Постанова Донецький апеляційний суд № 235/1102/17

Єдиний унікальний номер 235/1102/17 Номер провадження 22-ц/804/3166/20 Єдиний унікальний номер 235/1102/17 Номер провадження 22-ц/804/3166/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості (суддя першої інстанції Величко О.В. повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 року), В С Т А Н О В И В: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року у розмірі 164 219,13 грн., та судовий збір у розмірі 2463,29 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року в сумі 164 219,13 грн. понесений судовий збір в сумі 2463,29 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення за кредитним договором є безпідставними, а долучений Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року укладений між ПАТ «ОТП банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» та сам договір не підвереджують перехід права первісного кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року, оскільки за Договором про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року передавалися зобов`язання за іншим договором, а саме за договором № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року. Наявні в матеріалах документи не є належними доказами переходу права первісного кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року. Наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції, щодо дати укладення кредитного договору, було зроблено на припущеннях, з безпідставним посиланням на дату додаткового договору - «13.03.2009», до того ж , з яких причин суд припустив, що в Додатку № 1 вказано дату додаткового договору саме «13.03.2009», тоді як в дійсності додаткових договорів до кредитного договору № CL-104/269/2008 від 13.02.2008 року підписано декілька, а саме: 1) Додатковий договір № 1 від 13.09.2009 року, 2) Додатковий договір №1 від 13.10.2009 року, 3) Додатковий договір № 2 від 24.12.2012 року. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції в порушення вимог ст. 77, ч.4 ст. 82, ст.. 264 ЦПК України, не з`ясував всі обставини справи, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та безпідставно прийняв як належні докази по справі: долучений Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» та сам договір. ОСОБА_1 , просив рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Від Директора ТОВ «Українська факторингова компанія» І.В. Мала надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає що факт відступлення права вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 саме ТОВ «Українська факторингова компанія» є доведеним, оскільки: в Реєстрі боржників під № 52 вірно зазначено номер кредитного договору та його сторони, факт відступлення права вимоги з зазначеним договором не оспорюється первісним кредитором, цей факт підтверджується доказами, що містяться у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. ОСОБА_3 просила рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 164219,13 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2102*100 = 210 200), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») укладеного кредитний договір № CL-104/269/2008, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 26425,74 доларів США на строк до 13.02.2015 року. ( а. с. 4-8). Дата остаточного повернення кредиту згідно умов договору - 13.02.2015 року ( а. с. 3). Відповідно до п. 1.5.1 Договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або перерахуванням на поточний рахунок. В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 від 13.03.2009 року, відповідно до якого були внесені зміни щодо графіку платежів та порядку погашення прострочених боргових зобов`язань ( а.с. 9-10). Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди сторони домовились, що у випадку виникнення розбіжностей між положеннями кредитного договору та цього додаткового договору положення Додаткового договору підлягають пріоритетному застосуванню, якщо інше не передбачено умовами цього Договору ( а.с. 9). 24.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року, відповідно до якого змінено графік платежів, визначена остаточна дата погашення кредиту - 13.02.2015 року ( а. с. 7, 13-15). В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Договір поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008 та Додатковий договір № 1 до Договору поруки від 24.12.2012 року, відповідно до якого поручитель зобов`язалась відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 12.10.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги № 12/10/16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 перейшло до факторингової компанії. Судом встановлено, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим 02.03.2017 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Голосіївського райсуда м. Києва від 27.01.2020 року визнано припиненими зобов`язання за договором поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк». ( а.с. 208-209). Рішенням суду від 27.01.2020 року встановлено, що саме з 13.02.2015 року Банк набув права вимоги як до позичальника, так і до поручителя щодо повернення всієї суми заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків. ( а. с. 208). ТОВ «Українська факторингова компанія» як новий кредитор згідно договору про відступлення права вимоги від 12.10.2016 року, набув прав вимоги за кредитними договорами в розмірах, зазначених в Реєстрі боржників, звернулось до відповідачів з вимогою про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Вимога щодо повернення всієї суми заборгованості виникла у ПАТ «ОТП Банк» 13.02.2015 року, а з 12.10.2016 року передана новому кредитору. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 є відповідальним перед ТОВ «Українська страхова компанія» за кредитним зобов`язанням, що виникли з договору № CL-104/269/2008 від 13.02.2008 року в сумі 164219,13 грн. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України). Відповідно о п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 1 ст. 514 ЦК України). Судом встановлено, що 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») укладеного кредитний договір № CL-104/269/2008, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 26425,74 доларів США на строк до 13.02.2015 року (а. с. 4-8). Дата остаточного повернення кредиту згідно умов договору - 13.02.2015 року ( а. с. 3). В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 від 13.03.2009 року, відповідно до якого були внесені зміни щодо графіку платежів та порядку погашення прострочених боргових зобов`язань (а.с. 9-10). 24.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року, відповідно до якого змінено графік платежів, визначена остаточна дата погашення кредиту - 13.02.2015 року (а. с. 7, 13-15). В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Договір поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008 та Додатковий договір № 1 до Договору поруки від 24.12.2012 року, відповідно до якого поручитель зобов`язалась відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 12.10.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги № 12/10/16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 перейшло до факторингової компанії. Згідно додатку 1 до договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_5 , зазначено в реєстрі боржників від № 52, кредитний договір № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року. З наданою позивачем довідки вбачається, що жодних платежів за договором № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року в рахунок погашення заборгованості з моменту отримання права вимоги з 12.10.2016 року по теперішній час не було здійснено. ТОВ «Українська факторингова компанія» надала до відзиву копію Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до якого вбачається, що обтяження зареєстровано 29.09.2016 року за № 15992398 на підставі договору застави автотранспортного засобу, серія номер: PCL - 104/269/2008 виданий 13.02.2008 року. Доводи відповідача стосовно того, що право вимоги за договором CL - 104/269/2008 від 13.02.2008 року не перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» зводяться до не згоди з рішенням суду першої інстанції. В оскаржуваному рішенні вірно було зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.01.2020 року право грошової вимоги за кредитним договором CL - 104/269/2008 перейшло до факторингової компанії, про що зазначено у третьому абзаці зазначеного рішення (т1 а.с.242), а тому доводи скарги, стовно того, що судом не встановлювався факт переходу права до факторингової компанії є безпідставними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів переходу прав та обов`язків до ТОВ «Українська факторингова компанія» безпідставні, оскільки вони наявні у матеріалах справи та їм надано належну правову оцінку. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи, викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2020 року. Судді: О. В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. КішкінаЄдиний унікальний номер 235/1102/17 Номер провадження 22-ц/804/3166/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості (суддя першої інстанції Величко О.В. повний текст судового рішення складено 14 серпня 2020 року), В С Т А Н О В И В: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року у розмірі 164 219,13 грн., та судовий збір у розмірі 2463,29 грн. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Акціонерне товариство «ОТП Банк» про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заборгованість за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року в сумі 164 219,13 грн. понесений судовий збір в сумі 2463,29 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що вимоги ТОВ «Українська факторингова компанія» до ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 про стягнення за кредитним договором є безпідставними, а долучений Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року укладений між ПАТ «ОТП банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» та сам договір не підвереджують перехід права первісного кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року, оскільки за Договором про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року передавалися зобов`язання за іншим договором, а саме за договором № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року. Наявні в матеріалах документи не є належними доказами переходу права первісного кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № CL-1047/269/2008 від 13.02.2008 року. Наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції, щодо дати укладення кредитного договору, було зроблено на припущеннях, з безпідставним посиланням на дату додаткового договору - «13.03.2009», до того ж , з яких причин суд припустив, що в Додатку № 1 вказано дату додаткового договору саме «13.03.2009», тоді як в дійсності додаткових договорів до кредитного договору № CL-104/269/2008 від 13.02.2008 року підписано декілька, а саме: 1) Додатковий договір № 1 від 13.09.2009 року, 2) Додатковий договір №1 від 13.10.2009 року, 3) Додатковий договір № 2 від 24.12.2012 року. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції в порушення вимог ст. 77, ч.4 ст. 82, ст.. 264 ЦПК України, не з`ясував всі обставини справи, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та безпідставно прийняв як належні докази по справі: долучений Додаток № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» та сам договір. ОСОБА_1 , просив рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Від Директора ТОВ «Українська факторингова компанія» І.В. Мала надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає що факт відступлення права вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 саме ТОВ «Українська факторингова компанія» є доведеним, оскільки: в Реєстрі боржників під № 52 вірно зазначено номер кредитного договору та його сторони, факт відступлення права вимоги з зазначеним договором не оспорюється первісним кредитором, цей факт підтверджується доказами, що містяться у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. ОСОБА_3 просила рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 164219,13 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2102*100 = 210 200), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») укладеного кредитний договір № CL-104/269/2008, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 26425,74 доларів США на строк до 13.02.2015 року. ( а. с. 4-8). Дата остаточного повернення кредиту згідно умов договору - 13.02.2015 року ( а. с. 3). Відповідно до п. 1.5.1 Договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або перерахуванням на поточний рахунок. В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 від 13.03.2009 року, відповідно до якого були внесені зміни щодо графіку платежів та порядку погашення прострочених боргових зобов`язань ( а.