Постанова 4815 № 559/1219/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 559/1219/22 Провадження № 22-ц/4815/1211/22 Головуючий у Дубенському міськрайонному суді Рівненської області: суддя Жуковська О.Ю. Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини) проголошено: о 14 год. 45 хв. 25 липня 2022 року у м. Дубно Рівненської області Повний текст рішення складено: 29.07. 2022 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Вейтас І.В. секретар судового засідання: Крижов В.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 ; відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів"; за участі: позивача і представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 липня 2022 року у цивліьінй справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, в с т а н о в и в: У червні 2022 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" (далі ТОВ "Мед-Сервіс Львів"), в якому просив усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - частиною магазину з убудованим громадським туалетом площею 117,5 кв.м., що знаходиться на першому поверсі, за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності, шляхом виселення ТОВ "Мед-Сервіс Львів". Мотивуючи вимоги, вказувалося, що 10.12.2019 між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір оренди щодо спірного нежитлового приміщення. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору з 01.01.2020 до 31.01.2022 орендна плата за використання об`єкта складала за місяць 2 000,00 грн., а з 01.02.2022 до 31.01.2025 - 3 000,00 грн. щомісячно. З огляду на те, що відповідач є податковим агентом за доходом позивача згідно з договором оренди, тому відповідач здійснював відповідні відрахування до Державного бюджету та був зобов`язаний перерахувати на банківський рахунок орендодавця суму орендної плати за мінусом 18% податку на доходи фізичної особи та 1,5% військового збору. Отже, сума, яка підлягала сплаті позивачу з лютого 2022 року склала 2 415, 00 грн. (3 000,00 грн. - 18% -1,5%). Згідно із п. 4.4. договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 26-го числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Між тим, у січні 2022 року ТОВ "Мед-Сервіс Львів" було сплачено 1 610,00 грн. замість 2 415,00 грн. орендної плати за лютий 2022 року, у лютому 1 610,00 грн. замість 2 415,00 грн. - за березень 2022 року, а у березні взагалі не було оплачено оренду за квітень 2022 року. Станом на 19.04.2022 прострочення орендних платежів становило 805,00 грн. за лютий 2022 року, 805,00 грн. - за березень 2022 року та 2 415,00 грн. - за квітень 2022 року. Внаслідок цього наймодавець скористався своїм правом на відмову від договору найму, про що надіслав орендарю відповідну заяву від 19.04.2022. При цьому дану заяву відповідачем було отримано 11 травня 2022 року, а тому договір оренди розірвано тоді ж. Тобто вважає, що спірне приміщення відповідно до п. 3.2.10 договору оренди та письмової вимоги орендодавця від 19.04.2022 повинно було бути звільненим протягом 10 днів з дня відмови позивача від договору, а саме: до 21.05.2022 включно. Натомість вимогу ОСОБА_1 задоволено не було, а орендоване приміщення звільнене відповідачем не було. Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 25 липня 2022 року позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні нерухомим майном частиною магазину з убудованим громадським туалетом площею 117, 5 кв.м., що знаходиться на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності позивачу, шляхом виселення ТОВ "Мед-Сервіс Львів" з частини магазину з убудованим громадським туалетом площею 117, 5 кв.м, що знаходиться на першому поверсі по АДРЕСА_1 . Стягнуто із ТОВ "Мед-Сервіс Львів" на користь ОСОБА_1 992, 40 гривень судового збору. У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Мед-Сервіс Львів", вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить скасувати його і відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про недодержання положень Цивільного процесуального кодексу України, а саме - провадження у справі відкрито 08 червня 2022 року, а судове рішення ухвалено в наступному судовому засіданні 25 червня 2022 року. Вважає, що жодних доказів та аргументів відповідача судом перевірено не було, а так само не досліджено спірні відносини з приводу розірвання договору оренди. Заявник звертав увагу на помилкове застосування судом правових висновків, зроблених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, від 26 лютого 2020 року у справі №910/4391/19, від 04 серпня 2021 року у справі №456/2076/19 та Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17. Оскільки дані судові рішення регулюють зовсім інші правовідносини, тому ці правові висновки не можна було застосувати при вирішенні спору. Щодо тлумачення статті 782 ЦК України, то ця норма регулює виключно право орендодавця на відмову від договору оренди лише у разі повної несплати орендних платежів протягом трьох місяців. Між тим, висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17 свідчить про застосування лише норми ст. 651 ЦК України. Неповнота з`ясування обставин, що мають значення для справи, полягає у тому, що умовами договору врегульовано усі права і обов`язки сторін договору, тобто правочином передбачено відсутність повноважень орендодавця відмовитися від договору в односторонньому порядку. Тобто суд не встановив наявність чи відсутність права позивача на розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього, а також не перевірив наявність передбачених договором і законом підстав для його розірвання. Крім іншого, судом попередньої інстанції не враховано і не надано правової оцінки тим обставинам, що виникнення часткової недоплати було наслідком безпосередніх навмисних шкідливих дій самого позивача. При цьому не застосовано норму ч. 6 ст. 762 ЦК України. На думку заявника, суд не врахував ту обставину, що 12 травня 2022 року відповідачем було сплачено заборгованість за лютий і березень 2022 року, сплативши на користь орендодавця 1 610, 00 грн. (805 грн. Х 2), а 24 травня 2022 року доплатив орендну плату за квітень та сплатив одночасно орендну плату за червень 2022 року. Тому ще до пред`явлення позову ТОВ "Мед-Сервіс Львів" було погашено заборгованість зі сплати орендної плати. На даний час орендна плата сплачується належним чином у розмірі та у строки, передбачені договором. Не погоджується із вимогою про усунення перешкод позивачу у користуванні приміщенням, оскільки таких перешкод ТОВ "Мед-Сервіс Львів" йому не створювалося і не створюється. З приводу обраного позивачем способу захисту права, то вважає його неспівмірним, адже порушує принцип правової визначеності і не свідчить про факт порушення відповідачем суб`єктивного цивільного права ОСОБА_1 . Тим паче, коли було укладено договір оренди приміщення, було пройдено процедуру ліцензування, найнято до штату працівників, закуплено відповідний товар тощо. Стосовно застосування норми ст. 782 ЦК України, то вказує, що ТОВ "Мед-Сервіс Львів" протягом трьох місяців поспіль здійснювалася лише часткова неоплата. Більше того, часткова неоплата викликана обставинами непереборної сили. Тому судом залишено без уваги правовий висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19, де вказувалося, що розірвання порушеного договору, як санкція, має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення. При цьому вирішальне значення для застосування цього положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору. Вважає, що до застосування судом підлягали висновки, які висловлені Верховним Судом у постанові від 11 липня 2018 року у справі №484/3687/16, а також роз`яснення пункту 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна". Заперечуючи проти оскаржуваного рішення, заявником зазначалося, що ним не визнавалося розірвання договору оренди, хоча для усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення має бути визнаний обома сторонами або встановлений судом сам факт розірвання правочину. Поготів, будь-яких записів з приводу розірвання договору оренди спірного приміщення між сторонами до державних реєстрів щодо розірвання/припинення записів не вносилося . Заявником вказувалося про порушення судом п. 3 ч. 1 ст. 43, ч. 4 ст. 180, ст. 174 ЦПК України, адже відповідач отримав відповідь на відзив лише 22 липня 2022 року. При цьому суд не надав йому можливості розглянути та надати свої заперечення, а також усі наявні докази на відповідь на відзив. Навпаки, судове рішення ухвалено за два судових засідання протягом одного місяця, без з`ясування усіх обставин справи та без їх дослідження, позбавивши заявника реалізувати своє право та надати заперечення на відповідь на відзив. У поданому відзиві представник позивача адвокат Татарчук Л.І., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної карги. Як з`ясовано судом, відповідно до нотаріально посвідчених договорів дарування від 27.08.2018, зареєстрованих під №493 тат №494, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №135632780, №135633114, магазин з убудованим громадським туалетом площею 420,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка з кадастровим номером 5610300000:01:003:1604 за цією ж адресою, належать ОСОБА_1 (а.с.11-14). 10 грудня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлового приміщення, а саме: частини магазину з убудованим громадським туалетом площею 117,5 кв.м., що знаходиться на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 на праві власності, і складає ідеальну частку магазину у розмірі 28/100, а саме приміщення зал 82, 9 кв.м., кабінет 11, 9 кв.м., коридор 5,1 кв.м., коридор 1, 7 кв.м., туалет 1, 7 кв.м., підсобне 3, 8 кв.м., основне 8, 2 кв.м., тамбур 2, 2 кв.м. Договір того ж дня посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Рівненської області Шмигою М.В. та зареєстрований в реєстрі за №978. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору оренди з 01.01.2020 до 31.01.2022 орендна плата за використання об`єкта складає 2 000,00 грн. щомісяця, а з 01.02.2022 до 31.01.2025 - 3 000,00 грн. за місяць. ТОВ "Мед-Сервіс Львів" є податковим агентом за доходом позивача згідно з договором оренди, а тому відповідач здійснював відповідні відрахування до державного бюджету та був зобов`язаний перерахувати на банківський рахунок орендодавця суму орендної плати, крім 18% податку на доходи фізичної особи та 1,5% військового збору. Отже, сума, яка підлягала сплаті позивачу з лютого 2022 рік, складає 3 000,00 грн. - 18% -1,5% = 2 415,00 грн. Згідно із п. 4.4. договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 26-го числа поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. За умовами пункту 3.2.10 договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю об`єкт протягом 10 днів з моменту закінчення строку оренди або припинення дії цього договору з інших підстав. Згідно з пунктом 7.1. договору оренди сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили, та якщо обставини безпосередньо вплинули на виконання даного договору. Сторона, для якої настали обставини непереборної сили, зобов`язана протягом 5 календарних днів повідомити сторону про настання таких обставин. За пунктом 7.2. договору оренди неповідомлення або невчасне повідомлення іншої сторони про дію обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання зобов`язань (а.с. 6-10). З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 01.12.2019 до 30.05.2022 вбачається, що ТОВ «Мед-Сервіс Львів» було сплачено такі суми орендної плати за договором №978 від 10грудня 2019 року: 1) 21 січня 2022 року - 1610 грн. за лютий 2022 року; 2) 23 лютого 2022 року - 1610 грн. за березень 2022 року; 3) у березні 2022 року не внесено орендну плату за квітень 2022 року; 4) 22 квітня 2022 року - 1610 грн. за квітень 2022 року, 5) 12 травня 2022 року - 1610 грн. доплата за лютий-березень 2022 року; 6) 12 травня 2022 року 2415 грн. за травень 2022 року; 7) 24 травня 2022 року 3220 грн. доплата за квітень 2022 року, за червень 2022 року (а.с.14-19). При цьому обставини часткової оплати орендних платежів за січень-лютий 2022 року та повної неоплати за березень 2022 року визнаються відповідачем. За змістом письмової заяви ОСОБА_1 від 19.04.2022, внаслідок порушень зобов`язань орендарем ТОВ «Мед-Сервіс Львів» позивач відмовився від договору та просив розірвати договір оренди №978 від 10.12.2019. Заява була вручена працівнику ТОВ «Мед-Сервіс Львів»20.04.2022 безпосередньо у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де розміщена аптека, що підтверджується відповідним штампом на заяві (а.с.20-21), а також заява була направлена за юридичною адресою відповідача та вручена 11.05.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.22-26). Актом від 29 травня 2022 року, складеному в присутності позивача як власника майна, двох свідків та працівника поліції, встановлено, що в приміщенні частини магазину з убудованим громадським туалетом, яке знаходиться на першому поверсі, за адресою: АДРЕСА_1 , розміщується та здійснюється господарська діяльність, в т.ч. продаж лікарських засобів, аптека із вивіскою «Мед-Сервіс», яка належить ТОВ "Мед-Сервіс Львів" (а.с.27). 29 травня 2022 року здійснено контрольну закупку товару, який реалізовує аптека, що підтверджується фіскальним чеком №3000201649, із зазначенням адреси та часу здійснення розрахункової операції: 29.05.2022 о 10:31 год. (а.с.28). Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права порушуються неналежним виконанням орендарем своїх зобов`язань за договором оренди від 10 грудня 2019 року, а саме через несплату протягом трьох місяців поспіль за січень-березень 2022 року орендної плати, що є законною підставою для відмови орендодавцем в односторонньому порядку від договору оренди та розірвання цього договору між сторонами, у червні 2022 року, після подання 20 квітня 2022 року орендарю у досудовому порядку відповідної заяви про відмову від договору і розірвання договору оренди, в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ "Мед-Сервіс Львів" про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення відповідача з орендованого приміщення. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності та обгрунтованості вимог позивача, оскільки наймач (орендар) не вносив плату за найм (оренду) речі в обумовленому договором оренди розмірі протягом трьох місяців поспіль, тому у ОСОБА_1 виникло законне право відмовитися від договору оренди з вимогою повернути орендовану річ. Договір оренди вважається таким, що є розірваним, з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Тобто орендодавець, відмовившись на законних спонуканнях від договору оренди в односторонньому порядку і про що 11 травня 2022 року був обізнаний відповідач, розірвав правочин, а тому в орендаря відсутні правові підстави для подальшого користування спірним майном об`єктом оренди. З викладених міркувань усунено перешкоди у користуванні нерухомим майном частиною магазину з убудованим громадським туалетом площею 11, 7 кв.м. у АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 , шляхом виселення ТОВ "Мед-Сервіс Львів" з цього приміщення. Проте з такими висновками колегія суддів погоджується частково. Згідно із ст.ст. 11, 16, 202, 509, 530, 538, 610, 626, 627, 629, 631, 651, 653, 759, 765, 782, 783, 785 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій особи, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права та інтересу. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї особи, яка може бути представлена однією або кількома особами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1.) наймач користується річчю всупереч договору призначенню речі; 2.) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3.) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4.) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №456/2076/19, видно, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1.) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2.) розірванні договору в судовому порядку; 3.) відмові від договору за взаємною домовленістю у випадках, передбачених договором та законом; 4.) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; 5.) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). Тобто односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №727/898/19). Крім іншого, постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що 12 травня 2022 року відповідачем було оплачено заборгованість за лютий-березень 2022 року, сплативши на користь орендодавця 1 610, 00 грн. (805 грн. Х 2), а 24 травня 2022 року він доплатив орендну плату за квітень та сплатив одночасно орендну плату за червень 2022 року, що унеможливлює застосування ч. 1 ст. 782 ЦК України, то з огляду на обставини справи та вимоги закону вони не заслуговують на увагу. При цьому правильним є твердження суду про те, що неповна щомісячна оплата орендарем за січень-лютий 2022 року та відсутність оплати за березень 2022 року є неналежним виконанням орендарем договірних зобов`язань (сплатою орендної плати), оскільки є порушенням зобов`язання з недодержанням строку його виконання відповідно до ст.ст. 530, 610 ЦК України. Не заслуговують на увагу аргументи заявника про наявність обставин непереборної сили, що унеможливлювало виконання договірних зобов`язань. Так, згідно із ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Між тим, ТОВ "Мед-Сервіс Львів" всупереч пункту 7.1 договору оренди не повідомило протягом 5 календарних днів орендодавця про настання обставин непереборної сили. Тому відповідно до пункту 7.2 договору оренди неповідомлення або нечасне повідомлення іншої сторони про дію обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відполвідальнсоті за невиконання зобов`язань. Будь-яких доказів з цього приводу відповідачем подано не було, а матеріали справи їх не містять. Не вбачається з матеріалів справи і того, що в зв`язку із обставинами непереборної сили у березні 2022 року спірне приміщення не використовувалося за цільовим призначенням. Більше того, в подальшому орендар належним чином сплачував орендну плату. У постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/9258/20 зроблено висновок, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Норми статей 12, 81 ЦПК України передбачають здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. З огляду на відсутність належних і допустимих доказів не заслуговують на увагу й посилання автора апеляційної скарги на виникнення часткової недоплати внаслідок безпосередніх навмисних шкідливих дій самого позивача. Не можна погодитися через їх необгрунтованість і з доводами про хибне застосування норм матеріального права та правових висновків, передбачених постановами Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, від 26 лютого 2020 року у справі №910/4391/19, від 04 серпня 2021 року у справі №456/2076/19 та Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №912/1385/17. Необгрунтованими є і покликаннями заявника про недодержання судом попередньої інстанції норм процесуального права. Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Окрім того, чіткий і вичерпний перелік випадків, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України. Однак будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, що спонукали би до помилкового розв`язання спірних відносин, чи інших обставин, які є обов`язковим мотивом для унеможливлення законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, заявником зазначено не було, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом не здобуто. Щодо аргументів ТОВ "Мед-Сервіс Львів" про те, що договором оренди не передбачено такої підстави для відмови орендодавця від правочину як несплата протягом трьох місяців поспіль орендної плати орендарем, то вони не заслуговують на увагу. Оскільки нормами ст. 782 ЦК України прямо обумовлено зазначену підставу, що призводить до розірвання договору оренди, тому дане право ОСОБА_1 , як орендодавця, слід вважати таким, що грунтується на вимогах закону, і не може положеннями договору обмежувати (звужувати) його юридичні повноваження як орендодавця. Решта тверджень апеляційної скарги не ґрунтуються на обставинах справи, а тому колегією суддів відхиляються. Разом з тим, не можна погодитися із висновком суду першої інстанції про усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном шляхом виселення відповідача. Так, норми статей 782 і 785 ЦК України чітко передбачають, що у разі відмови орендодавця від договору оренди внаслідок несплати орендарем протягом трьох місяців поспіль орендної плати він має право вимагати повернення речі, яка є об`єктом права оренди. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Щодо обов`язку орендаря, то він зобовязаний негайно повернути орендодавцеві річ у тому стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором. При цьому пунктом 3.2.10 договору оренди передбачено обов`язок орендаря повернути орендодавцю спірне приміщення протягом десяти днів з моменту закінчення строку оренди або припинення дії цього договору з інших підстав. Тобто вимогу про усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом виселення юридичної особи із нежитлового приміщення за обставинами спірних правовідносин застосовано не може бути і є способом захисту права, який не є належним. Згідно із ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19); від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц (провадження № 14-354цс19); від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19); від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19); від 15 вересня 2020 року справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19). У наведеному висновку закладено основний принцип: один спір має вирішуватися судами лише один раз, по одному спору має прийматися лише одне судове рішення. Умови для ефективного захисту права: - належний рівень правничої допомоги - чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу - можливість виконання ухваленого рішення. Окрім того, враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, висловлена у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (14-473цс18), де зазначається, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, з метою очевидного захисту у судовому порядку слід застосувати такі способи захисту порушеного суб`єктивного цивільного права: Розірвати договір оренди нежитлового приміщення, що укладений 10 грудня 2019 року між сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Рівненської області Шмигою М.В. і зареєстрований в реєстрі за №978. Зобов`язати ТОВ "Мед-Сервіс Львів" повернути протягом десяти днів з дня прийняття судового рішення апеляційним судом на користь позивача частину магазину з убудованим громадським туалетом площею 117, 5 кв.м., що знаходиться на першому поверсі по АДРЕСА_1 , у тому стані, якому було одержано. При цьому береться до уваги, що застосування належного та ефективного способу захисту суб`єктивного цивільного права ОСОБА_1 не є виходом за межі доводів та вимог позову і недодержанням принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже спрямовано на поновлення його права відповідно до закону і договору. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003). Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є частково неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спірних правовідносин. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25 липня 2022 року змінити, виклавши резолютивну частину у такій редакції: Розірвати договір оренди нежитлового приміщення, що укладений 10 грудня 2019 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів", посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Рівненської області Шмигою М.В. і зареєстрований в реєстрі за №978. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" повернути протягом десяти днів з дня прийнятя Рівненським апеляційним судом цієї постанови на користь ОСОБА_1 у тому стані, в якому було одержано, частину магазину з убудованим громадським туалетом площею 117, 5 кв.м., що знаходиться на першому поверсі по АДРЕСА_1 , і складає ідеальну частку магазину у розмірі 28/100, а саме приміщення: зал 82, 9 кв.м., кабінет 11, 9 кв.м., коридор 5,1 кв.м., коридор 1, 7 кв.м., туалет 1, 7 кв.м., підсобне 3, 8 кв.м., основне 8, 2 кв.м., тамбур 2, 2 кв.м. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Позивач: ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідач: Товариство зобмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів"; адреса місцезнаходження: вулиця Панікахи, 28д, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ: 34903875. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В.Боймиструк І.В.Вейтас Повний текст постанови складено: 01.11.2022