Постанова 4822 № 726/980/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 січня 2021 року м. Чернівці Справа № 726/980/19 Провадження №22-ц/822/88/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І. Н., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: Чернівецька міська рада, відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Байцар Л.В., дата складання повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року Чернівецька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків. Посилалась на те, що п. 1.17. Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.02.2012 року №136/4 «Про оформлення права власності на квартири, нежитлові будівлі та приміщення» ОСОБА_1 оформлено право приватної власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , на підставі якого згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №165530433 від 06.05.2019 року право власності на новостворене нерухоме майно зареєстроване в реєстрі прав власності, а об`єкту присвоєно номер 27199373101. Згодом позивач добудував додаткові будівлі та споруди: магазин літ. Б площею 371,00 кв.м, адміністративна будівля літ. З площею 183,30 кв.м, склад літ. И площею 117.80 кв.м, сарай літ. К площею 27,97 кв.м на території вищевказаної земельної ділянки, що разом зі складом літ. А, адміністративною будівлею літ. Д., вартовою літ. В., вартовою літ. Г, сараєм літ. Ж, огорожею № 1-3 становлять єдиний майновий комплекс. Вказані відомості знаходять своє відображення у технічному паспорті, де міститься план та технічна характеристика об`єкта нерухомого майна після здійснення самочинного будівництва», за що згідно розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Чернівці повинен був сплатити в бюджет міста кошти. Вказує на те, що за наслідками будівництва ОСОБА_1 збільшено площу нежитлових приміщень на 458,37 кв.м, а наслідками проведених розрахунків величина недоотриманої пайової участі складає 394 503,93 грн. На підставі вище наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки в сумі 394 503,93 грн як неотриману пайову участь при здійсненні добудови до магазину літ. Б адміністративної будівлі літ. З, складу літ. И, сараю літ. К по АДРЕСА_1 , вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 09.11.2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки в сумі 394 503,93 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким провадження у вказаній справі закрити. Апеляційну скаргу заявник мотивує тим, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги заявник зазначає, що спір не підвідомчий судам загальної юрисдикції через статус відповідача як ФОП, а між сторонами спору як такого не було, не було і укладеного договору про сплату пайового внеску, тому застосування норм про відшкодування збитків за порушення договірних зобов`язань в даному випадку не можливе. У відзиві на апеляційну скаргу Чернівецька міська рада зазначає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. З огляду на те, що ОСОБА_1 як фізична особа та замовник будівництва не перерахував кошти на користь територіальної громади міста Чернівці, відтак і Чернівецька міська рада, як представницький орган, звернулась до суду про стягнення коштів в порядку ст.1166 ЦК України. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 09.11.2020 року без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань й заявлених в суді першої інстанції вимог приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що згідно наданого позивачем розрахунку величини пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури м. Чернівці (упущеної вигоди внаслідок невиконання обов`язку в частині сплати пайової участі) з відповідача слід стягнути на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки в сумі 394503,93 грн пайової участі при здійсненні добудови до магазину літ. Б адміністративної будівлі літ. З, складу літ. И, сараю літ. К по АДРЕСА_1 . Апеляційний суд не повністю погоджується із висновком суду першої інстанції, зокрема, в розмірі неотриманих коштів. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним. Згідно зі ст.ст.2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма ст.15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до п.4 ст.1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Частиною 1 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Відповідно до ч.2-3 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Відповідно до ч.ч.5, 6, 8, 9 ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін; невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Згідно ст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стаття 1166 ЦК Українипередбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 28.02.2012 року №136/4 «Про оформлення права власності на квартири, нежитлові будівлі та приміщення» ОСОБА_1 оформлено право приватної власності на будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , в тому числі: адміністративно-складську будівлю літ. А площею 901,10кв.м, будівлю магазину-виставкового салону літ. Б площею 241,70 кв.м, будівлю магазину літ. Д площею 553,50кв.м, вартову літ. В, вартову літ. Г, сарай літ. Ж, огорожу №1-3, у зв`язку із прийняттям будівлі в експлуатацію. Згідно рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 20.04.2018 року у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва за ОСОБА_3 визнано право власності на громадський будинок по АДРЕСА_1 , що після реконструкції складається із нежитлових будівель та споруд. За наслідками будівництва, відповідачем збільшено площу нежитлових приміщень на 458,37 кв.м, чим, згідно розрахунків Чернівецької міської ради, він збільшив величину пайової участі у розвитку інфраструктури міста, яка складає 394 503,93 грн. Таким чином, оскільки право на самочинну добудову за відповідачем як фізичною особою визнано в судовому порядку, це унеможливило сплату пайової участі у зазначений вище спосіб, що стало наслідком недоотримання бюджетом міста 10% вартості такого майна. Проте, зазначені нормативні акти не передбачають звільнення від сплати такого внеску в разі встановлення права на об`єкт за рішенням суду, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність такого обов`язку у ОСОБА_1 та непідвідомчість цього спору судам загальної юрисдикції. При наведенні розрахунку величини пайової участі (внеску) у розвитку інфраструктури м. Чернівці суд першої інстанції погодився із заявленою позивачем сумою та керувався опосередкованою вартістю спорудження об`єкта житла 8 606,67 грн, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції (а.с. 11). Згідно п.1.4.2. Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівців (надалі Положення), яке затверджене рішенням Чернівецької міської ради від 24.12.2015р. №54, дія Положення поширюється на замовників, які здійснили будівництво (реконструкцію, капітальний ремонт) об`єктів, при цьому, не уклавши договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців, або здають (здали) їх в експлуатацію після набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», не надавши своєчасно належним чином у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) до Уповноваженого органу містобудування та архітектури щодо здійснення такого будівництва (самовільно збудовані об`єкти) і при спорудженні яких не було вирішене питання прийняття пайової участі. Порядок розрахунку розміру пайової участі повинен відповідати не тільки нормам закону, але й положенням акту органу місцевого самоврядування, в даному випадку Положення про порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Чернівці, затвердженого рішенням від 24.12.2015 року №54. Відповідно п.2.1.1 Положення визначено, що розмір пайової участі замовника становить 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта містобудування для нежитлових будівель та/або споруд. При цьому, пункт 2.2.1 встановлює, що якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами або за бажанням замовника будівництва, вона визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності у м. Чернівцях (показник опосередкованої вартості спорядження об`єктів житла для Чернівецької області (без урахування ПДВ), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України станом на момент проведення розрахунку. Відхиляючи для розрахунку наданий замовником (відповідачем) зведений кошторисний розрахунок, суд першої інстанції вірно зіслався на п. 2.2.2. Положення, згідно якого якщо одиниця створеної потужності об`єкта, розрахована на підставі наданого замовником будівництва зведеного кошторисного розрахунку, менша за встановлені органом місцевого самоврядування нормативи для одиниці створеної потужності (опосередкована вартість спорудження житла у Чернівецькій області (без урахування ПДВ) відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), такий кошторисний розрахунок повинен мати висновок (експертну оцінку) ДП «Укрдержбудекспертизи». Проте, визначаючи суму пайової участі відповідно до п. 2.2.1. Положення суд першої інстанції не звернув увагу, що для його застосування обов`язковим є наявність однієї із умов: згода замовника або відсутність кошторисної вартості будівельного об`єкта. З матеріалів справи не вбачається згода замовника (власника), проте встановлена кошторисна вартість будівництва визначена на підставі висновку судової будівельно-технічної експертизи № 511 від 17.02.2020 року, проведеної на замовлення адвоката М.О. Дубця, згідно якої вартість будівельних робіт, пов`язаних з будівництвом адміністративної будівлі, магазину, складських приміщень по АДРЕСА_1 , згідно переліку будівельних робіт, наведених в дефектному акті від 3.01.2015 року, становить 663 568 грн. Таким чином, норми законодавства покладають на замовника об`єкта містобудування обов`язок сплати кошти на розвиток інфраструктури відповідного населеного пункту у розмірі 10% кошторисної вартості добудови, що складає (663568:100)*10%=66356,80 грн. За таких обставин, з ОСОБА_1 підлягали стягненню на користь Чернівецької міської ради заподіяні збитки в сумі 66356,80 грн несплаченої пайової участі при здійсненні добудови до магазину літ. Б адміністративної будівлі літ. З, складу літ. И, сараю літ. К по АДРЕСА_1 . Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, із урахуванням вказаних норм матеріального права, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо відсутності обов`язку сплачувати пайовий внесок не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення та закриття провадження. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пп.1, 3-4 ч.1 та абз.2 ч.2 ст.376 ЦПК Українисамостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення заподіяних збитків в сумі 394 503,93 грн зміні із врахуванням викладених мотивів щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Чернівецької міської ради заподіяних збитків у формі недоотриманої суми пайової участі при здійсненні добудови до магазину літ. Б, адміністративної будівлі літ. З, складу літ. И, сараю літ. К по АДРЕСА_1 розміром 66356,80 грн. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч.1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до підпункту «в» п.4 ч. 1 ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Згідно матеріалів справи позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 5917,56 грн, при поданні апеляційної скарги на рішення суду відповідач сплатив 8877 грн. Апеляційним судом позовні вимоги Чернівецької міської ради задоволено на 16,8%, апелянта на 83,2%, що з урахованими взаємозаліку сплачених сторонами витрат в суді першої і апеляційної інстанцій та пропорційності розміру задоволених позовних вимог з Чернівецької міської ради слід стягнути на користь ОСОБА_1 6391,51 грн. На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2020 року змінити. Визначити до стягнення з ОСОБА_1 66356 (шістдесят шість тисяч триста п`ятдесят шість) гривень 80 копійок. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 6391 (шість тисяч триста дев`яносто одну гривню) 51 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий І.Н. Лисак Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк