Постанова 4855 № 640/23339/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23339/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Кравця Р.Ю., представника відповідача-3 Долгова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди В С Т А Н О В И В : 30.09.2020 ОСОБА_1 подав до Окружного адміністративного суду м.Києва позовну заяву, в якій просить: стягнути з Державного бюджету України на його користь на відшкодування майнової шкоди, завданої органом державної влади - Верховною Радою України, в розмірі 83163,62 грн. шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України списати вказані кошти зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України та зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити виплату цих коштів позивачу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на день подачі цього позову займає посаду судді Вищого адміністративного суду України, проте Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», яким доповнено Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» статтею 29 відповідно до якої з квітня 2020 року обмежили розмір суддівської винагороди. Позивач наголосив, що протиправність вказаних законодавчих змін підтверджено рішенням Конституційного Суду України. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 07.10.2020 відмовлено у відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства. Приймаючи у даній справі рішення суд першої інстанції зазначив, що зі змісту позовної заяви суд встановив, що позивачем заявлено вимогу виключно про стягнення з Державної казначейської служби України, майнової шкоди, завданої Верховною Радою України. Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Аналізуючи зміст наведеної процесуальної норми Велика палата Верховного Суду у тексті своєї постанови від 30.01.2019 у справі №803/3/18 дійшла висновку, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції. Також у своїй постанові Верховний Суд від 20.02.2019 у справі №818/678/17 констатував, що якщо позивач при зверненні до адміністративного суду з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень одразу у цьому ж позові не заявив другою вимогу про стягнення моральної шкоди, то вдруге заявити адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, позаяк така вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін). Отже, у даному випадку позивачем заявлено вимоги про стягнення майнової шкоди. Відтак спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, з урахуванням суб`єктного складу сторін. 22.10.2020 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, якою просить через порушення норм процесуального права скасувати її та ухвалити постанову, якою справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що хоча предметом спору є відшкодування шкоди, проте цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки така шкода заподіяна позивачеві під час проходження ним публічної служби та розраховується з розміру недоотриманої суддівської винагороди. Відповідачем Верховною Радою України подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про правильність висновків суду першої інстанції. У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача Верховної Ради України заперечував проти задоволення апеляційної скарг. Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження вказавши, що позов не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим. Частиною 1 статті 1 КАС України визначено, що Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Відповідно до частини 1 стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Поняття публічна служба визначено п.17 ч.1 ст. 4 КАС України, це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Пунктом 7 цієї ж статті визначено поняття суб`єкту владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, перелічений у ч.1 ст.19 КАС України, в тому числі спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Таким чином, враховуючи те, що позивач є суддею Вищого адміністративного суду, то заявлені позовні вимоги стосуються із захистом позивачем своїх прав у зв`язку із професійною діяльностю, а саме виплатою його суддівської винагороди у неповному обсязі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 757/70264/17 висловила правову позицію, що спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у конкретних правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір. Таким чином, даний спір є публічно-правовим, оскільки відповідачі є суб`єктами владних повноважень, позивач перебуває на публічній службі, і спір який виник між сторонами стосується проходження позивачем публічної служби, зокрема виплати суддівської винагороди. З огляду на вказане, доводи апелянта заслуговують уваги при прийнятті рішення у справі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, що цей позов не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства є помилковим. Отже, на підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови у відповідності до положень ч.1 ст.319 КАС України, направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Повний текст постанови виготовлено 27.11.2020 р. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317,319 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Кравця Ростислава Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 р. - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Верховної Ради України про відшкодування шкоди - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель