Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/6361/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6361/19 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, в якому позивач просила суд: - визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради прийняти рішення та встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення. Позовні вимоги позивача обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо відмові у встановленні їй статусу та видачі посвідчення інваліда війни. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ: 03317252; адреса: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дем`яна Попова, 26-Б) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що особою з інвалідністю внаслідок війни може бути визнано лише військовослужбовців, що проходили службу у військових частинах та установах, які входили до складу діючої армії чи виконували обов`язки військової служби, пов`язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Натомість апелянт вказує на те, що позивачем не надано доказів виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та про залучення до вільнонайманого складу військових формувань (органів Міністерства внутрішніх справ і органів комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України та інших військових формувань), які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї тощо. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Позивач не скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 від 31.07.2019 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно з довідкою серії КИО-1 № 232825 позивач має другу групу інвалідності, причиною виникнення якої стало захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 24.12.2004 № 4369-8155 вбачається, що захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 06 вересня 2019 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Ірпінської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення на підставі п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Листом від 16.09.2019 № 6099 відповідачем було відмовлено позивачеві у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, посилаючись на відсутність підстав для встановлення вищевказаного статусу у зв`язку із невідповідність довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 положенням п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що отримана інвалідність позивача безпосередньо пов`язана з виконанням нею службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому відмова відповідача у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни є протиправною. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус ветеранів війни, визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). Статтею 4 Закону № 3551-XII визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що умовою набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, є настання інвалідності у військовослужбовця або особи вільнонайманого складу внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Судом встановлено, що відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 24.12.2004 № 4369-8155, захворювання позивача пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, отримана інвалідність позивача безпосередньо пов`язана з виконанням нею службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Суд першої інстанції встановив, що позивач під час перебування на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, входила до осіб вільнонайманого складу та згідно з експертним висновком у неї виявлені захворювання, пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що є достатньою підставою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII для встановлення їй статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення. Суд зазначив, що позивачеві було відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав невідповідності довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 положенням п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ. При цьому відповідачем не враховано, що на підставі ст. 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб вільнонайманого складу. В той же час, положення п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ не містять жодних застережень щодо відповідності або не відповідності довідки МСЕК вимогам вказаних положень Закону Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ. Згідно з п. 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Судом першої інстанції встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов`язків. Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону №3551-ХІІ, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме під час виконання обов`язків військової служби або була залучена до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. Згідно довідки МСЕК серії КИО-1 № 232825 від 14.12.2004 позивачу встановлена ІІ група інвалідності причина - захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів про те, що вона брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання обов`язків військової служби або була залучена до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони (органів Міністерства внутрішніх справ і органів комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України та інших військових формувань), колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для набуття позивачем статусу інваліда відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Відповідно до ст. 139 КАС України у разі задоволення апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко