Постанова 4822 № 726/700/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 листопада 2020 року м. Чернівці справа № 726/700/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю. секретар Чубрей І.І. позивач Чернівецька міська рада відповідач ОСОБА_1 апеляційна скарга Чернівецької міської ради на ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 жовтня 2020 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Стоцька Л.А. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В травні 2020 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 424 187 гривень 40 копійок збитків у вигляді упущеної вигоди. Посилався на те, що рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 5 жовтня 2018 року за ОСОБА_1 визнано право власності на самочинно побудовану ним адмінбудівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 464,10 кв.м. Відповідач не виконав обов`язку на укладення з Чернівецькою міською радою договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста. Розмір вказаної пайової участі відповідача складає 424 187 гривень 40 копійок. ОСОБА_1 тривалий час не вживає заходів щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, не відповідає на вимогу позивача сплатити вказані вище кошти, що свідчить про спробу замовника будівництва уникнути виконання своїх обов`язків. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 жовтня 2020 року провадження у справі закрито. Суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а тому спірні правовідносини виникли між суб`єктами господарювання. З огляду на вказане спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Чернівецька міська рада просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до Першотравневого районного суду міста Чернівці. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права. Зазначав, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позов про визнання права власності на адмінбудівлю, яка знаходиться по АДРЕСА_1 подавався ОСОБА_1 , як фізичною особою. Наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не підтверджено належними та допустимими доказами, а докази, на які послався суд в ухвалі, були подані відповідачем з порушенням порядку визначеного процесуальним законом. Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 5 жовтня 2018 року за фізичною особою ОСОБА_1 визнано право власності на комерційну нежитлову будівлю літ. «Б», загальною площею 434,50 кв.м., основною 306,90 кв.м. та допоміжною 127,60 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.59-61). З податкових декларацій платника єдиного податку фізичної-особи підприємця від 12 квітня 2019 року та 15 липня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця (а.с.66,67). Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Так, статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Отже, ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Статтею 1 ГК України передбачено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Разом із цим учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно?господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України). Стаття 42 ГК України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Статтями 25 та 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин. Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у частині першій статті 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. У частині першій статті 58 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом. Згідно із частинами першою та третьою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема, безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур, не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Таким чином, вирішення питання щодо розгляду цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства залежить від того, чи виступає ОСОБА_1 у цих правовідносинах як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Згідно пункту 1.3 Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців, затвердженого рішенням міської ради VII скликання від 24 грудня 2015 року, №54 замовник будівництва це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки чи володіє на законних підставах об`єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста це юридичний документ, укладений між Чернівецькою міською радою та замовником будівництва (реконструкції, капітального ремонту), предметом якого є зобов`язання замовника щодо сплати коштів пайової участі на розвиток інфраструктури міста. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь 424 187 гривень 40 копійок збитків у вигляді упущеної вигоди, які були завдані внаслідок невиконання обов`язку відповідача щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста та сплати грошових коштів в рахунок такої пайової участі. Сторонами вказаного договору повинні бути Чернівецька міська рада та замовник будівництва, тобто особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки чи володіє на законних підставах об`єктом будівництва, на якому має намір виконувати будівельні роботи. З рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 5 жовтня 2018 року вбачається, що фізичній особі ОСОБА_1 , належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво комерційної нежитлової будівлі літ. «Б» загальною площею 434,50 кв. м., основною 306,90 кв. м. та допоміжною 127,60 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 , як фізична особа. Право власності на самочинне будівництво визнано за ОСОБА_1 , як фізичною особою. В матеріалах справи відсутні докази про те, що замовником будівництва комерційної нежитлової будівлі літ. «Б» загальною площею 434,50 кв. м., основною 306,90 кв. м. та допоміжною 127,60 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 , був ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець. З огляду на вказане спір у даній справі підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком, який Велика Палата Верховного Суду виклала в постанові від 30 червня 2020 року у справі №235/445/18. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому відповідно до правил статті 379 ЦПК України її слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити. Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 20 жовтня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 26 листопада 2020 року. Головуючий О.О. Одинак Судді М.І. Кулянда Н.Ю. Половінкіна