Постанова 4804 № 225/5689/16-ц

Єдиний унікальний номер 225/5689/16-ц Номер провадження 22-ц/804/3463/20 Головуючий у 1 інстанції Геря О.Г. Єдиний унікальний номер 225/5689/16-ц Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/3463/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд в складі: судді-доповідача Папоян В.В. суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 січня 2017 року цивільну справу №225/5689/16-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (головуючий у 1 інстанції суддя Геря О.Г.), В С Т А Н О В И В : У жовтні 2016 року позивач звернувся з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 11.05.2010 року між ним і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 15000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Натомість відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав і станом на 31 серпня 2016 року наявна загальна сума заборгованості за кредитним договором 68810 грн 02 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14708,94 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 50248,22 грн, заборгованість за пенею та комісією - 100 грн., а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 3252,86 грн (процентна складова). У зв`язку з викладеним АТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 68810 грн 02 коп., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 1378 грн. Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 16 січня 2017 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 14708 грн 94 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 50248 грн 22 коп. В іншій частині позовних вимог було відмовлено, також вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 03.08.2020 року відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 17 вересня 2020 року була залишена без задоволення. Не погодившись з зазначеним рішенням щодо стягнення заборгованості по відсоткам у розмірі 50248,22 грн, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог. В обґрунтування доводів зазначає, що розмір процентної ставки є неузгодженим, позивач не інформуючи відповідача збільшував процентну ставку. Крім того, строк дії картки сплив у квітні 2017 року та право кредитодавця нараховувати передбачені договору проценти припиняється після спливу строку кредитування. Також зазначає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині не навів розрахунку боргу, не зазначив, за який час та за якою ставкою нараховувалися проценти. Також посилається на судову практику у подібних правовідносинах. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Оскільки апеляційним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі та зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд якої відповідно до п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Відповідачем рішення суду оскаржено лише в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів. В іншій частині сторонами рішення суду не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610 ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням законодавства є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 11.05.2010 року ПАТ Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є АТ Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір шляхом оформлення і підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві, яка містить особистий підпис позичальника, зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг; а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг. Зазначено вид платіжної картки - кредитка «Універсальна» та кредитний ліміт у 8000 грн. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів по престижним карткам Visa, а сааме по картці Універсальна, та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/. Як убачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте відповідачем порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 серпня 2016 року становив 68810 грн 02 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 14708,94 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 50248,22 грн., заборгованість за пенею та комісією - 100 грн., а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 3252,86 грн. (процентна складова). Задовольняючи позовні вимоги частково, зокрема щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції посилався на те, що зазначена заборгованість підтверджена наданим позивачем розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви. Проте з зазначеним висновком суду щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом не можна погодитися з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування. Послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Відтак з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, можливо застосувати до спірних правовідносин за умови достовірного підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у подібних правовідносинах під час перегляду цивільної справи № 342/180/17 03 липня 2019 року. З матеріалів справи убачається, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг в якій не було визначено розмір та порядок нарахування відсотків. Інших умов договору сторони не підписували. Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач при нарахуванні відсотків, можуть бути складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, лише у разі, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору, проте ним не надано належних доказів, що саме додані банком до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг були чинними на час укладення договору. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також. Якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Так, у анкеті-заяві позичальника від 11.05.2010 року процентна ставка не зазначена, також не зазначено номер та тип картки, «Універсальна» який було оформлено відповідачу, не зазначено умови надання кредиту, у тому числі розмір процентів та порядок їх нарахування. Наданий банком Витяг з Тарифів з престижних карток Visa не вказує на вид кредитної картки, отриманої відповідачем. З урахуванням наведеного апеляційний суд доходить висновку щодо задоволення апеляційної скарги відповідача та скасуванню рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 50248,22 грн. з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні даної позовної вимоги. Згідно ч.13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору. Задовольняючі апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з урахуванням ставок судового збору, передбачених ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви у розмірі 294,56 грн., та стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 1625,15 грн. Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача 1330 грн. 59 коп. різниці понесених судових витрат. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 50248 гривень 22 копійки та в частині розподілу судових витрат скасувати. Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 50248 гривень 22 копійки. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1330 гривень 59 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді: В.В. Папоян Т.В. Космачевська Ю.М. Мальований