Постанова 4824 № 752/18532/16-ц

справа № 752/18532/16-ц головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І. провадження № 22-ц/824/10336/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 25 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором оренди, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі в розмірі 196 000 грн.; пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 33 751 грн. 33 коп.; відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 6 605 грн. 06 коп.; розірвати договір оренди житлового приміщення від 01 січня 2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 січня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди житлового приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 в користування за плату житлове приміщення площею 50 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Орендна плата за користування квартирою становить 7 000 грн. на місяць. Жиле приміщення було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 01 січня 2016 року. Строк дії договору визначено з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року. Проте, починаючи з січня 2016 року відповідач не сплачує щомісячну орендну плату, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по орендній платі в розмірі 42 000 грн., суму пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 2 009 грн. 34 коп., суму відсотків з урахуванням 3 % річних від простроченої суми в розмірі 369 грн. 34 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що заборгованість по орендній платі підлягає стягненню за 28 місяців. Строк дії договору оренди та умови його припинення прописані у договорі. Однією з умов припинення договору є складання акту прийому-передачі приміщення, підписання такого акту сторонами, передача ключів від орендованого приміщення. Відповідач не попереджав про дострокове розірвання договору чи його припинення, не передавав належним чином орендоване приміщення, не підписував акт прийому-передачі, не сплатив заборгованість та не віддав ключі від приміщення. Тобто, фактичну дату, коли відповідач покинув приміщення, встановити неможливо. Доказів того, що відповідач не користується орендованою квартирою суду не надано. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що він сплачував орендну плату протягом усього часу фактичного користування житловим приміщенням по договору оренди. Оплата коштів відбувалася у безготівковій формі. Через конфлікт відповідача з дружиною позивача фактичне користування майном припинилося у серпні 2016 року. Відповідач звільнив помешкання самостійно без попередження позивача і більше приміщенням не користувався ані він, ані члени його сім`ї. Позивачем порушено вимоги ст. 49 ЦПК України. Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона отримувала від відповідача кошти на картковий рахунок. Суд не навів у своєму рішенні розрахунок стягнутої суми основного боргу. Суд першої інстанції вибірково взяв до уваги докази та інформацію з них, вибірково прийняв до уваги спосіб оплати. Наведені позивачем у таблиці платежі здійснені на користь ОСОБА_4 в якості орендних платежів по спірному договору. За період з січня 2016 року по серпень 2016 року відповідач сплатив орендні платежі на суму 59 133 грн. 41 коп. Протокольною ухвалою від 19 лютого 2020 року було зобов`язано сторону позивача надати документи щодо отримання коштів по договору, однак, ухвалу виконано не було. У заяві від 02 березня 2020 року предмет спору був змінений позивачем з порушенням процесуального законодавства. До вказаної дати позивач жодного разу не згадував про сплату комунальних платежів, тому що ця обставина не є предметом спору та доказування у цій справі. У розрахунку, на який посилається суд, йдеться про комунальні платежі за період до 01 січня 2016 року, тобто, в рамках іншого договору оренди. Суд не взяв до уваги розписку дружини позивача від 06 вересня 2016 року щодо стану розрахунків між сторонами. Дії сім`ї ОСОБА_1 дають підстави вважати, що вони порушили права відповідача, безпідставно заволоділи його майном і намагаються так само безпідставно стягнути кошти по грошових зобов`язаннях, які вже виконані. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 01 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди житлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування за плату на строк та на умовах, передбачених даним договором, житлове приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 . Плата за користування приміщенням (орендна плата) здійснюється у готівковій чи безготівковій формі. Орендна плата сплачується орендарем наперед 7 (сьомого) числа кожного місяця та за кожний календарний місяць становить 7 000 грн. (а.с.8). 01 січня 2016 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі зазначеного приміщення (а.с.12). 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_3 претензію № 1 від 07 жовтня 2016 року, в якій запропонував відповідачу добровільно погасити заборгованість у сумі 77 000 грн., пеню за весь час прострочення та три відсотки річних, а також зв`язатися з адвокатом для укладення додаткової угоди про розірвання договору та підписання акту приймання-передачі приміщення (а.с.10). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дружиною позивача було припинено доступ родини відповідача до орендованого приміщення та відповідачем було звільнено житлове приміщення в кінці серпня 2016 року. Вказані обставини визнані сторонами. Відповідачем належним чином не спростовано доводи позивача про неналежність виконання відповідачем умов договору оренди. Перекази на ім`я дружини позивача за період з січня 2016 року по березень 2016 року включно здійснювались відповідачем, але нерегулярно та не в повному обсязі. Що ж стосується посилань відповідача на переказ коштів дружині позивача в наступний час по момент припинення користування, зазначені твердження не можуть бути враховані, оскільки історія по картковому рахунку відповідача не містить достатньо даних, які б дозволили однозначно ідентифікувати отримувача цих коштів. Надані відповідачем копії квитанцій не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки ці копії не засвідчені належним чином, їх оригіналів суду не надано, а також не надано підтверджень банку про здійснення цих платежів. Відсутні докази особистої сплати відповідачем коштів готівкою ОСОБА_4 у липні 2016 року. Відповідач крім сплати орендної плати мав здійснювати оплати згідно п. 3.6 договору оренди. Надані відповідачем документи про здійснення оплати не містять призначення платежів, відтак, неможливо достеменно розмежувати орендну плату та компенсацію за сплату комунальних послуг. Квитанцій про самостійну сплату комунальних послуг відповідачем не надано. Що ж стосується посилань відповідача на відсутність документів, які б підтверджували право власності позивача на передане в оренду житлове приміщення, технічну документацію щодо існування такого приміщення, вони не прийняті до уваги судом, оскільки відповідачем вимоги про визнання договору оренди недійсним не заявлялися. Відповідачем не доведено його припущення щодо того, що підписи на договорах оренди та актах приймання-передачі виконані невстановленою особою, оскільки з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи відповідач не звертався. Підстави для розірвання договору оренди відсутні, оскільки на даний час він припинив свою дію, згоди щодо продовження його дії сторонами не досягнуто. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Відповідно до ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до вимог ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. В уточненій позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 07 березня 2016 року по 07 червня 2018 року. Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що відповідач користувався квартирою з січня 2016 року по серпень 2016 року. В силу вимог ст. 820 ЦК України наймач зобов`язаний вносити плату за користування житлом. Всупереч вимогам зазначеної статті закону відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань з сплати орендної плати, а, відтак, заборгованість, що утворилася у відповідача підлягає стягненню на користь позивача, починаючи з березня 2016 року (у межах заявлених позовних вимог) по період фактичного користування відповідачем орендованого житлового приміщення, тобто, по серпень 2016 року включно. З урахуванням умов договору оренди за період з березня 2016 року по серпень 2016 року сплаті підлягало 42 000 грн. (7 000*6). У матеріалах справи містяться виписки по рахунках ОСОБА_4 , яка є дружиною позивача та якій відповідач перерахував орендну плату. За період з березня 2016 року по серпень 2016 року ОСОБА_3 перерахував на рахунок ОСОБА_4 орендну плату на загальну суму 14 334 грн., з яких: 09 березня 2016 року - 4 034 грн., 21 березня 2016 року - 1 900 грн. та 2 100 грн., 24 квітня 2016 року - 3 300 грн., 28 серпня 2016 року - 3 000 грн. Оскільки у березні 2016 року позивач отримав орендну плату у повному обсязі (8 034 грн.), заборгованість відповідача перед позивачем за цей місяць відсутня. На користь позивача з відповідача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі, починаючи з квітня 2016 року по серпень 2016 року, з урахуванням перехованих відповідачем у цей період коштів, у розмірі 28 700 грн., а саме: 3 700 (за квітень 2016 року) + 7 000 (за травень 2016 року) + 7 000 (за червень 2016 року) + 7 000 (за липень 2016 року) + 4 000 (за серпень 2016 року). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що строк дії договору оренди та умови його припинення прописані у договорі. Відповідач не попереджав про дострокове розірвання договору чи його припинення, не передавав належним чином орендоване приміщення, не підписував акт прийому-передачі, не сплатив заборгованість та не віддав ключі від приміщення. У зв`язку з цим, позивач вважає, що відповідач повинен йому сплатити орендну плату за 28 місяців, тобто, за весь час дії договору оренди. У той же час, під час розгляду справи у суді встановлено та сторонами визнано той факт, що ОСОБА_3 звільнив орендоване приміщення наприкінці серпня 2016 року. Відповідно до вимог ст. 825 ЦК України наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за три місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ОСОБА_1 не довів тих обставин, що після звільнення відповідачем квартири позивач не мав можливості укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою. Заперечуючи проти наявної заборгованості за договором оренди, ОСОБА_3 вказує на те, що ним у повному обсязі сплачено кошти на виконання умов договору. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 28 квітня 2016 року він сплатив позивачу 5 485 грн. 26 коп., 16 травня 2016 року - 4 123 грн. 78 коп., 24 травня 2016 року - 4 247 грн., 17 червня 2016 року - 7 920 грн. 37 коп., у липні 2016 року - 7 000 грн., 10 серпня 2016 року - 5 055 грн. Відповідач також зазначив, що суд не взяв до уваги розписку дружини позивача від 06 вересня 2016 року щодо стану розрахунків між сторонами. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач суду не надав. В історіях по картковому рахунку, доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, не зазначено, що вказані суми були перераховані ОСОБА_1 чи його дружині (а.с.244-247, Т.1). Розписка (а.с.231, Т.1), на яку посилається ОСОБА_3 , містить інформацію про комунальні платежі, вимог щодо яких позивачем не заявлено. У ній також зазначено вартість за проживання з 07 вересня по 17 вересня. Однак, як встановлено судом, відповідач з вересня 2016 року орендованим приміщенням не користувався. У зв`язку з зазначеним, заборгованість за договором оренди від 01 січня 2016 року, яка утворилася у відповідача перед позивачем та яка підлягає стягненню на користь останнього, становить 28 700 грн. Така сума складається з несплачених ОСОБА_3 коштів за період з квітня 2016 року по серпень 2016 року. ОСОБА_1 також просив стягнути на його користь з відповідача три відсотки річних та пеню. