнкa, 46, з початковою ціною реалізації 1 637 400,00 грн., дата проведення аукціону 31.03.2020; номер лоту: 407283; будівлі виробничого цеху №2 /лiт. Бl/, зaг. пл. 1509,5 кв.м., якa знaxoдиться за aдpecoю: Boлинськa обл., м. Луцьк, вул. І. Франка, 46 з початковою ціною реалізації 1 209 000,00 грн., дата проведення аукціону 31.03.2020; номер лоту: 407296. 24.03.2020 та 25.03.2020 на адресу ВПВР надійшли письмові звернення ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2», Служби безпеки України про незаконність реалізації майна державного підприємства. В межах здійснення контролю, заступником начальника управління Штепою С. О. проведено перевірку у зведеному виконавчому провадженні № 57212311 про стягнення заборгованості із ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2», за результатами якої винесено постанову від 30.03.2020 № 1 про результати перевірки законності виконавчого провадження. Проведеною перевіркою було встановлено, що передане на реалізацію майно ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2» по лотах №407283 та №407296 має спеціальний статус, оскільки належить до сфери управління Держрезерву та не підлягає реалізації. Згаданою постановою вирішено скасувати заявку від 11.02.2020 № 8983 на реалізацію державного майна по лотах № 407283 та № 407296 у зв`язку з виявленими порушеннями статей 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», статті 4 Закону України «Про державний матеріальний резерв» та зобов`язано державного виконавця вчинити дії щодо зняття з реалізації майна. 30.03.2020 ВПВР надіслано ДП «Сетам» вимогу № 2.1-35/4197 про припинення реалізації майна боржника, а саме: лот № 407283 та лот № 407296. Постановою заступника начальника ВПВР Самчуком О. П. від 31.03.2020 ЗВП № 57212311 у зв`язку з неусуненням порушень, виявлених при проведенні перевірки відповідного виконавчого провадження, на підставі статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання ЗВП № 57212311, зупинено електронні торги з продажу будівлі виробничого цеху №1 /лiт.A-1/, зaгальною площею 2056,0 кв. м, а також будівлі виробничого цеху № 2 /лiт. Бl/, зaгальною площею 1509,5 кв.м, які знaxoдяться за aдpecoю: Boлинськa область, м. Луцьк, вул. І. Франка, 46. 01.04.2020 заступником начальника ВПВР Самчуком О. П. винесено постанову ЗВП № 57212311 про припинення електронних торгів з продажу згаданого вище майна ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2». Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єкти майна ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів № 2», які передані на реалізацію на електронних торгах, не можуть бути відчужені будь-яким способом, а тому у державного виконавця були підстави, визначені статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» для винесення постанови про відкладення виконавчих дій та зупинення електронних торгів. Зазначає, що оскаржувані дії та рішення відповідачів жодним чином не порушують прав позивача і не породжують для нього негативних наслідків. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що зроблений без врахування всіх обставин та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України», фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі «Zand v. Austria» («Занд проти Австрії») визначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів». Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас, колегія суддів наголошує, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 16.01.2019 у справі № 815/1121/17. Частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. На виконання вказаної норми наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна, яким визначені, зокрема, підстави зупинення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) в цілому або за окремим лотом, а також припинення таких. Згідно з пунктом 9 розділу X вказаного Порядку у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду для захисту свого права як учасника електронних торгів з реалізації майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 57212311, яке він вважав порушеним внаслідок припинення державним виконавцем електронних торгів у межах згаданого виконавчого провадження. Таким чином, проаналізувавши сутність (характер) спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не є стороною виконавчого провадження, у межах якого здійснювалися торги з реалізації майна боржника, і спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки стосується порушеного майнового права позивача, як учасника торгів з реалізації майна боржника у виконавчому провадженні. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини виникли з майнового інтересу ОСОБА_1 , а тому мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.09.2020 у справі № 640/18786/18. Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з частиною першою статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи те, що справу не належить розглядати за правилами статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю. Також відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві про його право протягом десяти днів з дня отримання ним копії даної постанови звернутися до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 319, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 140/5820/20 - скасувати та провадження у справі № 140/5820/20- закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 27.11.2020