Постанова 4808 № 338/533/20

Справа № 338/533/20 Провадження № 22-ц/4808/1177/20 Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Ярохович Тетяни Анатоліївни на рішення Богородчанського районного суду від 20 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Шишка О. А. в смт.Богородчани, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк, звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивовано тим, що 13 березня 2013 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н шляхом підписанням заяви, згідно умов якого останній отримав у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник підписав заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку». Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. З метою пошуку спадкоємців боржника банк звернувся до Богородчанської нотаріальної контори з листом-претензією, на який 05.10.2018 року надійшла відповідь про те, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, при цьому спадкова справа заведена на підставі претензії АТ КБ "ПриватБанк". Вважає, що відповідачі, будучи на час смерті зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , та не заявивши про відмову від спадщини, по факту прийняли її після смерті ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України. У зв`язку з цим 12.09.2019 року на адресу відповідачів було направлено лист-претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, однак у добровільному порядку відповідачі борг не повернули. На день смерті позичальника ОСОБА_3 утворилась заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 7187,55 грн. У зв`язку з цим просять стягнути з відповідачів вище зазначену заборгованість за даним кредитним договором в сумі 7187,55 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн. Рішенням Богородчанського районного суду від 20 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, №б/н від 13.03.2013 року. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ ПриватБанк подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, відповідачі незалежно від неотримання свідоцтва про право на спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 , набули права на спадкове майно. Зазначене випливає із спільного проживання на день смерті відповідачів з ОСОБА_3 , тобто є такими, що прийняли спадщину. Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надали доказів, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредитному договору. Отже на них лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні 11 листопада 2020 року представник АТ КБ ПриватБанк доводи апеляційної скарги підтримала, просить задовольнити цю скаргу. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено наявності будь-якого спадкового майна після смерті ОСОБА_3 та одержання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 майна у спадок, тому у задоволенні позову відмовив. Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Судом встановлено, що 13 березня 2013 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.13 ). До кредитного договору Банк надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви позичальника, Витяг з Тарифів карт Банку «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. За розрахунком Банку станом на 24 вересня 2019 року за кредитним договором виникла заборгованість за тілом кредиту в сумі - 7187,55 грн (а.с.11-12). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.10.2017 року, актовий запис № 6, (а.с.52). З листа Державного нотаріуса Богородчанської районної нотаріальної контори № 02-14/344 від 05.10.2018 року та матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися (а.с.60) 04 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 претензію про добровільне погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 1282 ЦК України(а.а.59) Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України). Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Листом-відповіддю Державного нотаріуса Богородчанської районної нотаріальної контори № 02-14/344 від 05.10.2018 року та матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися (а.с.60). Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявили про відмову від прийняття спадщини, відповідачі таких доказів не подав. Відповідно до довідки Хмелівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 11 серпня 2020 року № 252 у будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживав позичальник ОСОБА_3 і який на думку позивача, є об`єктом спадкування, зареєстровані: ОСОБА_4 , 1977 року народження, ОСОБА_5 , 2000 року народження, ОСОБА_1 , 1981 року народження, ОСОБА_2 1978 року народження, ОСОБА_6 1996 року народження, ОСОБА_7 1997 року народження, ОСОБА_8 , 1949 року народження. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для його вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених частиною третьою статті 1268 ЦК України для стягнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості за кредитним укладеним 13 березня 2013 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 , оскільки банком відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України не подано доказів про належність боржнику спадкового майна, а згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачі проживали з боржником за адресою: АДРЕСА_1 , не заявляли про відмову від спадщини, по факту прийняли її після смерті ОСОБА_3 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, тому на них лежить обов`язок щодо відшкодування боргу спадкодавця в повному обсязі, так як грунтуються на припущеннях. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в даній справі становить 7187,55 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн*100=210 200 грн). Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" Ярохович Тетяни Анатоліївни залишити без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду від 20 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст складено 26 листопада 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук В.А.Девляшевський