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди ОСОБА_1 має право на стягнення трьох відсотків річних у порядку ст. 625 ЦК України. Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами. Боргові періоди: Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 3700грн.08.04.201607.05.2016 10700грн.08.05.201607.06.2016 17700грн.08.06.201607.07.2016 24700грн.08.07.201607.08.2016 28700грн.08.08.201607.09.2016 Дата початку нарахування:08.04.2016. Дата закінчення нарахування:07.09.2016. Відсоткова ставка:3% річних. Розраховується за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів] Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 08.04.201607.05.2016303 700.0039.10 08.05.201607.06.20163110 700.00327.19 08.06.201607.07.20163017 700.00343.52 08.07.201607.08.20163124 700.00362.76 08.08.201607.09.20163128 700.00372.93 Всього: 153 215.50 Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 08 квітня 2016 року по 07 вересня 2016 року складає 215 грн. 50 коп. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У пункті 3.7 договору оренди житлового приміщення від 01 січня 2016 року сторони визначили, що за порушення термінів здійснення платежів, передбачених договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання Боргові періоди: Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 3700грн.08.04.201607.05.2016 10700грн.08.05.201607.06.2016 17700грн.08.06.201607.07.2016 24700грн.08.07.201607.08.2016 28700грн.08.08.201607.09.2016 Процентна ставка пені:Розмір пені у відсотках на день, але не більше подвійної ставки НБУ Розраховується за формулою: [Пеня] = [Сума боргу] 2 [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів [Кількість днів] Розрахунок пені Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня 08.04.201621.04.2016143 700.00224462.27 22.04.201607.05.2016163 700.00193861.46 08.05.201626.05.20161910 700.001938211.08 27.05.201607.06.20161210 700.001836126.30 08.06.201623.06.20161617 700.001836278.56 24.06.201607.07.20161417 700.0016.533223.43 08.07.201628.07.20162124 700.0016.533467.68 29.07.201607.08.20161024 700.0015.531209.21 08.08.201607.09.20163128 700.0015.531753.57 Всього: 2 393.55 Пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за вказані періоди складає 2 393 грн. 55 коп. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 також просить задовольнити його позовну вимогу про розірвання договору оренди від 01 січня 2016 року, укладеного з відповідачем, посилаючись при цьому на п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України та пункт 10.6 договору оренди. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази. У пунктах 10.1, 10.6 договору оренди від 01 січня 2016 року зазначено, що приміщення передається в оренду на строк з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2018 року включно. Сторони визнають, що у разі порушення п.3.2-3.6 договору оренди орендодавець має право достроково розірвати цей договір оренди. На момент ухвалення оскаржуваного рішення 12 червня 2020 року дія договору оренди закінчилася. При цьому, чинне законодавство не передбачає можливості розірвання договору, який втратив чинність через закінчення строку, на який його було укладено. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині задоволення позову через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з прийняттям в цій частині постанови по суті вимог позивача. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки суд обґрунтовано виходив з того, що з вересня 2016 року фактично мало місце припинення умов дії договору оренди, а розірвання договору оренди, що припинив свою дію, законом не передбачено. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При подачі позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, за вимоги майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 363 грн. 56 коп., а при подачі апеляційної скарги в частині оспорюваних позовних вимог майнового характеру 2 879 грн. 65 коп. Загальна сума понесених позивачем витрат по сплаті судового збору за вказані вимоги становить 5 243 грн. 21 коп. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню (13,2%), на його користь підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 692 грн. 10 коп. пропорційно до задоволеної частини вимог. При подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатив судовий збір у розмірі 1 261 грн. 20 коп., а тому на його користь підлягає стягненню з позивача судовий збір пропорційно до відхиленої частини позовних вимог (86,8%), а саме у розмірі 1 094 грн. 72 коп. Враховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця між сумою, яку має сплатити відповідач позивачу та сумою, яку останній має компенсувати відповідачу за подачу апеляційної скарги. Така різниця становить 402 грн. 62 коп. (1 094,72-692,10). На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині постанову. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 , проживаючого по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заборгованість по орендній платі у розмірі 28 700 (двадцять вісім тисяч сімсот) гривень, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 2 393 (дві тисячі триста дев`яносто три) гривні, 55 копійок та три відсотки річних у розмірі 215 (двісті п`ятнадцять) гривень, 50 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди відмовити. В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 402 (чотириста дві) гривні, 62 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 26 листопада 2020 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.