Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/461/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2020 року Справа № 902/461/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 25.08.20р. суддею Тварковським А.А. у м.Вінниці, повний текст складено 25.08.20р. у справі №902/461/20 за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) до: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" (вул. Зодчих, буд.16, м. Вінниця, 21100) про стягнення 2199,94 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України. ВСТАНОВИВ: Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" про стягнення 2199,94 грн. В якості підстав заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений 10.10.2016 з відповідачем Договір №4780/1617-ТЕ-1 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" природний газ. Як стверджує позивач, відповідачем не виконано умови вказаного Договору в частині повної оплати за поставлений природний газ у передбачений строк, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" 2199,94 грн заборгованості, з яких: 2,97 грн - основного боргу; 1898,11 грн - пені; 298,37 грн - 3% річних та 0,49 грн - інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі №902/461/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2,97 грн - основного боргу; 949,05 грн - пені; 298,37 грн - 3% річних, 0,49 грн - інфляційних втрат та 2102 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 949,05 грн пені - відмовлено. В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 548, 549, 550, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 629, 632, 655, 692, 714 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 230, 232 ГК України, умови договору постачання природного газу від 10.10.2016, докази наявні в матеріалах справи вказав, що матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу відповідача в сумі 2,97 грн за поставлений природний газ, отже позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, вказав, що перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає його правильним та обґрунтованим, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо пені, суд з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019, від 04.02.20 у справі №918/116/19, від 08.04.20 у справі №924/570/19 вказав, що вона підлягає зменшенню до 50 %, а тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 949,05 грн, а в решті слід відмовити. Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 року у справі №902/461/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 949,05 грн., скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення неустойки у сумі 949,05 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати у справі покласти на відповідача. Так, з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, постанову ВГСУ від 08.04.2015р. у справі №902/1568/14 вказує, що під час зменшення пені судом не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором; судом не було з`ясовано чи були заподіяні збитки позивачу неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків, відповідно до ст.ст. 224, 226 ГК України; рішення суду не містить жодного покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача. Судом не враховано те, що важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Суд не надав належної оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Подолянка-7» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 у справі №902/461/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник, позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" (Споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу №4780/1617-ТЕ-1 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору (а.с. 29-37). Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. Договору). Згідно із п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 195 тис.куб. метрів, в тому числі по місяцях: жовтень - 20 тиc.куб. метрів, листопад - 25 тис.куб. метрів, грудень - 35 тис.куб. метрів (80 тис.куб. метрів за IV кв. 2016 року), січень 45 тис.куб. метрів, лютий - 35 тис.куб. метрів, березень - 35 тис.куб. метрів (115 тис. куб. метрів за І кв. 2017 року). За змістом п. 3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну природного газу. Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (п. 8.2. Договору). Також сторони дійшли згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п.10.3. Договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє, в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1. Договору). Додатковими угодами до Договору № 1 від 23.01.2017, № 2 від 31.03.2017 сторонами внесено зміни до умов Договору, зокрема, щодо планового обсягу постачання природного газу, порядку та умов передачі природного газу та проведення розрахунків, відповідальності сторін (сторони погодили зміну відсоткового розміру пені до 16,4%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення), строку дії договору з визначенням відповідних обсягів на квітень-вересень 2017 року (строк дії Договору продовжено по 30.09.2017 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення) (а.с. 38-41). На виконання умов Договору, позивачем в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 794513,46 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу (а.с. 16-27). При цьому між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" 17.02.2017 та 12.04.2017 укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №1175 та 2123 відповідно за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (Спільні протокольні рішення). Відповідно до вказаних Спільних протокольних рішень Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" сплачено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 147646 грн в рахунок погашення заборгованості за природний газ за жовтень-грудень 2016 року та лютий-березень 2017 року. Однак, відповідач за отриманий газ за Договором розрахувався не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем. Як підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операции по Договору №4780/1617-ТЕ-1, Предприятие "Подолянка - 7 ОСББ" з 01.10.2016 по 31.10.2019 (а.с. 54), відповідач розрахувався за отриманий природній газ в сумі 794510,49 грн, тобто несплаченим залишається основний борг в сумі 2,97 грн. Несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за отриманий природний газ, стало підставою для звернення АТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 2,97 грн - основного боргу; 1898,11 грн - пені; 298,37 грн - 3% річних та 0,49 грн - інфляційних втрат. Станом на дату розгляду справи організаційно-правову форму позивача змінено на Акціонерне товариство, що підтверджується відомостями, які містяться в ЄДРЮОФОПГФ. Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі №902/461/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПОДОЛЯНКА-7" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2,97 грн - основного боргу; 949,05 грн - пені; 298,37 грн - 3% річних, 0,49 грн - інфляційних втрат та 2102 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 949,05 грн пені - відмовлено. При цьому, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується із вказаним рішенням лише в частині зменшення пені на 50 %, тобто у відмові в стягненні 949,05 грн. Таким чином, в силу вимог ст. 269 ГПК України судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині зменшення пені. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у відзиві на підставі статті 233 ГК України звернувся до місцевого господарського суду із клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені на 90%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує на те, що він є неприбутковою організацією на підтвердження чого долучає, зокрема, копію рішення про включення до реєстру неприбуткових установ від 07.11.2016, копію звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, копію фінансової звітності мікропідприємства за 2019 рік, копію спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2016, 2017, 2018 роки. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків чи інших негативних насідків у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18). Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зокрема, суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені взяв до уваги наступні обставини: відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, непогашеною залишається незначна частина основного боргу (2,97 грн із 794513,46 грн загальної вартості поставки природного газу за Договором); позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства; відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, позаяк іншого матеріали справи не місять; відповідач є неприбутковою організацією; пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. З приводу доводів скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував, також, майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.20 у справі 909/1240/19 (909/1076/19), від 30.09.20 у справі №922/3667/19. Таким чином, суд першої інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахував їх майнові інтереси та установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на судову практику Вищого господарського суду України у справі №902/1568/14 від 08.04.2015, не береться колегією суддів до уваги, оскільки правова позиція, викладена в наведеній постанові, відповідно до процесуального закону не є обов`язковою при розгляді справ господарськими судами. Доводи скаржника на те, що місцевим господарським судом у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги останнього. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 у справі №902/461/20 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.08.2020 у справі №902/461/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №902/461/20 повернути до господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "30" листопада 2020 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Коломис В.В.