Постанова Одеський апеляційний суд № 521/6887/20

Номер провадження: 33/813/1383/20 Номер справи місцевого суду: 521/6887/20 Головуючий у першій інстанції Крижановський О. В. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.11.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії, судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М., при секретарі Фабіжевській Т.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №756329 від 11.04.2020р., ОСОБА_1 11 квітня 2020 року о 00.26 год. здійснювала роботу грального бізнесу та прийом відвідувачів, за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила вимоги, які передбачені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 44-3 КУпАП (а. с. 1), Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, також стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн. (а. с. 12). Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року, та прийняти нову постанову, якою звільнити її від адміністративної відповідальності згідно ст. 22 КУпАП за малозначністю, обмежившись оголошенням усного зауваження. Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року, мотивуючи тим, що справа була розглянута за її відсутності, про дату та час розгляду справи вона не сповіщалась, копію оскаржуваної постанови суду отримала лише 28 жовтня 2020 року, тому не мала можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів з дати її винесення. Частиною 2 ст. 294 КУпАП, встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції. Враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, вважаю за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до п. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ст.44-3 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Статтями 1, 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000р., визначено, що карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Диспозиція статті44-3 КУпАП не встановлює конкретних правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм під час дії карантину, адміністративних та медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, обмеженнь прав фізичних і юридичних осіб та додаткових обов`язків. Отже, стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. В даному конкретному випадку на вимоги постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020р. (в редакції на момент вчинення адміністративного правопорушення - 11.04.2020р.), яка зазначена в протоколі працівником поліції. Відповідно до положень постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020р., на виконання статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020р. Кабінет Міністрів України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України встановив карантин. До 24 квітня 2020 року заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім передбачених законодавством. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційним судом встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 вимог постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020р., за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 44-3 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №756329 від 11.04.2020р., який складений уповноваженою особою, його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, при цьому протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 (а. с. 1); - письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 5-6); - рапортом заступника начальника СП №1 Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, про повідомлення на службу «102» про факт вчинення адміністративного правопорушення (а. с. 3). Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, крім того не оспорюється безпосередньо ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Разом з цим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та застосував занадто суворий вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 22 КпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою), виходячи з того, що малозначні правопорушення - це такі діяння, які: 1) не являють собою великої суспільної небезпеки, 2) у вчиненні яких порушник щиро розкаявся, 3) не заподіяли або не здатні були заподіяти значної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим, охоронюваним законом, цінностям. Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначені ст. 34 КУпАП, до яких зокрема відноситься: щире розкаяння винного; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Крім того, орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення, у вчиненому розкаюється, у зв`язку з чим дану обставину, яка прямо передбачена ст. 34 КУпАП, необхідно визнати, такою, що пом`якшує відповідальність. Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , яка раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину, ступінь її вини, вік, рід занять та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для недопущення подібної поведінки надалі, та досягнення виховного впливу. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Керуючись ст. ст. 22, 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП, в частині накладеного адміністративного стягнення - змінити. Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП та обмежитись усним зауваженням. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький