Постанова Київський апеляційний суд № 372/1542/20

справа № 372/1542/20 головуючий у суді І інстанції Висоцька Г.В. провадження № 22-ц/824/13429/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Суханової Є.М., Сержанюка А.С., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», поданою представником - Артеменком Петром Миколайовичем, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законний представник, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законний представник, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Свої вимоги мотивувало тим, що за позивачем зареєстроване державним реєстратором право власності на двокімнатну квартиру, на яку було звернуто стягнення на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», внаслідок невиконання ОСОБА_1 належним чином взятих на себе зобов`язань. Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з реєстрації в належній йому квартирі третіх осіб у даній справі, але йому було надіслано лист, в якому повідомлялось про відмову в знятті з реєстрації вказаних вище осіб, оскільки відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили щодо вчинення таких дій. Позивач вважає, що так як квартира є власністю АТ «Альфа-Банк», то відповідачем протиправно відмовлено йому у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки для цього існують законні підстави. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законний представник, який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», через представника - Артеменка Петра Миколайовича подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому зазначає, що реєстрація третіх осіб на житловій площі АДРЕСА_1 , не обумовлює набуття ними права користування жилим приміщенням та порушує майнові права позивача. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. 17 листопада 2020 року до суду надійшов відзив Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, згідно якого останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що у разі відсутності судового рішення про позбавлення громадян права користування житловим приміщенням, відсутні правові підстави для зняття з реєстрації мешканців квартири АДРЕСА_1 , які там були зареєстровані на законних підставах. В судовому засіданні представник відповідача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.04.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 403/018/08-Ж, відповідно до умов якого банк надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (придбання нерухомого майна) грошові кошти в сумі 56 000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 403/018/08-Ж між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 04Л-264, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру загальною площею 56,80 кв. м., житловою площею - 32,50 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на те, що ОСОБА_1 не належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання по кредитному договору № 403/018/08-Ж АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» згідно рішення від 15.10.2019 року № 5/2019 АТ «Укрсоцбанк» про його припинення та приєднання до АТ «Альфа-Банк», звернув стягнення на іпотечну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» та п. 4.6.3 Іпотечного договору та звернувся до державного реєстратора Гуцуляк Т.В. Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», яким було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46399974 від 10.04.2019 року та зареєстровано право власності за позивачем на зазначену іпотечну квартиру, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відділ реєстрації фізичних осіб та ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Обухівської міської ради в своєму листі від 22.05.2019 року відмовив АТ «Укрсоцбанк» у знятті з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в належній на праві власності позивачу квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на відсутність судових рішень про позбавлення зазначених громадян права власності на вказану квартиру. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що дії відповідача щодо відмови в знятті з реєстрації третіх осіб у даній справі є протиправними, відповідач діяв у відповідності до вимог встановлених законодавством, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, а тому підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії по зняттю з реєстрації зазначених осіб у судовому порядку відсутні. Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦКУкраїни власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦКУкраїни право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Водночас відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця поживання» № 1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути в даному випадку здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення осіб права власності або права користування житловим приміщенням, про виселення. З огляду на те, що Закон № 1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод в судовому порядку, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Зазначене відповідає правовому висновку, що викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15). Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вважаючи відмову в знятті з реєстрації місця проживання неправомірною, позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною відмови відповідача в знятті з реєстрації місця проживання третіх осіб та зобов`язати відповідача зняти з реєстрації цих осіб у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на праві власності зареєстрована за позивачем. Відповідно до п. 3 «Правил реєстрації місця проживання», реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Відповідно до п. 3 «Правил реєстрації місця проживання», орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів; або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику. Зняття з реєстрації місця проживання на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за відсутності рішення суду про позбавлення права користування спірним житловим приміщенням осіб, місце проживання яких зареєстровано у квартирі, - є неправомірним. Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 820/6316/15). Тому колегія суддів вважає, що перехід права власності до нового власника, його заява та відомості про право власності на нерухоме майно не є тими обставинами та документами, які беззаперечно свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням у розумінні статті 7 Закону № 1382-ІV. А відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідач діяв у відповідності до вимог встановлених законодавством, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії по зняттю з реєстрації зазначених осіб у судовому порядку відсутні. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, зводяться до незгоди з висновками суду та їх оцінкою і спростовуються наявними у справі доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини спору дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому судове рішення, відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», поданою представником - Артеменком Петром Миколайовичем залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: Є.М. Суханова А.С. Сержанюк