Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6384/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6384/19 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Епель О.В., Чаку Є.В., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» (далі - Позивач, ТОВ «ФК «Октава фінанс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2018 року №0067961409. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Октава фінанс» зобов`язане використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій, однак, оскільки Позивач не належить до уповноважених банків, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу валюти на підставі агентських угод з уповноваженими банками, то застосування до нього санкцій, передбачених ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг», є безпідставним. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що ТОВ «ФК «Октава фінанс» зобов`язане використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій, а тому до нього правомірно застосовано штрафні санкції, передбачені п. 1 ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. п. 2, 5 ст. 4 цього Закону. Після усунення визначених в ухвалі від 14.08.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.11.2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Октава фінанс» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно неодноразово висловленої Верховним Судом позиції санкції, передбачені ст. 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сферах торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог ст. 4 цього ж Закону можуть бути застосовані лише до уповноважених банків та їх агентів. У судовому засіданні представник Відповідача просив задовольнити вимоги апеляційної скарги з викладених у ній доводів та підстав. Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника учасника справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2018 року працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області на підставі наказу від 10.12.2018 року №1976, направлень на перевірку від 10.12.2018 року №3041/14-05 та №3042/14-05 було проведено фактичну перевірку обмінного пункту за адресою: м. Свалява, вул. Борканюка, 42, що належить ТОВ «ФК «Октава фінанс». У ході перевірки податковим органом було встановлено перед початком перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію із придбання 20,00 доларів США по курсу 27,89 грн. за 1 долар на загальну суму 557,80 грн. Разом з тим, дані кошти через реєстратор розрахункових операцій не проводилися, розрахунковий документ встановленого взірця не видавався. Наведене, на переконання контролюючого органу, свідчить про порушення Позивачем п. п. 2, 5, 7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Результати перевірки зафіксовані в акті від 13.12.2018 року №0713/0716/2655/РР/39628794. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 27.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0067961409, яким до Позивача застосовано штрафні санкції за порушення п. п. 2, 5 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1 700,00 грн. згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п. 1 ст. 18 указаного вище Закону. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 1, 4, 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року №502, а також висновків Верховного Суду в аналогічній категорії справ, прийшов до висновку на відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки до відповідальності порушення встановленого законодавством порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти може бути притягнуто лише уповноважений банк або його агентів. З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року №547 затверджено Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти (далі - Порядок №547). Приписи пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІІ Порядку №547 визначають, що уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв`язку та їх агенти (далі - суб`єкти господарювання), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв`язку національного оператора поштового зв`язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи. Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування «операції з купівлі-продажу іноземної валюти» за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО. Згідно абз. 2 п. 3 розділу ІІІ Порядку №547 суб`єкти господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов`язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про існування нормативно закріпленого обов`язку у суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій. Відтак, зважаючи на те, що, як встановлено судом першої інстанції, згідно виданої Національним банком України Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 20.11.2015 року №165 (а.с. 68) ТОВ «ФК «Октава фінанс» має право на здійснення діяльності з обміну валют, наведені вище положення законодавства щодо обов`язковості застосування реєстраторів розрахункових операцій у своїй діяльності у повній мірі поширюються на Позивача. Згідно п. 1 розділу І Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 року №502 (далі - Інструкція №502), остання визначає порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом. Абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Інструкції №502 передбачено, що фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, зокрема, після реєстрації РРО в органі доходів і зборів. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що обов`язок суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі про РРО та Порядку №547. Натомість, приписи Інструкції №502 регулюють виключно питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України, не включаючи до кола правовідносин порядок застосування та реєстрації реєстраторів розрахункових операцій. З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про існування у Позивача обов`язку з використання РРО при здійсненні валютно-обмінних операцій. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно п. п. 2, 5 ст. 4 Закону уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції. Відповідальність за вказані порушення у вигляді фінансових санкцій передбачена статтею 18 Закону, де вказано, що у разі порушення встановленого цим Законом порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками, за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірах, визначених цією статтею. З аналізу вказаних норм вбачається, що зазначені фінансові санкції, передбачені статею18 Закону, застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 року у справі № 826/15581/16. В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що Позивач не належить до уповноважених банків або його агентів, а є небанківською фінансовою установою і здійснює свою діяльність відповідно до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій 20.11.2015 року № 165, виданої Національним банком України. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування до Позивача санкцій, встановлених статтею 18 Закону, оскільки останній не є суб`єктом (уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками), до якого такі санкції можуть застосовуватися. Натомість, відповідальність за вчинене ТОВ «ФК «Октава фінанс» правопорушення встановлена статтею 17 Закону, яка, однак, в контексті заявлених порушень ГУ ДФС у м. Києві застосована не була. Аналогічна позиція щодо цього ж суб`єкта господарювання висловлена Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 року у справі № 826/13412/17 та від 16.07.2020 року у справі № 826/9164/17. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді О.В. Епель Є.В. Чаку Повний текст постанови складено « 25» листопада 2020 року.