с. 9-10). Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди сторони домовились, що у випадку виникнення розбіжностей між положеннями кредитного договору та цього додаткового договору положення Додаткового договору підлягають пріоритетному застосуванню, якщо інше не передбачено умовами цього Договору ( а.с. 9). 24.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року, відповідно до якого змінено графік платежів, визначена остаточна дата погашення кредиту - 13.02.2015 року ( а. с. 7, 13-15). В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Договір поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008 та Додатковий договір № 1 до Договору поруки від 24.12.2012 року, відповідно до якого поручитель зобов`язалась відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 12.10.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги № 12/10/16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 перейшло до факторингової компанії. Судом встановлено, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим 02.03.2017 року ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Голосіївського райсуда м. Києва від 27.01.2020 року визнано припиненими зобов`язання за договором поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк». ( а.с. 208-209). Рішенням суду від 27.01.2020 року встановлено, що саме з 13.02.2015 року Банк набув права вимоги як до позичальника, так і до поручителя щодо повернення всієї суми заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків. ( а. с. 208). ТОВ «Українська факторингова компанія» як новий кредитор згідно договору про відступлення права вимоги від 12.10.2016 року, набув прав вимоги за кредитними договорами в розмірах, зазначених в Реєстрі боржників, звернулось до відповідачів з вимогою про повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Вимога щодо повернення всієї суми заборгованості виникла у ПАТ «ОТП Банк» 13.02.2015 року, а з 12.10.2016 року передана новому кредитору. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 є відповідальним перед ТОВ «Українська страхова компанія» за кредитним зобов`язанням, що виникли з договору № CL-104/269/2008 від 13.02.2008 року в сумі 164219,13 грн. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ( стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України). Відповідно о п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ( ч. 1 ст. 514 ЦК України). Судом встановлено, що 13.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») укладеного кредитний договір № CL-104/269/2008, відповідно до якого позичальник отримав кредит в розмірі 26425,74 доларів США на строк до 13.02.2015 року (а. с. 4-8). Дата остаточного повернення кредиту згідно умов договору - 13.02.2015 року ( а. с. 3). В подальшому між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 1 від 13.03.2009 року, відповідно до якого були внесені зміни щодо графіку платежів та порядку погашення прострочених боргових зобов`язань (а.с. 9-10). 24.12.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору від 13.02.2008 року, відповідно до якого змінено графік платежів, визначена остаточна дата погашення кредиту - 13.02.2015 року (а. с. 7, 13-15). В забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено Договір поруки від 13.02.2008 року № SR-CL-104/269/2008 та Додатковий договір № 1 до Договору поруки від 24.12.2012 року, відповідно до якого поручитель зобов`язалась відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його боргових зобов`язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 12.10.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Українська факторингова компанія» укладено Договір відступлення права вимоги № 12/10/16, за яким право грошової вимоги за кредитним договором № CL-104/269/2008 перейшло до факторингової компанії. Згідно додатку 1 до договору про відступлення права вимоги № 12/10/16 від 12.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_5 , зазначено в реєстрі боржників від № 52, кредитний договір № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року. З наданою позивачем довідки вбачається, що жодних платежів за договором № CL-104/269/2008 від 13.03.2009 року в рахунок погашення заборгованості з моменту отримання права вимоги з 12.10.2016 року по теперішній час не було здійснено. ТОВ «Українська факторингова компанія» надала до відзиву копію Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідно до якого вбачається, що обтяження зареєстровано 29.09.2016 року за № 15992398 на підставі договору застави автотранспортного засобу, серія номер: PCL - 104/269/2008 виданий 13.02.2008 року. Доводи відповідача стосовно того, що право вимоги за договором CL - 104/269/2008 від 13.02.2008 року не перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія» зводяться до не згоди з рішенням суду першої інстанції. В оскаржуваному рішенні вірно було зазначено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.01.2020 року право грошової вимоги за кредитним договором CL - 104/269/2008 перейшло до факторингової компанії, про що зазначено у третьому абзаці зазначеного рішення (т1 а.с.242), а тому доводи скарги, стовно того, що судом не встановлювався факт переходу права до факторингової компанії є безпідставними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів переходу прав та обов`язків до ТОВ «Українська факторингова компанія» безпідставні, оскільки вони наявні у матеріалах справи та їм надано належну правову оцінку. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Доводи, викладені в апеляційній скарзі не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2020 року. Судді: О. В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. Кішкіна