Постанова 4855 № 826/12555/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12555/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суддя Головань О.В.) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" пеню в розмірі 245 626, 34 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 06.10.2015 по 07.08.2018. Позивач як підставу позову вказував те, що сума ПДВ в розмірі 441 774,00 грн. на момент звернення до суду не відшкодована з бюджету, що призвело до порушення права товариства на її одержання та до виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ. У зв`язку з порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 441 774,00 грн. ТОВ "Аскоп-Україна" відповідно до вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України нарахувало на суму такої бюджетної заборгованості пеню за період з 06.10.2015 року по 07.08.2018 року в розмірі 245 626,34 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 245 626, 34 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету податку на додану вартість за період з 06.10.2015 року по 07.08.2018 року. Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у місті Києві вказує, що з урахуванням змін у законодавстві що стосується механізму бюджетного відшкодування ПДВ, податковий орган не направляє висновки щодо сум відшкодування ПДВ до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, разом з тим, на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру. 02.11.2020 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ТОВ "Аскоп-Україна" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2020 - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що на момент виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ (06.10.2015), а відтак і права позивача на нарахування пені, статтею 200 Податкового кодексу України був передбачений обов`язок податкового органу подати висновок органу казначейства з метою належного здійснення бюджетного відшкодування заявленої суми ПДВ, подальша зміна з 01 січня 2017 року положень п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на яку посилається податковий орган, замінила лише один обов`язок податкового органу (подати висновок органу казначейства) на інший (внести відповідні відомості до Реєстру чи Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування) і не змінила при цьому моменту виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до п.200.23 ст. 200 ПКУ та початку строку нарахування пені. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (код 30579869), місцезнаходження: 02098, м.Київ, вулиця Березняківська, будинок 29, 1 поверх, літера Б, зареєстроване в якості юридичної особи 27.09.1999 р., перебуває на обліку в якості платника податків у Головному управлінні ДПС у м. Києві, ДПІ у Дніпровському районі; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 20.08.2015 ТОВ "Аскоп-Україна" подало до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року (№ 9175584058 від 20.08.2015 року), в рядку 23.2 якої заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 441 774,00 грн. Разом з податковою декларацією ТОВ "Аскоп-Україна" у відповідності до вимог п. 200.7, 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України подало заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування. Оскільки сума ПДВ в розмірі 441 774,00 грн. на момент звернення до суду не відшкодована з бюджету, ТОВ "Аскоп-Україна" відповідно до вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України нарахувало на суму такої бюджетної заборгованості пеню за період з 06.10.2015 року по 07.08.2018 року в розмірі 245 626,34 грн., що підлягає стягненню на користь позивача, та звернулась з таким позовом про стягнення вказаної суми до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки нарахування пені в порядку п. 200.23 Податкового кодексу України має похідний характер від наявності чи відсутності бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а така заборгованість встановлена під час розгляду справи №826/900/16, у позивача є підстави для нарахування пені згідно вказаного положення Податкового кодексу України. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.18 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу. Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість встановлені ст. 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. №39, у чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі- Порядок №39). Так, відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Згідно з п. 200.10 та 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. У відповідності до п. 200.12. ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Поряд з цим, п. 6 Порядку № 39 встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог ст. 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету. При цьому згідно з п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов`язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, та протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість. При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 затверджено ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком. Відповідно до п. 3, 4 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Орган ДФС вносить до Реєстру такі дані: найменування платника податку на додану вартість та його індивідуальний податковий номер; дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (в разі їх подання); дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу; реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування; реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування; дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; дату складення та вручення платнику податку акта перевірки; дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження; суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження. Згідно з п. 200.23 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Відповідно, неподання контролюючим органом до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені. Після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, враховуючи, що ДПІ у Дніпровському районі у визначені податковим законодавством терміни не було подано висновок до органу Державної казначейської служби України із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 441774,00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна", стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 у справі №826/900/16 позовні вимоги задоволено. Вказане рішення залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020. Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки нарахування пені в порядку п. 200.23 Податкового кодексу України має похідний характер від наявності чи відсутності бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а така заборгованість встановлена під час розгляду справи №826/900/16, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача є підстави для нарахування пені згідно вказаного положення Податкового кодексу України. Ні ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, ні Головне управління ДПС у м. Києві проти розміру та розрахунку пені у загальній сумі 245 626,34 грн., який проведений позивачем у позовній заяві, жодних заперечень до суду першої інстанції не надали, не надало зазначено такого заперечення і в апеляційній скарзі Головного управління ДПС у м. Києві, а судом не встановлено невідповідності проведеного розрахунку положенням п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України. Відтак, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що оскільки ПДВ не було відшкодовано вчасно, позивач набув право на нарахування пені в порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України починаючи з 06.10.2015. В свою чергу, відсутність у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, прописаного механізму бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення не є достатнім підґрунтям для висновку про відсутність даного способу захисту у національній правовій системі взагалі. До того ж, цей Порядок визначає механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та не регулює питання погашення простроченої заборгованості з відшкодування ПДВ. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючим органом, у даному випадку, допущено протиправну бездіяльність у вигляді необґрунтованого ненаправлення до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві відповідного висновку, що має наслідком задоволення позовних вимог. Колегія суддів при цьому погоджується з висновком суду першої інстанції, що суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, а не з податкового органу, а тому з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення суми пені саме з Державного бюджету України. Щодо доводів апелянта про те, що податковий орган не направляє висновки щодо сум відшкодування ПДВ до органу, що здійснює казначейське обслуговування коштів, разом з тим, на даний час чинним законодавством не передбачено порядок ведення, механізм відшкодування сум ПДВ, внесених до Тимчасового реєстру, та структуру такого реєстру, колегія суддів зазначає, що на момент виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ (06.10.2015) статтею 200 Податкового кодексу України був передбачений обов`язок податкового органу подати висновок органу казначейства з метою належного здійснення бюджетного відшкодування заявленої суми ПДВ, а подальша зміна з 01 січня 2017 року положень п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на яку посилається податковий орган, замінила лише один обов`язок податкового органу (подати висновок органу казначейства) на інший (внести відповідні відомості до Реєстру чи Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування) і не змінила при цьому моменту виникнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ (відповідно до п.200.23 ст. 200 ПКУ в новій редакції) та початку строку нарахування пені, а тому такі доводи є безпідставними та необґрунтованими. Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а, відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А. Б. Парінов О. О. Беспалов