Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5186/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5186/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавц виконавчого органу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, третя особа - АТ "КБ ПРИВАТ БАНК", в якому просила суд: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченко Владислава Геннадійовича від 20.02.2020 ВП№58336651 про арешт коштів ОСОБА_1 в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 відкритий ім`я ОСОБА_1 АТ КБ "Приват Банк". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що винесенням спірної постанови відповідач порушив її права на вільне володіння, користування та розпорядження грошовими коштами на її банківському рахунку, який по суті є соціальним та має особливий статус використання. На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.02.2020 приватним виконавцем Татарченком В.Г. прийнято постанову від про відкриття виконавчого провадження №58336651 щодо виконання виконавчого листа №753/23977/17 від 13.11.2018. 04.05.2020 приватним виконавцем Татарченком В.Г. прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №58336651, якою накладено арешт на рахунки боржника - ОСОБА_1 , відкриті в установах банку, а саме: "Укргазбанк", АТ "УкрСиббанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "Укрексімбанк", "АТ "ПроКредит Банк", АТ "Сбербанк", АТ "Правекс Банк", АТ "Креді Агріколь Банк", АТ "Пумб", АТ "КБ "Приватбанк" крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Згідно довідки №63/03 від 04.03.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Бородянської РДА відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми". Довідкою від 27.02.2020 виданою АТ "КБ "Приватбанк" підтверджується, те що картка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 під`єднана до ЗП проекту "УПСЗН Бородянського р-ну., Київської області. Відповідно до довідки від 16.06.2020 виданою АТ "КБ "Приватбанк" на картку № НОМЕР_2 надходить соціальна допомога ОСОБА_1 ; рахунок №47312119104398288 обмежений згідно з постановою про накладення штрафу ВП №58336651 від 21.02.2020. 07.04.2020 позивач звернулася до приватного виконавця Татарченка В.Г. із заявою про зняття арешту з карткового рахунку № НОМЕР_2 відкритого Ат "КБ "Приватбанк" який має спеціальний режим. Вважаючи протиправною постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 відкритий ім`я ОСОБА_1 АТ КБ "Приват Банк", позивач звернулась з позовом до суду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404). Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Пунктом 5 частини першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Згідно з частиною першою - четвертою, десятою пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п.7 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно з ч.3 ст. 52 Закону №1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом. Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рахунок боржника, на кошти якого виконавцем був накладений арешт, є поточними рахунками боржника, які використовуються для зберігання соціальних виплат. Проте, на цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки соціальної виплати, як вказано в довідці Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк". Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Також Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на вищевказані рахунки виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що рахунок на який накладено арешт це рахунок зі спеціальним режимом. З матеріалів справи не встановлено, що боржник надав достатньо доказів виконавцю про те,що рахунок має спеціальний режим, та є таким на який згідно з ЗУ «Про виконавче провадження» не можливо накладати арешт. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведено, що рахунок наділеней спеціальним статусом та використовуються виключно для зарахування соціальних виплат, тому накладення арешту на кошти розміщенні на вказанму рахунку не суперечить нормам Закону України "Про виконавче провадження", постанова про арешт коштів боржника є правомірною та не підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Татарченка Владислава Геннадійовича - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Повний текст постанови складено 24 листопада 2020 року.